Притягнення до відповідальності Росії за позбавлення українців культурних прав шляхом знищення об’єктів та творців культури має бути окремим пунктом у міжнародних зусиллях, спрямованих на досягнення справедливості щодо розв’язання війни проти України. Так вважають учасники обговорення цього питання у Конгресі США.
Російське вторгнення в Україну призвело до численних порушень прав людини, але в тіні десятків тисяч воєнних злочинів, скоєних російськими силами в Україні, залишаються злочини проти української культури та її носіїв, вважають організатори нещодавніх конгресових слухань "Стирання української ідентичності та культури".
Навмисне знищення культурної спадщини не лише завдає шкоди здійсненню прав людини, включно з культурними правами, але є воєнним злочином згідно з Римським статутом, нагадали учасники обговорення у Конгресі США.
Комісія з прав людини Тома Лантоса на відкритому засіданні 25-го вересня обговорила намагання Росії знищити українську культуру в перебігу своєї агресії проти України та те, що світ може протиставити цьому наміру.
Право на свою культуру є засадничим правом людини
Відкриваючи засідання, співголова комісії конгресмен-демократ зі штату Массачусетс Джеймс Макговерн сказав, що культурні права є невід’ємною частиною людської гідності, вони є способом самовираження та надають сенсу життя, тому позбавлення українців культурних прав є позбавленням одного зі засадничих прав людини – права бути собою.
Путін як лідер Росії зробив знищення української культури головним стовпом своєї агресії проти України через невибіркові напади на цивільних та цілеспрямовані напади на культурну інфраструктуру УкраїниДжеймс Макговерн
З іншого боку, культура є джерелом стійкості українців у ситуації, коли питання виживання їхньої країни є пов’язане з виживанням їхньої культури та ідентичності.
Конгресмен зауважив, що у дискусіях про те, чому Росія двічі, у 2014 та 2022 роках, вдерлася в Україну, домінують аргументи про НАТО, нібито у Москві побоювалися розширення Альянсу. Натомість дуже мало уваги приділяється тому факту, що Росія вже понад три століття у різних іпостасях – як Російська імперія, СРСР та РФ – намагається знищити українську культуру та ідентичність, забороняючи публікації українською мовою, культурні товариства та виганяючи чи ув’язнюючи українських інтелектуалів.
"Тепер Путін як лідер Росії зробив знищення української культури головним стовпом своєї агресії проти України через невибіркові напади на цивільних та цілеспрямовані напади на культурну інфраструктуру України. Російські сили знищили пам’ятники, церкви, театри, університети, бібліотеки, архіви, музеї, і це ще не вичерпний список. Митці, журналісти, науковці та інші люди, які створюють та намагаються зберегти культуру, стоять перед небезпекою арештів, катувань, примусового переміщення та смерті. Освіта на окупованих територіях стала головним інструментом русифікації", – сказав конгресмен Макговерн.
Американський законодавець нагадав, що адміністрація Байдена виділила 7 мільйонів доларів на ініціативу реагування на загрози культурній спадщині, щоб у партнерстві з державними та недержавними інституціями в Україні допомогти врятувати та відновити пошкоджені об’єкти та колекції.
Українські митці – під прицілом
Хадар Гарріс, керуюча директорка, міжнародної правозахисної письменницької організації PEN America, нагадала, що в процесі знищення української культури і заміщення її на російську, страждають сотні об’єктів культурної спадщини. За даними української влади, на липень цього року 2024 об’єкти культури було пошкоджено, 334 було знищено.
"Під час ракетного обстрілу Львова Росія завдала удару по буферній зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пошкоджено 19 об’єктів, які мають статус пам’яток місцевої культурної спадщини, а також 7 навчальних закладів та один заклад культури. Ці атаки були цілеспрямованими або були результатом невибіркового нападу на цивільну інфраструктуру, заборонені міжнародним правом і можуть становити воєнні злочини", – сказала Гарріс.
Найважливіші аспекти української культури зазнають прямого нападу та стикаються з серйозними загрозамиХадар Гарріс
Але культура виходить за межі будівель і об’єктів, наголосила Гарріс, у випадку України зусилля з порятунку культури не обмежуються лише порятунком культурних об’єктів – картин, будівель, предметів культури у час війни.
"Культура включає в себе вірування людей і звичаї, знання, традиції, погляди на минуле, майбутнє і сьогодення, які проявляються в її мистецтві і літературі, музиці і танцях, релігії та інших формах. Ці найважливіші аспекти української культури зазнають прямого нападу та стикаються з серйозними загрозами, – сказала представниця PEN America. – Творчі працівники є важливими, враховуючи їх роль у створенні та підтримці культури. Вони одночасно зберігають минуле і створюють майбутнє".
Тому культурні діячі та журналісти стають ціллю російської влади, наголосила Гарріс: "За даними Pen Ukraine на серпень 2024 року щонайменше 123 цивільні митці, письменники та інші представники культури були вбиті внаслідок російських обстрілів, і ще більше культурних діячів загинули у боях".
Вона нагадала, що PEN America далі бореться за свободу лауреата премії PEN/Barbey Freedom to Write Award 2022, журналіста Радіо Свобода Владислава Єсипенка, якого заарештували у 2021 році у Криму, катували і засудили до шести років ув’язнення.
Захоплений ще у 2014 році Крим, за словами Гарріс, став першою ціллю та моделлю для російської політики культурного заміщення, при цьому постраждала не лише українська, але і кримськотатарська культура, де Росія систематично намагається знищити мову, культуру та ідентичність місцевої мусульманської кримськотатарської громади, яка протягом тривалого часу піддається насильству та переслідуванням.
Для того, щоб допомогти українським культурним діячам PEN America створив фонд "Митці у небезпеці", який має у розпорядженні 2,2 мільйони доларів на підтримку майже 500 українських митців, 73% з яких залишаються в Україні. На думку Гарріс, ці зусилля мають бути розширені, а відповідальність Росії за знищення культури в Україні має бути прописана окремим пунктом у міжнародних намаганнях притягнути Росію до відповідальності. Крім того, вона вважає, що Конгрес має ухвалити закон про захист українських правозахисників.
Ідея знищення України – глибоко колоніальна
Дора Хом'як, виконавча директорка недержавної організації Razom for Ukraine, яка виникла під час Революції Гідності 2014 року, каже, що саме креативна стійкість допомагає українцям у часи боротьби та війни, коли наміри Росії – це знищення української культури, української мови та самих українців.
Вона нагадала, що ще за радянських часів, коли на мапі не було України як держави, вона все одно існувала, бо існувала українська культура, мова, існували самі українці як народ. Тому, на її думку, у російському бажанні знищити Україну є глибоко колоніальна мета.
Метою Росії у багатьох її іпостасях впродовж століть було знищення різноманіття України – не лише української культури, а й інших культур України – кримськотатарської, єврейської, грецької, а також релігійних громад – протестантських євангелістських громад, які піддаються особливо сильним гонінням на окупованих територіях України, каже Хом'як.
Тому, на її думку, дуже важливо зараз показати, що сучасна українська культура жива і має що запропонувати світу. Вона згадала про студентські програми, які зв’язують українських та американських студентів, які можуть вивчати українську культуру безпосередньо від її носіїв.
Також Razom має низку культурних програм на підтримку України. Наприклад, Razom Cinema приносить українські фільми американській аудиторії. У той день, коли відбувалися слухання, у Вашингтоні демонструвався фільм Checkpoint Zoo про українців, які, ризикуючи життям, рятували тварин у Харківському зоопарку.
Організація Razom має крім цього програму підтримки українського книговидавництва у той час, як Росія бомбардує українські книгарні та видавництва. Одну з обгорілих книжок збомбардованої у Харкові на початку року друкарні "Фактор-друк" Дора Хом’як показала під час свого виступу. Хом’як додала, що українці боротимуться за свою культуру і за право на існування за всіх обставин, і лише від Західного світу залежить, чи він підтримає цю боротьбу.
Росія знищує пам’ятники жертвам Голодомору, щоб легше було здійснювати новий геноцид
Джейд Макглінн, наукова співробітниця Королівського коледжу в Лондоні, яка впродовж останніх 10 років вивчає російську війну проти України, каже, що характер цієї війни не дозволяє сказати, що йдеться про звичайний територіальний конфлікт. За її словами, йдеться про геноцидну війну за знищення української культурної ідентичності, бо цілями є саме її символи – пам’ятники, музеї, університети, церкви, бібліотеки.
На окупованих територіях Запорізької та Херсонської області 14 меморіалів жертвам Голодомору були розібрані як частина російської спроби переписати історію та викорінити пам’ять про минулий геноцид для того, щоб легше було здійснювати нинішнійДжейд Макглінн
Особливо трагічним аспектом цього культурного стирання пам’яті, за її словами, є знищення меморіалів жертвам Голодомору на окупованих територіях.
"Ми знаємо, що зараз на окупованих територіях Запорізької та Херсонської області 14 меморіалів жертвам Голодомору були розібрані як частина російської спроби переписати історію та викорінити пам’ять про минулий геноцид для того, щоб легше було здійснювати нинішній", – сказала британська дослідниця, яка долучилася до слухань дистанційно.
Вона також звернула увагу на те, що близько 500 українських шкіл на окупованих територіях тепер змушені проводити навчання за російськими програмами, які не згадують про існування України, чи її культури, 700 бібліотек позбавили українських книжок, а 20 мільйонів українських книжок або знищили, або вилучили з обігу, щоб замінити на російські книжки, підручники і пропаганду.
Навіть у приватних будинках представники російської державної освіти разом з «Росгвардією» проводять обшуки для того, щоб вилучити українські книжки та замінити їх на російські, каже Макглінн, яка є авторкою багатьох досліджень про ситуацію на окупованих територіях України та про російську політику пам’яті.
Українських дітей на територіях, захоплених Росією, намагаються "перевиховувати" у російському мілітаристському дусі, щоб підготувати їх до війни проти своєї власної Батьківщини, каже британська дослідниця.
У батьків, які відмовляються приймати російське громадянство чи посилати дітей до контрольованих Росією шкіл, вилучають дітей та посилають їх у "перевиховні табори" у Росії, в Криму та Донецькій області, чи передають дітей на усиновлення в Росії, де їм дають нові імена і їх стає майже неможливо відстежити.
Демонтаж культурної спадщини, придушення мови, знищення пам’ятників Голодомору та викрадення дітей – усе це вказує на те, що Росія продовжує геноцид або кампанію знищення України як окремої культурної та національної ідентичностіДжейд Макглінн
Щонайменше 20 тисяч дітей було вивезено до Росії, каже Макглінн, і в Москві не лише не намагаються приховати цей злочин, а навпаки вихваляються тим, вони нібито "рятують" українських дітей.
Як каже Макглінн, що ми спостерігаємо в Україні, – це не лише фізичне знищення, а спроба стерти душу нації.
"Демонтаж культурної спадщини, придушення мови, знищення пам’ятників Голодомору та викрадення дітей – усе це вказує на те, що Росія продовжує геноцид або кампанію знищення України як окремої культурної та національної ідентичності", – каже дослідниця.
На її думку, це потрібно враховувати, коли йдеться про майбутні мирні переговори.
"Поки геноцид або природа дій Росії не будуть повністю визнані та не розглянуті, мирні переговори звучатимуть порожніми. Переговори, які ігнорують це культурне знищення, дозволять Росії продовжувати наступ на українську ідентичність, а потім і на інших. Путінський режим не заспокоїться, доки Україна не буде поглинена як географічно, так і культурно", – каже вона.
При цьому вона говорить, що українці не полишили боротьби, а на окупованих територіях триває спротив, незважаючи на погрози тортур, втрату дитини, викрадення, ув’язнення чи загибелі. Тисячі українців відмовляються від російських паспортів, запалюють свічку на згадку про жертв Голодомору, надають українським військам координати російських військових баз.
Завданням Заходу, на її думку, є допомогти цим людям боротися. "В іншому випадку ми не просто свідки геноциду. Ми спостерігачі", – підсумовує Макглінн.
Міжнародне право захищає культурну спадщину у час конфліктів
Каріма Беннун, професорка міжнародного права Мічиганського університету та колишня доповідачка ООН у питанні культурних прав, сказала, що, на її думку, ідеться про систематичну кампанію проти українських культурних пам’яток, включно з 438 культурними об’єктами, пошкодження яких було задокументовано ЮНЕСКО.
Доступ до культурної спадщини та користування нею сам по собі є правами людини, яке гарантується міжнародним правомКаріма Беннун
За її словами, Гаазька конвенція 1954 року захищає культурні надбання у період війни і включає як фізичні об’єкти, такі як музеї, картини, театри та археологічні розкопки, так і нематеріальну спадщину: звичаї, обряди, мову, форми художнього вираження, фольклор. Вони взаємопов’язані, і законодавство захищає обидві частини - матеріальну та нематеріальну, бо напад на одну веде у більшості випадків до нападу на іншу, каже правознавиця, яка дистанційно долучилася до слухань.
"Доступ до культурної спадщини та користування нею саме собою є правами людини, яке гарантується міжнародним правом, що знаходить свою правову основу в Загальній декларації прав людини та Міжнародних пактах про громадянські та політичні права та про економічні, соціальні та культурні права", – наголосила Беннун.
За її словами, як Росія, так і Україна, є сторонами міжнародних угод, які включають право на доступ і користування культурною спадщиною, у тому числі під час конфлікту та військової окупації, що обов’язкові до виконання разом із міжнародним гуманітарним правом.
Тому свідоме знищення культурної спадщини є порушенням цілої низки прав людини і є злочином, що впливає на багато поколінь. Дослідниця, яка працювала для ООН як спеціальна доповідачка, каже, що називає цей вид злочину "культурною інженерією", і пояснює, що це практика, що має на меті стирання всього, що не відповідає їхньому баченню і культурною війною проти певного населення, "культурною чисткою".
На захист культурної спадщини у час конфліктів у міжнародному праві передбачені, крім Гаазької конвенції, інші закони та конвенції, які забороняють проводити бойові дії поблизу об’єктів культурної спадщини, чи використовувати їх таким чином, при якому вони можуть постраждати.
А у випадку недотримання цих правил країни повинні притягати винних до відповідальності, адже серйозні порушення міжнародних угод можуть становити воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду.
Дослідниця додала, що прецеденти засудження до тюремного ув’язнення у зв’язку зі знищенням культурних об’єктів у світовій практиці вже були, коли у 2016 році Міжнародний кримінальний суд засудив до дев’яти років ув’язнення Ахмада Аль Махді, якого визнали винним у навмисному вчиненні нападів на релігійні та історичні будівлі в Тімбукту, Малі, у червні та липні 2012 року.
З іншого боку, каже Беннун, потрібно пам’ятати тих, хто загинув, захищаючи культурну спадщину України. Серед таких людей – Ірина Осадча, директорка історичного музею в Куп’янську, яка загинула під час нападу на її музей у квітні 2023 року. І це в той час, як міжнародне законодавство вимагає гарантування безпеки та безперешкодної роботи культурних інституцій у час війни та окупації, нагадує Беннун.
"Задокументовані експертами неодноразові напади на центри вивчення української мови, зокрема бібліотеки та видавництва, поширюються на письменників і бібліотекарів, які, як повідомлялося, були вбиті, викрадені та яким погрожували. Усе це порушує права українців за статтею 22. 27 Загальної декларації прав людини, а також за статтею 15 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права та може становити серйозні порушення Гаазької конвенції та інших міжнародних норми гуманітарного права, що тягнуть за собою індивідуальну кримінальну відповідальність. Відповідальність за ці порушення культурних прав і культурну чистку має бути включена до всіх майбутніх процесів відповідальності", – наполягає правознавиця, адже культура – це те, на що люди спираються у свій "найтемніший час", тож міжнародна спільнота має реагувати.
Пошкодження культурних об'єктів є навмисним
Браян Деніелс, директор Центру культурної спадщини у Пенсильванському музеї, каже, що весь масив доказів свідчить про те, що дії Росії є навмисними. І попередні подібні наміри були продемонстровані під час Голокосту, говорить професор історії та археології, який, за його словами, понад десятиліття вивчав мотивацію зловмисників, які намагаються знищити культурну спадщину та механізми, які міжнародне право може застосувати для захисту об’єктів культурної спадщини під час конфліктів.
Він каже, що у цьому конфлікті культурні об’єкти стали ціллю, за допомогою яких Росія намагається досягти своїх незаконних прагнень, і в цьому твердженні він спирається на роботу своїх численних колег в Україні та США.
"Українська лабораторія моніторингу спадщини проінспектувала 1114 об’єктів, застосовуючи добре встановлені протоколи. Завдяки їхнім надзвичайним та сміливим зусиллям із документування шкоди, завданої країні, мої колеги з Центру культурної спадщини Пенсільванії та співробітники Смітсонівської ініціативи з порятунку культури, Музею природної історії Вірджинії та Університету Меріленда могли б застосувати наше дослідження та виявити приклади, які вказують на систематичне та широкомасштабне націлювання з боку Росії", – каже Денілес.
Серед таких прикладів він навів бомбардування одеського Преображенського собору, знищення хреста перед протестантською церквою в Мелітополі, пограбування Херсонського художнього музею, Музей Сковороди.
"Супутникові зображення високої роздільної здатності показали пошкодження, що відповідають навмисному націлюванню в період з 5 по 7 травня 2022 року. На місці документація показала майже повне пошкодження та відсутність інших потенційних цивільних чи військових цілей в безпосередній близькості", – цитує Деніелс результати моніторингу.
Схожими були висновки і щодо шкіл, дитячих садочків, музичних шкіл, бібліотек, як наприклад тієї, яку було знищено у Бахмуті прицільним вогнем ще за місяць до того, як російська артилерія зрівняла з землею ціле місто.
Говорячи про те, як США мають реагувати на ці дії Росії, Деніелс рекомендує посилити українсько-американський культурний обмін за підтримки Міжвідомчого координаційного комітету з питань культурної спадщини Державного департаменту на підставі двопартійного Закону про захист і збереження міжнародної культурної власності.
Також він говорить про необхідність досягти кримінальної відповідальності тих, хто вчиняє напади на культурну спадщину України. Для цього, каже Деніелс, Конгрес має заохочувати та підтримувати розвиток міцних зв’язків між Генеральною прокуратурою України та Федеральним бюро розслідувань.
Крім цього, він рекомендує продовжити програму для офіцерів Збройних сил України, які продемонстрували рішучу відданість принципам збереження культурної культури згідно з міжнародним правом. Йдеться про програму підготовки, яку проводять американські офіцери, що спеціалізуються на збереженні культурної спадщини під час війни.
На думку Даніелса, Конгресу слід придивитися до цієї програми, щоб заохочувати її майбутній успіх у підтримці України та інших збройних сил НАТО та союзників, а також подальшої охорони об’єктів культурної спадщини, що знаходяться під загрозою, у всьому світі.
