Українські літакобудівники розпочинають співпрацю із компанією “Boeing”. Після російської агресії завод імені Антонова відмовився від комплектуючих з Росії, на імпорт яких доти здебільшого покладався. Угоду з американською корпорацією підписали на авіасалоні у Фарнборо 17 липня. Про суть контракту президента ДП “Антонов” Олександра Донця розпитували наші кореспонденти.
Голос Америки: Насамперед, у чому деталі підписаної угоди?
Олександр Донець: По-перше, йдеться про допомогу з боку “Aviall” (дочірня компанія корпорації “Boeing”) у створенні незнижуваного запасу матеріалів стратегічного значення - титану, алюмінію для будівніцтва літаків. І ми домовились, що весь дефіцит комплектуючих з розрахунку на два літака, який ми з відомих причин не можемо отримати з Російської Федерації, цей дефіцит нам буде надавати наш американський партнер. Тут на території підприємства “Антонов” ми відкриємо митно-ліцензійний склад, на якому буде зберігатися все це обладнання.
Умови дуже прийнятні для нас. Як тільки ми беремо якийсь матеріал, “Aviall” протягом дуже короткого часу має поставити такий же матеріал або вузол.
Оплата ж буде проводитися протягом місяця після того як ми почали використовувати ці комплектуючі у виробництві. Іншими словами, ми беремо фрагмент титану або алюмінію, запускаємо його у виробництво, і протягом 30 днів ми повинні компенсувати у фінансовому плані Авіаллу за цей матеріал.
Мова йтиме не тільки про матеріали. Це великий перелік: спецпроводи, засоби радіозв'язку тощо. З тієї логістикою, яку має “Aviall” зараз по світу, це зробити набагато легше, ніж якби Антонов займався цим самостійно.
Це перша частина угоди.
А друга частина - те, що Боїнг допоможе нам (це прописано в контракті) саме в післяпродажній підтримці наших літаків. Це означає, що експлуатант, який купує у нас літак, буде впевнений в тому, що, в разі відмови якогось механізму, по логістичному ланцюжку “Boeing” або “Aviall” необхідний блок або фрагмент системи буде доправлений у те місце, де перебуватиме цей експлуатант. Це те, про що ми давно мріяли, але таке задоволення можуть собі дозволити тільки такі великі гравці авіаційного бізнесу, як “Boeing” і “Airbus”.
ГА: Скептики говорять про конфлікт інтересів. Мовляв, для чого “Boeing” допомагати своїм конкурентам? Може, хочуть задешево скупити українські ноу-хау?
ОД: Ні, “Boeing” саме тому і прийняв і нашу пропозицію і погодився на співпрацю, що ми з нашими трьома машинами (АН-148, АН-158 і АН-178) не потрапляємо в сегмент його інтересів. Тому ніякої конкуренції з боку Антонова в даному випадку немає .
ГА: Недоброзичливці кажуть також, що заміна російських комплектуючих на західні призведе до значного подорожчання українських літаків і їх ніхто не купуватиме...
ОД: Мушу сказати, що і російські комплектуючі зараз підійшли до світових, європейських цін. Це не дев’яності роки, коли ціна російських запчастин була нижчою на порядок. Зараз цього немає вже. Дешевизни немає в російських комплектуючих.
А от за надійністю вони програють. Взяти хоча б шини, гуму. Якщо рахувати кількість посадок, ресурс зношування, то шини такого виробника як “Dunlop” напевно, відсотків на 20 довше служать. Той же розмір, ті ж характеристики колеса, які ми використовуємо на “Русланах”. Цю гуму зараз ми не маємо змоги купувати в РФ, а “Dunlop”показав відмінну якість.
Чи подорожчають наші літаки - можливо, але я не думаю, що значно. Максимум від 5 до 10 відсотків. Причому потенційних замовників нашої техніки це не лякає: вони із задоволенням розглядають можливість використовувати обладнання таких відомих світових виробників.
ГА: До речі, хто готовий купувати ці модернізовані українські літаки?
ОД: У нас є зараз фіксований контракт на 10 літаків АН-178 з азербайджанською компанією Сілквей. Єдине, що коли підписувався цей договір, йшлося про російську комплектацію. Тепер доведеться трошки переглянути і ціноутворення, і дати поставок. Але ми не йдемо від своїх замовників.
ГА: А коли ви розраховуєте запустити ці літаки в серійне виробництво?
ОД: Дуже хотілося б побачити перші машини, які будуть виходити зі складального цеху, в кінці 2019 року. Для цього вже багато зроблено
У нас 10 фюзеляжів з крилами стоїть зараз. Десять! У роботі ще чотири. Також п’ять машин АН-178 в роботі. Тобто це близько 20 машин, з якими ми зараз будемо намагатися працювати паралельно. Ми вважаємо, це вже серія. Дрібнооптова, але серія. Серія це коли є великий замовник. Ну, будемо починати з малого.
ГА: Тобто ви все ще вірите в перспективу українського літакобудування?
Перспективи хороші. Я вірю в українську авіацію, я в ній попрацював з 1988-ого року. Я хочу нагадати, що Україна знаходиться в п'ятірці країн, які мають повний замкнутий цикл створення літаків. І я вірю, що ця угода з “Boeing” дасть нам новий поштовх.
Не тільки ми, а дуже багато компаній, в тому числі російських, ой як хотіли б поріднитися з такими серйозними гравцями як “Boeing” і “Airbus”. А нам в цьому випадку пощастило”.
Дивіться також: Про що мріє хлопчик, який став на захист українського літака «Мрія»
