У скільки грошей обходиться участь в програмі Work and Travel («Працюй та подорожуй»), як студентам працюється та що вони роблять у вільний від роботи час - про особистий досвід та враження від програми журналіст "Голосу Америки" Тетяна Ворожко, дізнавалась в учасників, які живуть та працюють у передмісті Вашингтона.
Максим Джигун, Юрій та Дмитро Кононенко – брати. Два рідні та один двоюрідний. Усі навчаються в Києві. Цього літа вони працюють рятувальниками у басейнах житлових комплексів в Арлінгтоні за програмою «Працюй та подорожуй».
Ми думали, що лайфгарди - це рятівники, це так класно. Біжимо під сонцем. Як рятівники МалібуМаксим Джигун, учасник програми
Відвідувачам подобається, що рятувальники в їх басейні щороку – з різних країн."Працювати я би не сказав, що складно, але потрібно сидіти цілий день в кріслі, бути пильним, дивитися за відвідувачами, слідкувати за порядком. Інколи досить важко сидіти цілий день під сонцем, але справляємося. П`ю багато води, інколи охолоджую себе в басейні", - розповідає учасник програми Work and Travel Юрій Кононенко.
"Дуже добре знати, що тут є хтось, хто вміє плавати і може дітей врятувати у разі чого. І цікаво завжди щось дізнатися про інші культури. Я думаю, моїм дітям корисно бачити, що хтось говорить іншою мовою", - каже мешканка Арлінгтону Синді Оліварес.
Студенти кажуть, в них було кілька пропозицій щодо роботи, але цю вакансію вибрали, в першу чергу, тому що поруч зі столицею США.
Але були й інші варіанти: косити траву, працювати на заводі, в Макдональдсі працюватиМаксим Джигун, учасник програми
"Друге – через те, що інші роботи не були такими привабливими як ця. Ми думали, що лайфгарди - це рятівники, це так класно. Біжимо під сонцем. Як рятівники Малібу. Знаєте, був у 90-х серіал такий, який всі дивилися. Ми такими надіями і тішилися. Але були й інші варіанти. Ну не знаю: косити траву, працювати на заводі, не знаю, що нам ще пропонували – в Макдональдсі працювати", - розповідає учасник програими Максим Джигун.
Хлопцям платять так само як і іншим рятувальникам, незалежно від громадянства, - 9 доларів за годину та 13,50 за понаднормовий час. Вони сподіваються, що зможуть повернути гроші, які позичили, аби взяти участь в програмі Work and Travel.
У нас спільні витрати склали десь 2 600 доларівМаксим Джигун, учасник програми
"У нас спільні витрати склали десь 2 600 доларів. Сюди входить дуже багато різноманітних складових, які ми оплатили, починаючи з реєстрації в програмі, реєстрації в базах даних Сполучених Штатів, пошуку вакансії, підготовки документів для візи, самої візової співбесіди, покупки квитків на літак", - ділиться Максим.
Квартиру для хлопців зняв працедавець. У трьохкімнатному помешканні живе шестеро – четверо українців та два словаки.
"У них мова дуже схожа. Коли ми щось говоримо, звичайно, спілкуємося англійською, бо не всім зрозуміло, але коли щось не знаємо, просто говоримо українською – о, я знаю, у нас так само. Коріння слів вони дуже схожі", - розповідає учасник програми Дмитро Кононенко.
Хлопці вже встигли з’їздити в курортне містечко Оушен-Сіті (Ocean City), мріють побувати в Філадельфії та Маями. Утім, кудись поїхати важко – бо рідко, коли випадають спільні вихідні. Зате вже встигли об’їздити все довкола – на велосипедах – та не один раз побувати в американській столиці.
"Ми тут вже як місцеві. Іноді нас питають, як доїхати, а ми так – тут поверни наліво, на Seminary Road, потім праворуч і ви будете на місці", - каже Максим.
Хлопці навіть побували на бейсбольній грі столичної команди. Цей захід їм організувала фірма-працедавець - Premier Aquatics.
Ми робимо один захід щомісяцяДжефф Громада
"Це цікава гра. І це - справжня Америка. Ми робимо один захід щомісяця, поки вони тут. Бейсбол – у червні, в липні веземо на пляж, а в серпні робимо Олімпійські ігри серед рятувальників. І в кінці сезону – велика вечірка", - розповідає президент Premier Aquatics Джефф Громада.
"Коли я був малий, ми дивилися американські фільми і там постійно показують бейсбол. Мені цікаво було, як це. Не знали правил, але цікаво. Навіть купляли битки, щоб відбивати. На ходу придумували власні правила", - каже учасник програми Юрій Кононенко.
Мета цієї програми Державного департаменту, яка не коштує американському платнику податків жодного цента, – культурний обмін. До цього аспекту Work and Travel хлопці ставляться з ентузіазмом.
Люди відносяться один до одного з максимальною повагоюМаксим
"Найбільше мені сподобалось, що люди відносяться один до одного з максимальною повагою. Вони максимально співчутливі, вони максимально добродушні. І завжди намагаються допомогти. Навіть у дрібних ситуаціях", - каже Максим.
Навіть маленькі діти, яким п'ять років, ходять за собаками і за ними прибираютьЮрій, учасник програми
"Може, це трохи дивно прозвучить, але мене дуже здивувало, як американці прибирають за своїми собаками. Я такого жодного разу не бачив в Україні. Навіть маленькі діти, яким п'ять років, ходять за собаками і за ними прибирають", - каже Юрій.
За кожної нагоди студенти раді розповісти про Україну.
Максим
"До мене приходять і питають: ти звідки? Україна. О, я знаю, у вас проблеми зараз на сході. Як ситуація? Як влада до цього відноситься? Які у вас проблеми в країні? Чи ви почуваєтеся в безпеці чи не почуваєтесь? Як змінилося відношення Сполучених Штатів, як ви відчуваєте, з приходом нового президента?" - ділиться Максим.
Відкрили вони дещо і в собі. Окрім англійської мови та нехитрих обов’язків рятувальників, студенти зацікавилися …кулінарією.
Мамо, я тут млинці готуюМаксим
"Маю змогу готувати навчитися. Це на так складно. Я не розумію, чого я раніше батькам на кухні не допомагав, чесно кажучи. І мені зараз трохи соромно за це, але буду виправляти ситуацію. До речі, мама не вірила мені спочатку, що я тут щось готую. Мамо, я тут млинці готую і налисники, пам’ятаєш, як ти мене вчила. Тепер знають всі. І навіть сусіди до нас приходять і знають, коли тут млинці, то всім їх вистачить", - каже Максим.
Хлопці радять іншим студентам не вагатися та подаватися на програму. І дають практичні поради: робити це якомога раніше, спробувати зв’язатися з працедавцем напряму та пошукати собі житло самостійно.
"Вони дуже лояльні і зацікавлені, аби не було посередників. Це дуже легко", - пояснюють хлопці.
Дивіться також: Український ресторан "Veselka" став культовим у Нью-Йорку
