Азовці є "неонацистами", Малайзійський боїнг "зазнав катастрофи", а не був збитий росіянами, Крим "приєднався до Росії через "українську політичну кризу", а кібервійни, яку Росія веде проти Заходу, не існує як явища — кожне з цих формулювань було чи й досі присутнє на сторінках російської Вікіпедії.

І, попри те, що найпопулярніша у світі онлайн-енциклопедія має ретельно продуману та організовану редакційну політику, російська пропаганда знаходить можливості обходити правила та лобіювати свої наративи на сторінках популярної енциклопедії.

Чи можна перемогти у битві за правду на платформі, написання якої є нескінченним процесом?

Написання Вікіпедії — це "живий" процес, який безперервно триває — розповідає Голосу Америки соціальний технолог та експерт з протидії дезінформації Віктор Березенко. Англійська редакція енциклопедії, яка є найбільшою, щодобово поповнюється новими статтями, пояснює фахівець. Їх може бути від кількох сотень до кількох тисяч, залежно від активності авторів-волонтерів, які пишуть для того чи іншого розділу.

Експерт зауважує, що статті на спільну тему різними мовами часто можуть суттєво відрізнятися через культурний або ж політичний контекст. Особливо це помітно на прикладах країн, які мають загострення політичних відносин чи перебувають у фазах відкритого конфлікту. Простежити ці процеси можна зокрема у матеріалах Вікіпедії про Україну російською мовою.

Наприклад, англійська та українська версії Вікіпедій визначають авіатрощу малайзійського Boeing 777 у небі над Донбасом 17 липня 2014, як “акт знищення збройними силами РФ цивільного пасажирського літака”.

Водночас російська Вікіпедія називає інцидент “катастрофою”. В одній з архівних версій статті про збиття боїнга, можна знайти вандальну примітку російською “Короче. Виноваты укрОпы Катастрофа Boeing 777”.

Інший приклад – стаття про батальйон “Азов” російською мовою містить тезу про те, що “підрозділ та його учасників пов’язують та раніше пов’язували з ідеологією ультраправих й неонацизму”.

Саме присутність “неонацистів” в Україні президент РФ Володимир Путін використав як один з приводів для повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Втім, у цьому конкретному прикладі Вікіпедія у “шапці” статті попереджає, що матеріал “частково або повністю посилається на недостовірні джерела” — пояснює Віктор Березенко.

Є приклади й з давнішої історії, за яку також іде боротьба в онлайн-просторі. Нестора-літописця українська версія енциклопедії визначає, як київського літописця, тоді, як російська привласнює собі історичну постать, називаючи Нестора “древнєруським” агіографом. Під назвою «Дрєвнєрусское государство» у Великій російській енциклопедії фігурує Київська Русь, цю ж назву росіяни хотіли прогянути й у Вікіпедію. Подібних прикладів на сторінках енциклопедії чимало.

І далеко не всі вони стосуються України. Відомим є випадок, що стався у 2005 році, коли анонімний користувач створив у Вікіпедії містифіковану статтю з біографією американського письменника Джона Сайгенталера. У ній Сайгенталер був представлений громадянином СРСР, який причетний до вбивства братів Кеннеді.

Редактор під псевдонімом Essjay тривалий час видавав себе за професора університету, але виявився 24-річним студентом, який покинув коледж. Інцидент став приводом для скандалу, оскільки такі випадки ставлять під сумнів авторитетність та компетентність окремих редакторів Вікіпедії.

Хто та як може редагувати Вікіпедію?

Віктор Березенко зауважує, що правити онлайн-енциклопедію може хто завгодно. Водночас, плаформа передбачає багаторівневу ієрархію. Чим більше користувач провів часу, створюючи власні матеріали та правлячи статті інших, тим більше має можливостей.

Вікіпедія дозволяє спільне створення та редагування матеріалів – задум засновників платформи полягає у тому, що завдяки колективному розуму її авторів, можна написати детальну та вичерпну статтю на вибрану тему.

Історія редагувань та обговорень для кожної сторінки Вікіпедії є відкритою, що сприяє прозорості. Спільнота редакторів працює над покращенням статей, виправляючи помилки та неточності, актуалізує інформацію.

Як пояснює сама Вікіпедія, її система організації містить елементи як демократії, так і автократії. Це допомагає ресурсу зберігати неупередженість і залишатися проєктом спільноти для спільноти.

Пропри всі ці запобіжники, існує запізнення між часом написання статей і їхнім виправленням, тому точність вмісту іноді може бути сумнівною, що вимагає від читачів пильності. Через це Вікіпедія часто не сприймається за надійне джерело у контексті академічних та професійних досліджень.

Труднощі перекладу і легкість проникнення пропаганди

Вікіпедія є найбільшою онлайн-енциклопедією, це безплатна довідкова бібліотека, у якій будь-який користувач інтернету може прочитати майже про все 339 мовами світу. Енциклопедія обслуговує багатомільйонну авдиторію, пропонуючи знання різним культурним та мовним групам.

Росіяни ведуть свою шкідливу щодо репрезентації України діяльність на сторінках Вікіпедії вже не один рік. Відомі випадки, коли російські вікіпедисти "прокачували" певну кількість акаунтів, щоб лобіювати свої наративи, розповідає Березенко. Водночас вам не вдасться зайти на сторінку Вікіпедії про президента Путіна російською і додати розділ про те, що він є диктатором, попри очевидні факти і наявні для цього джерела, говорить він. Відразу з'явиться ціла група користувачів, яка скасує ці зміни, наводить приклад експерт.

При цьому, як каже експерт, шкідливі наративи про Україну, які поширюються у російській Вікіпедії, можуть відповідати формальним правилам ресурсу – вони спиратимуться на наукові публікації, міститимуть джерела у статтях, посилатимуться на «загальновідомі факти». Адже за багато десятиліть панування російського наративу як у самій Росії, так і серед західних русистів, написані цілі монографії, де значна кількість українських історичних діячів представлені ксенофобами, антисемітами чи нацистами, а українська історія спотворена русоцентричним підходом.

Що може протиставити Україна?

Українські вікіпедисти намагаються скасовувати вандалізми чи відверто прокремлівські матеріали — розповідає Віктор Березенко. Цей процес може тривати місяцями і навіть роками. Вікіпедія зобов'язує підкріпляти твердження у статтях джерелами. Але оскільки посилання на ЗМІ також вважається прийнятним, російські лобістські групи у Вікіпедії, зацікавленні у просуванні кремлівських наративів, апелюють до пропагандистських ЗМІ. На такі джерела як на авторитетні можуть посилатися й інші мовні розділи Вікіпедії. Писати про Україну можна не тільки російською, а й китайською чи іспанською. Пропаганда швидко опановує нові мови і намагається грати на різних полях — пояснює Березенко.

Наприклад, Архівна версія російської статті про анексію українського Криму визначала аншлюс як "процес приєднання Криму до Російської Федерації унаслідок політичної кризи в Україні”. Завдяки багаторазовому переписуванню статті та редагуванню вікіпедистів, остання версія статті використовує саме термін “анексія” на позначення процесу окупації Криму Росією.

Українським вікіпедистам вдалося відстояти статті про Бучанську різанину, збиття боїнга під Донецьком тощо. Для всієї цієї роботи українська Вікіпедія має 52 адміністратори, російська — 70, англійська — 874

Що робить керівництво Вікіпедії?

Опитані Голосом Америки експерти відзначили, що ресурс і сам вживає заходів з протидії поширенню дезінформації та упереджених наративів. Зокрема Вікіпедія почала маркувати статті, які посилаються на неправдиві джерела та зробила більш жорсткими підходи щодо верифікації джерел, запровадила спам-фільтр.

«Хоча ці редакційні політики створюються учасниками спільноти незалежно для кожної мовної версії Вікіпедії, усі вони дотримуються політики щодо можливості перевірки, нейтральної точки зору та відсутності оригінальних досліджень», — мовиться у письмовій відповіді представника фонду Wikimedia, який здійснює нагляд за роботою Вікіпедії.

Маріелі Ґерреро (Mariely Guerrero) на запит Голосу Америки пояснює, що статті не містять оригінальні матеріали та повинні цитувати «вже опубліковані надійні джерела».

Щоправда, якість джерел може відрізнятися, залежно від того, що публікується тією чи іншою мовою.

«Більшість джерел, наведених як посилання в кожній мовній редакції Вікіпедії, належать до джерел інформації, доступних цією відповідною мовою. У цьому випадку це означало б, що україномовні статті Вікіпедії здебільшого посилаються на джерела, такі як новинні статті, дослідження тощо українською мовою. Так само російськомовні статті Вікіпедії часто цитуватимуть російськомовні джерела», – пояснив Ґерреро.

Він каже, що на додаток, редактори-волонтери для різних мовних видань Вікіпедії створюють конкретні вказівки та правила на основі конкретних проблем, з якими вони стикаються у своїх мовних виданнях. Наприклад, добровільні редактори англійської Вікіпедії створили певні вказівки щодо блокування конфіденційних IP-адрес.

Як каже Ґерреро, увесь процес є відкритим і прозорим — усе, починаючи від того, як стаття розвивається з часом, закінчуючи цитатами, необхідними для перевірки фактів, і обговоренням вмісту серед редакторів, усе є загальнодоступним.

«Хоча проблеми, пов’язані з контентом, зазвичай, вирішуються волонтерами негайно, у Фонду також є команда довіри та безпеки, яка повідомляє спільноті волонтерів про проблеми з контентом, коли такі повідомлення надходять», – каже Ґерреро.

Він додає, що у деяких випадках команда Фонду з питань довіри та безпеки розслідує «серйозніші питання щодо дезінформації чи шкідливого вмісту», який може з’явитися на сайті.

«Це включає розслідування систематичних або узгоджених зусиль з маніпулювання вмістом будь-якого з понад 300 проєктів Wikimedia», – запевняє представник онлайн енциклопедії.

І оскільки це проєкт спільноти для спільноти, Ґерреро нагадує: «ми наполегливо рекомендуємо користувачам Вікіпедії позначати будь-які проблеми, пов’язані із вмістом, безпосередньо на сторінці обговорення кожної статті, яка регулярно контролюється редакторами-добровольцями, зацікавленими в цих темах».

Російська пропаганда – давня та добре змащена машина

Соціальний технолог та експерт з протидії дезінформації Віктор Березенко нагадує, що російська пропаганда в інформаційному просторі не є чимось, що прийшло з появою інтернету.

«Є історично зафіксовані факти, коли Російська імперія системно проводила дезінформаційні та пропагандистські кампанії ще у XIX ст”. У Франції через російського міністра закордонних справ графа Каподістрію відбувалося створення та розповсюдження замовних статей, які у позитивному світлі висвітлювали Російську імперію та її царя” — розповідає Березенко.

Він вказує на приклад поета Федора Тютчева, який значну частину свого життя провів на Заході на дипломатичній службі, де просував імперські інтереси Росії, адже вважав, що російське царство повинно простягатися «від Нілу до Неви, від Ельби до Китаю».

Медійній пропаганді РФ щонайменше 200 років, вважає Березенко, і традиційно на неї не шкодують ресурсів.

“Минулого року на розповсюдження пропаганди й дезінформації росіяни виділили близько 2 мільярдів доларів. Якщо вони інвестували стільки у створення фейків, скільки ми маємо інвестувати у їх протидію? Наші зусилля мають бути пропорційними», – вважає Березенко.

Бійців інформаційного фронту Росія готує вже зі студентської лави. Бути частиною машини пропаганди є умовою академічного кар’єрного зростання, пояснює Антон Ширіков, докторант з російської політики в Інституті Гаррімана Колумбійського університету.

«Співробітники державних університетів можуть слідувати тим чи іншим директивам, щоб їх помітили потрібні люди, а студентів підштовхують до вибору визначених підручників. На мою думку, в Росії зараз неможливо провести неупереджене дослідження, особливо, якщо це стосується тем підтримки російської опозиції або протестів проти російсько-української війни», – каже дослідник.

Окрему досить детальну програму з Вікіпедії має Московський державний університет (МДУ). Частина лекцій є у вільному доступі на YouTube. Лекторій присвячений вивченню основ програмування енциклопедії та пропонує навчитися писати, редагувати та затверджувати статті.

«МДУ — це контрольована державою установа, — коментує Ширіков, – Тож я не вважаю, що посібник із написання вікі-статтей використовується виключно для неупереджених академічних досліджень. Бо бути вікіпедистом, це не щось, що є обов’язковим для студента».

«Якщо існує методичка, очевидно, що це в інтересах російської держави», – додає дослідник.

Чи є надія на перемогу у вікі-просторі?

Коли ресурси обмежені, а сили нерівні, чи варто витрачати зусилля на боротьбу?

Вікіпедія є величезним ресурсом, який невпинно зростає, зараз енциклопедія нараховує понад 46 мільйонів користувачів. У питаннях, що стосуються України, вона є першим, і часто єдиним джерелом знань для широкої світової аудиторії.

Станом на січень 2024, українська Вікіпедія перебуває на 14-му місці серед усіх мовних розділів енциклопедії за кількістю статей (1 305 583), обігнавши корейську та португальську. Російська займає 6-ту сходинку і є однією з найбільших мовних редакцій. Англійська, жодних сюрпризів, є лідером.

Досягти високих результатів росіянам вдалося й не без зусиль українських авторів, які до 2014 року писали матеріали російською, уточнює Березенко. 400 активних акаунтів з України працюють в російськомовному сегменті. Багато хто з цих авторів відстоює правду про нашу країну, редагуючи статті, говорить він. Російські вікіпедисти намагаються блокувати своїх інтелектуальних опонентів, коментує Березенко.

Але широкомасштабне вторгнення Росії у 2022 році внесло багато змін. Багатьох добровольців воно мобілізувало на антидезінформаційний фронт, але не менше їх було мобілізовано і прямо до ЗСУ, значна частина українських вікіпедистів воює, дехто перебуває в еміграції.

Віктор Березенко вважає, що лави вікіпедистів зараз, у період війни, поповнювати особливо важливо.

«Чим більше освічених у тому чи іншому питанні українців вмітимуть правити Вікіпедію, тим більше шансів отримати перевагу в інформаційній війні на цьому майданчику», – каже він.

Для цього потрібно готувати кадри, підготовлені волонтери потрібні й на інформаційному фронті.

«Існують курси з ведення TikTok та Instagram, так само необхідно задати тренд на вивчення Вікіпедії. Кожен, хто має акаунт у соцмережах, є засобом інформації, який може посилати інформаційні імпульси. Відповідальність кожного з нас - критично ставитися до всього, що відбувається в інтернеті», — переконаний Березенко.

Він каже, що ситуація на полі інформаційного бою постійно змінюється, російська дезінформація знаходить нові шляхи обходу обмежень, наприклад, створює маріонеткові сайти чи дзеркальні копії.

Також російська пропаганда відкрила кілька фронтів — вона говорить і англійською, і французькою, і китайською, і що десятками мов. І статті про Україну цими мовами також можуть містити неточності, прокремлівські наративи чи перекручені факти.

«Ми живемо у світі двобою відкритих джерел, які не завжди є верифікованими. Саме тому важливо долучатися до редагування Вікіпедії різними мовами», — вважає Березенко.

Експерт переконаний, що перемогти в інформаційній війні остаточно неможливо. М’яч буде постійно переходити з однієї сторони на іншу. Головне для українців – утримати цей м’яч на своєму полі та здобути тривалу і стабільну перевагу.

Примітка: Стаття була відредагована з огляду на нову інформацію, яка надійшла в редакцію.