Облаштувавшись за масою снігу, два морпіхи США розтоплюють сніг, щоб зробити питну воду, після того, як провели ніч, облаштовуючи бойову позицію високо в Сьєрра-Неваді. Їхня ламінована карта з мішенями вперлася в лід трохи нижче кулемета.
На висоті майже 2440 метрів у навчальному центрі в горах Каліфорнії повітря розріджене, снігу – до грудей, а температура різко падає. Але інші морські піхотинці, які перебувають на відстані кількох кілометрів, готуються до нападу, і сили з обох сторін повинні бути здатні битися з ворогом і немилосердним середовищем.
Ці навчання призначені для підготовки військ до наступної війни – американці вважають, що вона буде проти більш спроможного, високотехнологічного ворога, подібного Росії, Північної Кореї або Китаю. Погодні умови на горі імітують такий бій в умовах суворого морозу, з яким сили можуть зіткнутися в одній із майбутніх гарячих точок.
«Ми не мали справи з цими речами. Ми були дуже зосереджені на Іраку та Афганістані, – говорить генерал-майор Вільям Ф. Мюллен, начальник командування з питань підготовки та освіти морських піхотинців. – Те, що ми справді повинні зробити, так це пробудити людей, піддати їх впливу речей, про які їм не доводилося думати досить тривалий час».
Після 17 років війни проти «Талібану» та бойовиків, пов'язаних із «Аль-Каїдою», військові зміщують свою спрямованість, щоб краще підготуватися до конкуренції з Росією і Китаєм, а також проти непередбачуваних ворогів, таких як Північна Корея й Іран. Сили США повинні бути в змозі вижити і боротися в протистоянні безпілотними апаратами, складим обладнанням для придушення радіосигналів та іншою кібер- та електронною технікою, яка може відстежувати їх, порушувати комунікацію та вбивати їх – технології, з якими вони не стикалися за останнє десятиліття.
«Якщо б ви намалювали лінію звідси до Демілітаризованої зони між Північною і Південною Кореєю, обидва ці місця – на 38-й паралелі. І тому погода тут точно повторює погоду, яку ми зустрінемо у Північній і Південній Кореї, – пояснює полковник Кевін Гатчісон (Col. Kevin Hutchison), командир навчального центру. – Те, що ви бачите тут – це морські піхотинці, які борються з морськими піхотинцями, тому ми копіюємо загрозу близького рангу».
У холодних і вологих умовах морські піхотинці використовують снігоступи та бігові лижі. Вони обгортають білим камуфляжем свою зброю, намагаються зберігати боєприпаси сухими і вчаться розміщувати свої кулемети так, щоб вони не занурилися в пороховий сніг.
Корпус морської піхоти змінив спосіб підготовки військових на полігоні у горах і на базі Twentynine Palms за 400 миль на південь. Замість відпрацювання сценаріїв тренери визначають загальні цілі і дозволяють морським піхотинцям ухвалювати власні бойові рішення, відтворюючи більш непередбачувану бойову ситуацію.
Замість того, щоб боротися з баз передового розгортання, які простягалися по всьому Іраку та Афганістану, разом із силами безпеки та військовими столовими, війська тепер повинні бути більш незалежними, кажуть командири, забезпечуючи власний захист і підтримку. І вони повинні готуватися до більш грізного, високотехнологічного ворога.
Мюллен згадує, як після анексії Криму Росією він розмовляв із командиром в Україні: «Він сказав, що за дві хвилини після використання комунікаційного засобу [keying his handset], ракети почали потрапляти на його позицію».
Ключовий момент, за словами Мюллена, полягає в тому, чи морські піхотинці можуть залишатися непоміченими і швидко коригувати свій план бою, зіткнувшись з несподіваними загрозами.
Дивіться також: Трамп запропонував ЄС забрати з Сирії понад 800 бойовиків ІДІЛ – реакції союзників та експертів
