Олена Литвинова
20 липня виповнюється два роки з дня загибелі в Києві журналіста Павла Шеремета. Два роки розслідування не дало результатів: немає ні підозрюваних, ні зачіпок, ні доказів.
Слідство розглядає 5 версій вбивства Павла Шеремета: злочин здійснено через професійну діяльність в Росії і Білорусі; помилка в об'єкті злочину (готувалося вбивство власника видання «Українська правда» Олени Притули); професійна діяльність в Україні – за критичні публікації у виданні «Українська правда» та на радіо «Вести»; зусилля в дестабілізації ситуації в державі; конфліктні ситуації в особистому житті Павла Шеремета – сімейне, комерційне і фінансове становище.
Вбивство гучне, розслідування тихе
З плином часу про смерть Шеремета, яку українська влада кваліфікує як умисне вбивство, згадують все рідше – і журналісти, і правоохоронні органи. Ефективності розслідування не допоміг навіть статус «секретності» справи. Деякий час єдиним джерелом інформації про хід розслідування був державний реєстр судових рішень, але згодом в ньому заборонили публікувати всі документи, що стосуються цієї справи.
Розслідуванням займається об'єднана слідча група трьох правоохоронних органів – Національної поліції УКраїни, Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України. До її роботи так і не залучили іноземного слідчого, як запропонували журналісти, хоча саму ідею публічно підтримували всі – від президента України до керівництва правоохоронних органів.
Стурбовані не тільки відсутністю новин, а й непрозорістю слідства, журналісти в березні за підсумками публічної дискусії «Загрози свободі слова в Україні», організованої Національною спілкою журналістів України та Міжнародною федерацією журналістів, схвалили резолюцію, в якій зажадали від президента України Петра Порошенка, Верховної Ради, СБУ, ГПУ і МВС звіти про розслідування вбивства Павла Шеремета. Минуло чотири місяці, але і цей заклик поки залишається без відповіді.
П'ять версій, включно з «російською»
На початку року представник Служби безпеки України заявив, що слідчі досі формують доказову базу, але розкриттю вбивства перешкоджають «обставини».
Пізніше спікер Міністерства внутрішніх справ Артем Шевченко уточнив, про які «обставини» йде мова: російське громадянство Павла Шеремета і його активні контакти саме на території Росії незадовго до загибелі.
«Неможливо провести слідчі дії на території держави-агресора, визначити тих, хто може бути причетний до злочину або допитати їх – це істотно ускладнює розслідування», – зазначив Шевченко.
У травні в ефірі одного з українських телеканалів генеральний прокурор України Юрій Луценко також констатував: «На жаль, слідство не має серйозного просування по жодній із версій, які зараз ретельно опрацьовуються». І додав, що з аналогічними проблемами зіткнулися і в розслідуванні інших резонансних вбивств – прес-офіцера батальйону імені Джохара Дудаєва Аміни Окуєвої і низки працівників Служби безпеки України.
«Ховати» справу зарано»
Колишній заступник генерального прокурора України Микола Голомша (за часів роботи якого слідство вийшло на виконавця вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе Олексія Пукача, його засудили до довічного ув'язнення) вважає, що слідчі втратили час в перші години і дні після вбивства Шеремета.
На початковому етапі розслідування були втрачені можливостіМикола Голомша
«Підтвердженням цього є те, що на початковому етапі розслідування були втрачені можливості – досконало не зняли оперативну інформацію, вона не була проаналізована, не була використана; по гарячих слідах не перекрили вбивці можливість замести сліди, втекти і сховатися. Тоді навіть не пройшли маршрутом і не переглянули відео. А тепер надолужити дуже важко. Вбивство ж здійснили не профани чи випадкові люди. Воно готувалося – за ним (Шереметом) стежили, ходили його маршрутом, цікавилися», – зазначив він.
За його словами, про проблеми офіційного слідства свідчить і журналістське розслідування, яке продемонструвало, що можна було зробити за короткий проміжок часу.
Микола Голомша переконаний, що вбивство Павла Шеремета здійснили «професіонали» за допомогою спецслужб. «Такі резонансні вбивства готуються таким чином, щоб слідчий віддалявся від конкретного до абстрактного, а в результаті було завжди багато непрямих доказів та інформації. Їх дуже важко розслідувати, навіть якщо виходити з того, що слідство ведуть професійні кадри», – розповів він Радіо Свобода.
Мають показати, хто займається цим розслідуванням. Якщо над ним працюють серйозні слідчі, вже повинні були продемонструвати якісь результатиМикола Голомша
«А у нас проблема ще і в тому, що знищили криміналістику. Фахівці, які були здатні розслідувати такі злочини, виявилися незатребуваними в новостворених (після реформи правоохоронних органів – ред.) слідчих органах, які потребували професійних кадрів, – переконаний Микола Голомша. – На мій погляд, мають показати, хто займається цим розслідуванням. І якщо над ним працюють серйозні слідчі, то очевидно, що вже повинні були продемонструвати якісь результати. Я не чув жодного разу ніякої професійної конференції з цього приводу, ніякої інформації. І це сумно. Слідчі повинні бути готовими до того, що їм будуть ставити запитання про цю справу, і вони повинні все пояснювати, як це роблять у всіх розвинених країнах світу. Вони повинні давати інформацію суспільству в межах, дозволених слідством. Повинні бути відкритість, контакт з громадськістю, з журналістами. Вони зобов'язані надавати офіційну інформацію, хоча б про те, що слідство триває».
У той же час Микола Голомша додав, що «ховати» справу зарано»: «Я вважаю, що перспектива завжди є. Але тоді, коли є професійні кадри, є бажання і досвід».
Колеги чекають правди
За день до трагічної загибелі Павло Шеремет обговорював в студії «Громадського радіо» тему національної ідентифікації в Україні та Білорусі. Один з ведучих тієї програми Андрій Куликов розповідав, що дискусію вони продовжили ще й після ефіру. Але тоді він не помітив, щоб Павло Шеремет був стурбований власною безпекою. Андрій Куликов переконує: пам'ять є однією з гарантій того, що справу не «поховають» в слідчих кабінетах.
Фільм «Шеремет. Ціна свободи» Мелані Бачиної про журналіста Павла Шеремета, вбитого в Києві 20 липня 2016 року:
Я боюся, що правди про загибель Павла ми так і не дізнаємося, принаймні станеться це не скороАндрій Куликов
«Я боюся, що правди про загибель Павла ми так і не дізнаємося, принаймні станеться це не скоро. Однак справа не похована, поки є члени Шеремета, які пам'ятають його, і поки в Україні зберігаються такі умови, які призвели до загибелі Павла, а ці умови – перевага олігархів у медіа-просторі, агресія Росії, нестача солідарності журналістів. Тут не можна здаватися, а потрібно постійно наполягати, щоб розслідування було доведене до результатів. Це є гарантією того, що в результаті ми будемо знати, хто його вбив», – зазначив Андрій Куликов.
Про трагедію в Києві на перехресті вулиць Хмельницького і Франка нагадує «народний пам'ятник» – портрет Павла Шеремета, прикріплений на стовп, а під ним завжди стоять живі квіти. Цього року акція пам'яті відбудеться 20 липня о 8-й годині ранку.
Оригінал – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
| Передрук з "Радіо Свобода" |
Дивіться також: У конгресі США всерйоз обговорюють чи не час пришвидшити процеси інтеграції з НАТО для України та Грузії
