Президент Обама розпочав своє близькосхідне турне візитом до Ізраїлю. Це його перша поїздка до цієї країни на посаді президента. Очікується, що він вкотре підтвердить готовність США і надалі сприяти справі налагодження миру та безпеки в регіоні, втім особливого прориву в цьому напрямку в результаті візиту Обами експерти не передбачають.
В Ізраїлі Обама, серед іншого, обговорюватиме питання ізраїльско-палестинсього мирного процесу та загрози з боку Ірану.
У світлі візиту Обами до Ізраїлю в експертних колах активно обговорюють також і питання майбутнього, укладеної тридцять років тому за посередництвом США, мирної угоди між Ізраїлем та Єгиптом. Адже багато експертів бачать у новому керівництві Єгипту загрозу порушення статусу кво між цими державами.
Прихід до влади в Єгипті Мусульманського братства викликав занепокоєння щодо подальшої долі укладеної 30 років тому мирної угоди з Ізраїлем. Попри категоричне негативне ставлення Мусульманського братства до держави Ізраїль, президент Єгипту Мухаммед Мурсі пообіцяв дотримуватись положень мирної угоди.
Говорить Амр Дарраґ з Партії свободи та правосуддя:
«Однозначно, мир повинен мати в основі справедливість. Це зрозуміло. Але Єгипет сьогодні просто не в стані вступати з кимось у конфлікт. Як відповідальна політична сила, ми поважаємо всі зобов’язаня нашої держави по відношенню до інших країн, навіть якщо ми з ними не погоджуємось».
Втім, угода є дуже непопулярною в країні. І такі обіцянки правлячої партії викликали хвилю критики не лише з боку фундаменталістів, але і світських, ліберальних політичних сил.
Ситуацію пояснює політичний активіст Ваель Халіль:
«Мурсі частково критикують за те, що він занадто прагматичний. Він все ж таки член Мусульманського братства, а його політична партія завжди переймалася питанням Палестини та проблемою окупації.
Халіль додає, що питання мирної угоди завжди хвилювало політично активних єгиптян з будь-якого політичного табору:
«Багато з нас саме через це питання почали займатися політикою. Я особисто прийшов у політику через палестинське питання, почавши з вуличних протестів та опозиції до колишнього президента Мубарака на знак солідарності з другим повстанням палестинців у 2000 та 2002 роках».
Халіль погоджується, що деякі єгиптяни прикривають своє упереджене ставлення до євреїв ідеями анти-сіонізму. Так, до перемоги на виборах були зняті на плівку антисемітські висловлювання Мухаммеда Мурсі. Тепер він стверджує, що вони мали виключно анти-сіоністський характер, тобто спрямовані не проти євреїв як нації, а проти ідей сіонізму.
Колись у Єгипті процвітала достатньо потужна єврейська громада, сьогодні ситуація зовсім інша. Колишній офіцер розвідки Самех Саїф Язал каже, що політики добре навчилися використовувати вуличні настрої:
«Цю карту витягають всі. Коли політик нападає на Ізраїль, він отримує повагу вулиці. Тому політики в Єгипті мають таке ставлення до Ізраїлю».
Щоправда, додає Язал, практичні міркування перемагають риторику, вказуючи на близькі економічні, військові та політичні відносини між Ізраїлем та Єгиптом:
«Забудьте, що ви бачите по телебаченню та читаєте в газетах. У реальності країни нормально співіснують, як це було за часів Мубарака».
Як і критики Морсі, Язал погоджується, що з приходом до влади в країні ісламістів мало що змінилось у відносинах з Ізраїлем, і навряд чи це станеться у найближчому майбутньому.
В Ізраїлі Обама, серед іншого, обговорюватиме питання ізраїльско-палестинсього мирного процесу та загрози з боку Ірану.
У світлі візиту Обами до Ізраїлю в експертних колах активно обговорюють також і питання майбутнього, укладеної тридцять років тому за посередництвом США, мирної угоди між Ізраїлем та Єгиптом. Адже багато експертів бачать у новому керівництві Єгипту загрозу порушення статусу кво між цими державами.
Прихід до влади в Єгипті Мусульманського братства викликав занепокоєння щодо подальшої долі укладеної 30 років тому мирної угоди з Ізраїлем. Попри категоричне негативне ставлення Мусульманського братства до держави Ізраїль, президент Єгипту Мухаммед Мурсі пообіцяв дотримуватись положень мирної угоди.
Говорить Амр Дарраґ з Партії свободи та правосуддя:
«Однозначно, мир повинен мати в основі справедливість. Це зрозуміло. Але Єгипет сьогодні просто не в стані вступати з кимось у конфлікт. Як відповідальна політична сила, ми поважаємо всі зобов’язаня нашої держави по відношенню до інших країн, навіть якщо ми з ними не погоджуємось».
Втім, угода є дуже непопулярною в країні. І такі обіцянки правлячої партії викликали хвилю критики не лише з боку фундаменталістів, але і світських, ліберальних політичних сил.
Ситуацію пояснює політичний активіст Ваель Халіль:
«Мурсі частково критикують за те, що він занадто прагматичний. Він все ж таки член Мусульманського братства, а його політична партія завжди переймалася питанням Палестини та проблемою окупації.
Халіль додає, що питання мирної угоди завжди хвилювало політично активних єгиптян з будь-якого політичного табору:
«Багато з нас саме через це питання почали займатися політикою. Я особисто прийшов у політику через палестинське питання, почавши з вуличних протестів та опозиції до колишнього президента Мубарака на знак солідарності з другим повстанням палестинців у 2000 та 2002 роках».
Колись у Єгипті процвітала достатньо потужна єврейська громада, сьогодні ситуація зовсім інша. Колишній офіцер розвідки Самех Саїф Язал каже, що політики добре навчилися використовувати вуличні настрої.
Халіль погоджується, що деякі єгиптяни прикривають своє упереджене ставлення до євреїв ідеями анти-сіонізму. Так, до перемоги на виборах були зняті на плівку антисемітські висловлювання Мухаммеда Мурсі. Тепер він стверджує, що вони мали виключно анти-сіоністський характер, тобто спрямовані не проти євреїв як нації, а проти ідей сіонізму.
Колись у Єгипті процвітала достатньо потужна єврейська громада, сьогодні ситуація зовсім інша. Колишній офіцер розвідки Самех Саїф Язал каже, що політики добре навчилися використовувати вуличні настрої:
«Цю карту витягають всі. Коли політик нападає на Ізраїль, він отримує повагу вулиці. Тому політики в Єгипті мають таке ставлення до Ізраїлю».
Щоправда, додає Язал, практичні міркування перемагають риторику, вказуючи на близькі економічні, військові та політичні відносини між Ізраїлем та Єгиптом:
«Забудьте, що ви бачите по телебаченню та читаєте в газетах. У реальності країни нормально співіснують, як це було за часів Мубарака».
Як і критики Морсі, Язал погоджується, що з приходом до влади в країні ісламістів мало що змінилось у відносинах з Ізраїлем, і навряд чи це станеться у найближчому майбутньому.
