До виборів президента США залишається трохи більше двох місяців. Втім, досі є виборці, які не визначились за кого голосувати. Це не завжди центристи, які схиляються то до одної, то до іншої партії, каже політологиня Янна Крупніков з університету Стоні Брукс. Вона вже понад десятиліття вивчає психологію виборців. Науковиця стверджує, що часто це люди більш радикальних поглядів.
Скажімо, вони б хотіли більш радикальної ідеології, ніж пропонує Байден - в цьому полягає їхня невизначеність.Янна Крупніков, політологиня унівреситету Стоні Брукс
“Може бути, що частина з них помірковані. Але також можливо, що дехто з них перебуває на тому чи іншому боці політичного спектра. Скажімо, вони б хотіли більш радикальної ідеології, ніж пропонує Байден - в цьому полягає їхня невизначеність. Вони не знають, чи голосуватимуть за Байдена, бо він для них надто поміркований. Або щось схоже може відбуватись і по республіканський бік”, - каже Янна Крупніков.
Частина невизначених виборців є також у так званих “штатах-гойдалках”, які голосують то за демократів, то за республіканців. Науковиця каже, що політикам важливо перетягнути на свій бік людей, що минулого разу голосували за іншу партію. Але чи можна побудувати успішну стратегію лише на цьому - це вже інше питання.
“Люди, які не мають сильних зв’язків з тією чи іншою партією, з нижчою ймовірністю будуть політично активними. Тому треба переконати їх у двох речах: перша - проголосувати за вас, і друга - взагалі прийти на вибори”, - говорить науковиця.
Перетягнути на свій бік виборців, які досі вагаються, зазвичай намагаються протягом партійних з’їздів, які транслюються по телебаченню і привертають багато уваги. Та на думку професора політології університету Чикаго Уільяма Говелла, цього року конкретики на з’їздах обох партій було мало.
На обидвох партійних з’їздах наголошували на особистих якостях своїх номінантів. Але було дуже мало політичних рецептів, вони не виклали детальних планів щодо того, як вони збираються вирішити ту чи іншу проблему.Уільяма Говелл, професор політології університету Чикаго
“На обидвох партійних з’їздах наголошували на особистих якостях своїх номінантів, - і очевидно, зображували суперників зовсім іншими словами, ніж самих себе … Але було дуже мало політичних рецептів, вони не виклали детальних планів щодо того, як вони збираються вирішити ту чи іншу проблему - і навіть не дали більше розуміння, що є їхніми політичними пріоритетами”, - розповів професор.
Янна Крупніков пояснює, що трансляції партійних з’їздів дивляться здебільшого політично активні люди, які вже знають, за кого голосувати. Натомість, кандидати мають шанс мобілізувати і тих виборців, які називають себе незалежними.
“Причина, чому в опитуваннях вони кажуть: “я незалежний, але схиляюсь до республіканців чи до демократів”, замість просто “я демократ чи республіканець” - тому що вони можуть бути не в захваті від партії”, - каже Янна Крупніков. “Тому часто стратегія полягає не в тому, аби переконати їх проголосувати за вашу партію, а в тому, щоб викликати більший захват від вашої партії - і прийти проголосувати”.
Втім, політологи погоджуються: серед факторів, які математично визначатимуть результат виборів, буде явка - і те, як проголосують виборці у так званих “штатах-гойдалках”, які голосують то за республіканців, то за демократів.
Дивіться також: 2 місяці до виборів у США: як кандидати борються за голоси тих, хто ще не визначився?
