Генеральна Асамблея переважною більшістю голосів надала Палестинській автономії статус держави-спостерігача, не члена ООН. Це сталося, незважаючи на жорстку опозицію і можливі негативні наслідки з боку Ізраїлю та США.
За підвищення статусу Палестинської автономії проголосувало 138 країн - набагато більше, ніж необхідна проста більшість 193 держав-членів ООН. 41 країна утрималася, а 9 - проголосували проти. Серед останніх - США, Ізраїль та Канада.
Виступаючи перед голосуванням, президент Палестинської автономії Махмуд Аббас закликав Генеральну Асамблею «видати свідоцтво про народження» держави Палестина.
Однак дипломатична перемога прийшла без підтримки низки ключових держав. Країни Євросоюзу розділилися в думці: 14 держав підтримали цю ініціативу, а 12, включаючи Великобританію та Німеччину, - утрималися. Тільки одна країна блоку, Чехія, проголосувала проти.
США виступали категорично проти прийняття цієї резолюції. Голова постійного представництва США в ООН Сюзан Райс, після голосування, заявила, що новий статус Палестинської автономії не слід тлумачити як можливість претендувати на повноправне членство в ООН, і прийняте рішення не означає створення держави Палестина.
Ізраїль також виступив проти палестинської ініціативи. Посол Ізраїлю в ООН Рон Просор заявив, що новий статус палестинців не сприятиме миру і не змінить ситуації на місці.
Після голосування палестинський міністр закордонних справ Ріяд Малікі заявив журналістам, що перемога зміцнила і надихнула палестинців, але разом з тим вони сповнені рішучості продовжувати переговори з Ізраїлем.
На палестинських територіях прийняття резолюції зустріли радісним святкуванням. Але тріумф палестинців може бути затьмарений негативними економічними та політичними наслідками. Конгрес США може припинити фінансування Палестинської автономії, а також організацій ООН, членом яких вона стане.
На відповідні кроки може піти і Ізраїль. Наприклад, він може призупинити виплату Палестинській автономії податкових платежів або розширити будівництво єврейських поселень в арабських районах. Але, можливо, прийняте рішення спонукає обидві сторони до якнайшвидшого повернення за стіл переговорів, поновлення мирного процесу і остаточного врегулювання питань щодо статусу.
За підвищення статусу Палестинської автономії проголосувало 138 країн - набагато більше, ніж необхідна проста більшість 193 держав-членів ООН. 41 країна утрималася, а 9 - проголосували проти. Серед останніх - США, Ізраїль та Канада.
Виступаючи перед голосуванням, президент Палестинської автономії Махмуд Аббас закликав Генеральну Асамблею «видати свідоцтво про народження» держави Палестина.
Однак дипломатична перемога прийшла без підтримки низки ключових держав. Країни Євросоюзу розділилися в думці: 14 держав підтримали цю ініціативу, а 12, включаючи Великобританію та Німеччину, - утрималися. Тільки одна країна блоку, Чехія, проголосувала проти.
США виступали категорично проти прийняття цієї резолюції. Голова постійного представництва США в ООН Сюзан Райс, після голосування, заявила, що новий статус Палестинської автономії не слід тлумачити як можливість претендувати на повноправне членство в ООН, і прийняте рішення не означає створення держави Палестина.
Ізраїль також виступив проти палестинської ініціативи. Посол Ізраїлю в ООН Рон Просор заявив, що новий статус палестинців не сприятиме миру і не змінить ситуації на місці.
Після голосування палестинський міністр закордонних справ Ріяд Малікі заявив журналістам, що перемога зміцнила і надихнула палестинців, але разом з тим вони сповнені рішучості продовжувати переговори з Ізраїлем.
На палестинських територіях прийняття резолюції зустріли радісним святкуванням. Але тріумф палестинців може бути затьмарений негативними економічними та політичними наслідками. Конгрес США може припинити фінансування Палестинської автономії, а також організацій ООН, членом яких вона стане.
На відповідні кроки може піти і Ізраїль. Наприклад, він може призупинити виплату Палестинській автономії податкових платежів або розширити будівництво єврейських поселень в арабських районах. Але, можливо, прийняте рішення спонукає обидві сторони до якнайшвидшого повернення за стіл переговорів, поновлення мирного процесу і остаточного врегулювання питань щодо статусу.
