Україна стала ближчою до повернення Криму після повномасштабного вторгнення, ніж на момент початку тимчасової окупації Росією Криму 10 років тому, але для цього їй потрібна повна підтримка союзників, вважають аналітики, які зібралися на обговорення цієї теми у Вашингтоні 27 лютого.
Експерти та урядовці, яких зібрав аналітичний центр Атлантична рада, в десяту річницю загарбання Криму, вважають, що недостатня реакція Заходу на цю подію призвела до того, що Росія розпочала війну проти України, спочатку на сході, а через вісім років – на всій території України.
Тому, щоб зупинити російську агресію, яка може сягнути і кордонів НАТО, партнери України мають допомогти їй визволити свою територію, і чим швидше та рішучіше, тим краще, наголошують українські урядовці та західні експерти.
"Ми дозволили собі бути слабкими у Криму" – Фролова
Реакція Києва на захоплення Криму була слабкою, визнає колишня заступниця міністра оборони України, а нині координаторка експертної мережі Security Track Кримської платформа Аліна Фролова.
Ми дозволили собі бути слабкими у Криму і Росія скористалася цією слабкістюАліна Фролова
"Ми дозволили собі бути слабкими у Криму, ми дозволили собі не збудувати міцного партнерства з нашими потенційними військовими партнерами, і Росія скористалася цією слабкістю. І вони будуть використовувати ці слабкості, не лише слабість України, але і слабкість Туреччини, чи інших країн, не лише у Чорноморському регіоні", – вважає Фролова.
Але, за її словами, Україна продемонструвала також, що, якщо Росії протиставити силу, то її можна відсунути настільки, наскільки ця сила дозволяє. Фролова навела приклад минулого року, коли Україні вдалося за підтримки сусідів відкрити власний торговий коридор зі своїх портів для зерна та інших товарів.
Кримські татари розбили російський міф – Джапарова
За 10 років у політиці Києва щодо півострова були і інші позитивні зрушення, вважають українські урядовці. Україні вдалося, зокрема, не допустити ставлення до окупації Криму як до "доконаного факту", як називали незаконну анексію деякі західні політики.
Також завдяки консолідації міжнародної підтримки, внутрішньому спротиву на півострові та діям Збройних сил на суші та морі Україні вдалося переконати світову спільноту у тому, що Крим можливо і потрібно звільнити з-під російської окупації, вважає Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України.
Кримські татари та етнічні українці зібралися.. змінили всю історію окупації, тому що спочатку Росія намагалася проштовхнути наратив, що це було мирне рішення населення Криму запросити російські військаЕміне Джапарова
Вже на самому початку окупації проукраїнським силам на півострові вдалося зламати російський наратив про "мирне возз’єднання", каже посадовиця
"Кримські татари та етнічні українці зібралися на центральній площі Сімферополя 26-го лютого 2014 року, щоб не дати депутатам парламенту Криму проголосувати за рішення, які б легітимізували присутність там російської армії. Цим вони змінили всю історію окупації, тому що спочатку Росія фактично намагалася проштовхнути наратив, що це було мирне рішення населення Криму запросити російські війська, і російським військам довелося захопити силою будинок парламенту", – сказала Джапарова.
Вона наголосила на тому, що на відміну від інших місць у світі, де боротьба з несправедливістю, чи іноземним пануванням переросла у терористичні рухи, кримські татари десятиліттями ще за радянської влади залишалися прихильниками саме ненасильницького спротиву.
Це, однак, не означає, що насильство не застосовується щодо самих кримських татар, додала Таміла Ташева, постійна представниця президента України в Автономній Республіці Крим. За її словами, з 208 політичних в’язнів у Криму 125 – кримські татари, які до війни складали лише близько 10% населення півострова.
А після повномасштабної агресії Росії переслідування кримських татар лише посилилися, каже Ташева. Серед найбільш кричущих останніх випадків, вона назвала нещодавнє затримання за статтею "Зловживання свободою масової інформації" активістки та журналістки Зульфіє Зудієвої за статтю в журналі Newsweek під назвою "Я живу в Криму. Я лягаю спати повністю одягненою, очікуючи озброєних чоловіків на світанку".
З іншого боку, наголосила Ташева, спротив на півострові підтримує надія на те, що незабаром Україні вдасться повернути Крим під свій контроль.
Говорячи про кримських татар, колишній посол США в Україні, а нині старший директор Центру Євразія в Атлантичній раді Джон Гербст наголосив, що присутність та діяльність на півострові кримських татар, а також той факт, що окупаційна влада взялася за їхнє переслідування, допомогла пояснити міжнародній спільноті, що "віковічна єдність Росії з Кримом" є не більше, ніж загарбницький міф.
Він також радить частіше згадувати у дискусіях про Крим статистику столітньої давнини, коли, згідно з переписом, росіяни не лише не становили більшості на півострові, а були на третьому місці за чисельністю після кримських татар і українців.
Туреччина може зробити більше, але утримується від різких рухів – Габер
Представник Туреччини, який брав участь у дискусії, наголосив, що його країна не визнає російську анексію півострова, Туреччина є учасницею Кримської платформи і підтримала резолюції ООН щодо України, а також Анкара надає гуманітарну допомогу Україні.
Коли будуть належні умови для дипломатії, ми будемо готові продовжувати наш внесок у пошук справедливого вирішення того, що відбуваєтьсяЯгмур Ахмет Гюльдере
При цьому координатор питань України у турецькому Міністерстві закордонних справ Ягмур Ахмет Гюльдере дав зрозуміти, що Туреччина і надалі зберігатиме нейтралітет і готова брати участь у дипломатичних зусиллях, зокрема, надати сприяння переговорам між Україною і Росією про завершення конфлікту.
"Коли будуть належні умови для дипломатії, ми будемо готові продовжувати наш внесок у пошук справедливого вирішення того, що відбувається. І наш дипломатичний внесок не обмежувався лише проведенням зустрічей. Як відомо, спільно з ООН ми також допомогли організувати Чорноморську зернову ініціативу, за допомогою якої Україна вивезла 33 мільйони зерна", – нагадав турецький дипломат.
Експерти вважають, що Туреччина утримається від рішучіших дій щодо Росії з цілої низки причин. Одна з них – економічна вигода, адже Туреччина продовжує торгувати з Росією, зокрема, за вигідними цінами купує її газ, від якого відмовилися європейські країни. З цієї ж причини Анкара не приєдналася до західних санкцій щодо Росії.
Туреччина побоюється, що в разі ескалації, 5-та стаття НАТО не обов'язково її захиститьЄвгенія Габер
З іншого боку, як каже у коментарі для Голосу Америки Євгенія Габер, модераторка дискусії та старша наукова співробітниця Атлантичної ради в Туреччині, Анкара підтримує військову співпрацю з Україною і в принципі зацікавлена у послабленні Росії у Чорноморському регіоні.
"Туреччина побоюється, що в разі ескалації, 5-та стаття НАТО не обов'язково її захистить. Є недовіра до зобов'язань західних партнерів", – каже Габер.
Посол Гербст у своєму виступі роз'яснив, звідки такі побоювання походять – за його словами, коли у 2015 році Анкара збила російський літак, що залетів у її повітряний простір з Сирії, де Росія вела бойові дії проти сил, які підтримував Захід, в НАТО не стали рішуче на захист рішення Туреччини. Він каже, що причина була у "слабкому лідерстві" президента Барака Обами, але в Анкарі зробили висновки.
Як кажуть українські експерти, Туреччина все ж зіграла значну роль у тому, що Україна починає переважати у Чорному морі, адже, скориставшись конвенцією Монтре, вона не впустила в Чорне море російські кораблі після початку широкомасштабного вторгнення.
"Туреччина може зробити більше, – вважає Євгенія Габер. – У Чорному морі НАТО – це Туреччина, а Туреччина і є НАТО, бо ні Болгарія, ні Румунія не можуть тут з нею рівнятися. За наявності політичної волі Туреччина могла б виставити свої політичні умови Росії і захистити, наприклад, свободу судноплавства".
Але, вона додає, що в Анкарі як влада, так і опозиція погоджуються, що потрібно "утримуватися від різких рухів". Тому Туреччина буде далі постачати Україні зброю, зокрема, безпілотники, і підтримувати дипломатичні ініціативи, хоча, за словами Габер, в самій Анкарі розуміють, що переговори з Росією в нинішніх умовах навряд чи можливі.
У Чорному морі інтереси України, США і Туреччини збігаються
США, Туреччина та Україна мають спільні стратегічні інтереси – стабільний і безпечний Чорноморський регіон, а Росія цьому перешкоджає, каже Джон Гербст. Тому, за його словами, перемога України допоможе покращити і стосунки між союзниками по НАТО, якими є США і Туреччина, незважаючи на деякі тертя.
Якщо ми надамо Україні зброю, якої вона потребує, вона виграє цю війну, і це буде величезний успіх не лише для самої України, а і для Заходу, і для СШАДжон Гербст
"Якщо ми надамо Україні зброю, якої вона потребує, вона виграє цю війну, і це буде величезний успіх не лише для самої України, а і для Заходу, і для США", – каже Гербст.
За його словами, нинішня адміністрація США правильно розуміє, що ставки у війні, яку веде Росія на території України є дуже високими і війна може мати глобальні наслідки, але у Вашингтоні діють надто нерішуче. Побоюючись ескалації, на думку Гербста, адміністрація згаяла багато часу, постачаючи Україні замало зброї і заповільно для того, щоб українська армія здобула швидку перемогу.
На його думку, адміністрація також не змогла донести до американців, що російські політики відкрито заявляють, що воюють з Америкою на території України, а тому, американці не усвідомлюють, що дії Росії спрямовані проти Америки, проти її інтересів у Європі. Тому питання постачання зброї Україні залишається предметом політичної боротьби.
З іншого боку, каже Гербст, якби питання про додаткову допомогу дісталося до голосування у Палаті представників, попри спротив спікера Майкла Джонсона, воно б отримало підтримку більшості конгресменів. Тому, як прогнозує Гербст, протягом найближчого часу, близько 2-х місяців, цю проблему буде вирішено.
Але, як попереджає Гербст, проблема з постачанням допомоги Україні "у мікрокількостях і дуже повільно" залишиться. Тож питання полягатиме у тому, чи зможе адміністрація Байдена подолати свою нерішучість, від чого в кінцевому підсумку і залежатиме результат війни.
