Ураган «Ірма», тепер уже 4-ї категорії, насувається на Флориду.
Губернатор штату Рик Скотт у суботу вранці попередив, що це «катастрофічний шторм, нічого подібного наш штат ще не бачив. У нас закінчується час. Якщо Ви перебуваєте в зоні евакуації, Вам треба їхати».
Місцева влада з початку тижня закликає всіх людей евакуюватись і вкотре попереджає: щойно ураган ударить, їх уже ніхто не врятує. Тимчасом не всі місцеві мешканці, в тому числі представники української діаспори, поспішають покинути рідні домівки, ухвалюючи не зовсім просте рішення залишитися і надіятися на краще.
Ірина Стрілка проживає у місці, де зосереджена найбільша громада українців у Флориді – North Port. Розповідає, що частина українців кудись виїхала, ще частина приїжджає на півострів тільки на зиму, тому їх ще немає, а більшість тих, хто проживає постійно, залишилася, оскільки це переважно старші люди, яким важко витримувати тривалі подорожі. Ці люди почуваються досить безпечно, зауважує Ірина, бо пережили вже не один ураган.
Територія, де проживає Ірина (11 кілометрів від пляжу) не підпадає під зону обов’язкової евакуації. На запитання, чому не евакуювалася, відповідає так:
«Потрібно було виїжджати ще у вівторок увечері. Ми ж не поїхали, бо не знали, як буде далі. Не хотілося їхати і застрягнути на дорозі. Багато друзів писало мені, що нема бензину на заправках. А в мене авто має невеликий бак, без дозаправки не вдалося б доїхати до кінцевого пункту. А опинитися на дорозі з дитиною і собакою в невідомому місці та ситуації – то було б складно, краще вже залишатися вдома, де є знайомі та притулки, куди можна податися в разі чого».
За півгодини їзди від дому Ірини розміщений осередок української громади, багато людей пропонує їй приїхати. Жінка планує прийняти запрошення подруги і перебути негоду разом із нею, а якщо виникне потреба – податися в сховище, яке зовсім поруч.
«Не те, щоб люди не боялися, – зауважує Ірина. – Я особисто боюся, як будь-яка нормальна людина. Але паніки немає тому, що все добре організовано, відомі пункти, де розміщені притулки, постійно є оновлення через ЗМІ. Не боїмося вітру, бо якщо будівля велика, як школа, наприклад, то вона витримає. Особисто я найбільше боюся води, яка може надійти після урагану».
Жінка підкреслює, що постачання в магазинах досить добре, хоча серед людей настрій не спокійний: «У вівторок ситуація вже почала нагнітатися, була тривога в повітрі. У магазинах ажіотажу нема, продуктів багато, як і води з автомата, єдине, що нема води в пляшках. Фанерних плахт для заблокування вікон не було кілька днів тому, але зараз знову з’явилися в магазинах».
Катерина Панова вилетіла з чоловіком і дітьми з Флориди в середу. Поїздка закордон була запланована заздалегідь. Через великий стрес сім’я приїхала не в той аеропорт, але, на щастя, рейс затримали, і Катерина з рідними встигла на літак. Уже наступного дня аеропорт був закритий, і дуже багато рейсів скасовано. «Якщо б ми не встигли на той рейс, то, мабуть, і не полетіли б, – зауважує Катерина. – А якщо б не ця поїздка, ми б не стали евакуюватися тому, що, на мій погляд, застрягнути в заторах значно гірше, ніж залишитися вдома».
Так само налаштована мама Катерини, Світлана Панова, яка вже давно живе у Флориді і не боїться урагану. Жінка зберігає позитивний настрій і оптимізм та не бачить приводу для паніки. У четвер ще були на пляжі і не побачили там особливих змін, хіба забрали будиночки для рятувальників, тим не менш купатися можна.
«Я найбільше розчарована тим, що життя з вівторка практично припинилося, – ділиться Світлана. – Всі говорять тільки про ураган, лікарі скасували прийоми, кінотеатр і ресторани зачинені, магазини не працюють, школярі сидять вдома, всі готуються до урагану, а робити нема чого. Тобто чим усі займаються? Сидять перед телевізором і дивляться, як рухається ураган і як нам може бути погано через кілька днів. А від того, що дивишся новини, тільки гірше стає. Усі сусіди почали готуватися ще з вівторка. І вчора я просто сказала чоловікові: «Їдемо на пляж. Усі вже приготувалися. Що ще можна зробити?».
На думку Світлани, цього разу «всі трохи перестаралися». Жінка порівнює з попередніми роками і згадує, що такої паніки не було.
На думку доньки Катерини, заходи безпеки потрібні, але відчувається певне перебільшення: «Можливо, заради того, щоб не було жертв, а можливо, для того, щоб не було прецедентів того, що люди подають у суд за те, що їх не попередили належним чином». Такі випадки мали місце в минулому, додає Катерина, тому зараз адміністрація штату, губернатор, екстрені служби роблять усе можливе, щоб сказати пізніше: «Ми попереджували».
Тарас Кузьмов не перебуває в зоні евакуації, але саме в районі, де він проживає, передбачають епіцентр урагану в понеділок. На запитання, які настрої в людей у його місцевості, Тарас відповідає «бойові»: «Флорида має цю «забаву» щопівроку – в тому чи іншому форматі, з тією чи іншою насиченістю. Через те вони звиклі до того, вони знають, що робити і як робити. Настрій спокійний. Усі розуміють, що цього разу історія серйозна, що ураган трохи незвичний, що проігнорувати його не виходить, проте підтрумують тих, хто вперше в такій ситуації, зокрема мене: «Що, твій перший?», Перше кохання, перша дівчина, перший ураган – для флоридців це своєрідна ініціація».
Флоридці дуже серйозно поставилися до підготовки до «Ірми», продовжує Тарас. Крім того, він вражений тим, як працює влада і місцеві служби, що відповідають за підготовку до урагану, як вони комунікують – що і з якою метою потрібно зробити. А національні ЗМІ, з його спостережень, неадекватно передають ситуацію: перенасичують інформацію емоціями та драмою, яких насправді нема.
«Так, є зачинені заправки, – пояснює Тарас, – у той же час, дружина вчора заправила авто на майже порожній заправці. Я трохи постояв у черзі за водою, хоча не мусів, оскільки можна набрати з крана – вода тут дуже якісна. Люди серйозно ставляться до наближення «Ірми», але навіть у чергах підсміюються самі з себе. Але також є відчуття того, що зроблено все, що могло бути зроблено. Система евакуації є неймовірно продуманою і логічною, а також заспокійливою для населення».
Роман Гаврилюк, представник великої, але розпорошеної громади українців південно-східної Флориди, не перебуває в зоні обов’язкової евакуації. Вирішив залишитися вдома, щоб не застрягти десь на шосе. Чоловік намагається зберігати оптимізм. Згадує, що в крамницях черги і нестача води були ще з понеділка. У його домі, на щастя, фільтрована вода, тому вони зробили запас.
Ірина Бакала з рідними вирішили евакуюватися заздалегідь, бо її брат має маленьких дітей і з ними батьки похилого віку:
«Забронювали готель в Орландо. Брат із дітьми виїхав зранку та їхав майже 11 годин, бо були затори на дорогах по східному узбережжі Флориди. Він попередив нас про це, то ми їхали іншою дорогою по центральній Флориді і цей самий шлях подолали за 8 годин. Ми всім своїм друзям підказували, як їхати та, де заправлятися. Найближче бензин знайшли на 98-й милі від півострова, була невелика черга, потім заправлялися по дорозі, коли бачили черги з автомобілів – отже, є бензин, а більшість станцій закрили».
По приїзді до Орландо родина ще раз заправила автівку, бо бояться мати порожній бак, запаслися продуктами харчування, які не псуються, оскільки отримали інструкції від менеджменту готелю, в якому зупинилися. Із водою проблем не мають, бо привезли пристрій, що робить лужну воду: «Води дозволено по 2 ящики на людину, та полиці порожні. Ми маємо посудини, які постійно поповнюємо. Також сказали менеджеру готелю, щоб люди не викидали пляшки: поки є електропостачання, матимуть воду».
«Готель пристосований до урагану, – продовжує розповідати Ірина, – тут відносно безпечно. Пробували замовити номер у готелі десь в Алабамі чи Джорджії – неможливо, все зайняте, Airbnb теж не має нічого в найближчих штатах, дороги всі в заторах, тому прийняли рішення залишитися в Орландо, де відносний комфорт та безпека».
Ірина розповідає, що в сусідніх готелях в Орландо ще багато українців з Key West: «Стараємося триматися разом, зідзвонюємося, ділимося порадами».
Дивтіься також: Колосальна руйнація загрожує густонаселеному півострову США
