«То є знова, бачите у 63 році. То є команда. Виграли три найвищі трофеї, кубки. То є рекорд, що далі н є зломаний», - Ярослав Козак із захопленням розповідає про історію футболу 50-60 років та українську команду «Юкрейніан Нешенелз», відому також як «Тризуб». У 1956 році команда з українцями вийшла у фінал аматорської ліги США.
«Фінал відбувася у Сент-Луїсі, Міссурі. Ми програли 1:0. Але успіх був великий, але то був перший раз, що український клуб здобув таке високе становище», - додає він.
Поразка не засмутила команду, навпаки – підштовхнула шукати нові можливості для розвитку. Керівництво клубу почало пошук гравців українського походження в інших країнах: Аргентині та Бразилії. Тренувати команду запросили угорця Енді Раця. Результат не забарився.
«Перший раз у 1960 році “Тризуб” здобув чемпіонат Америки. Виступали у чемпіонаті і аматорські, і професійні дружини. Фінал відбувся у Філадельфії. Результат був 5-3. Михайло Нога стрілів всі 5 голів. То є рекорд ще не є побитий», - згадує колишній капітан команди «Юкрейніан Нешенелз».
Президент клубу «Тризуб» Орест Лисюк додає: українські футболісти почали тренувати у США й інші команди - як аматорські, так і професійні. У 1960 році «Юкрейніан Нешенелз» була визнана найкращою футбольною командою на території США. Високий професіоналізм української команди привів її до професійної ліги Сполучених Штатів.
«Вони були чемпіонами професійної ліги шість разів впродовж восьми років. Це була найсильніша команда на Східному узбережжі США. Щонеділі ми ошатно одягалися та ходили на матчі, які збирали 4-5 тисяч глядачів. Спорт змінив уявлення американців про українців», - розповідає Орест Лисюк.
У ті часи американські газети: «Нью-Йорк Таймс» та «Філадельфія Інкваєр» та інші наперебій описували перемоги українців. «Юкрейніан Нешенелз» була єдиною спортивною командою, матчі якої транслювали на місцевому телебаченні у Філадельфії. Брати Чижовичі, Володимир та Євген, навіть тренували національну збірну США з футболу. Завдяки зусиллями їх брата Ігоря Чижовича у Філадельфії кілька років поспіль відбувалися українські Олімпійські ігри, участь в яких брали легкоатлети українського походження з усього світу.
Паралельно з футболом розвивався і спортивний клуб. Майже півстоліття тому на місці, де нині знаходиться «Тризуб» росли ліс та кукурудза. Була взята позика та побудований тренувальний центр.
Раніше на цьому полі росла звичайна трава. Однак українці ідуть у ногу з новітніми технологіями, і вся трава на цьому полі – пластикова, а саме поле – зшите, у прямому сенсі цього слова. Завдяки мобільному телефонові і спеціальному додатку можна контролювати освітлення.
Данило Ниш дуже пишається новим футбольним полем та технологіями, які використовувалися під час його спорудження. Вартість поля – майже 2 мільйони доларів.
«Якщо ви подивитесь на інші штучні поля – вони не виглядають як трава, а це – так. На жаль, ви не можете відчути, наскільки м’яким є це покриття. У більшості випадків вирізаєтсья ця частина покриття, і ця. Між ними буде покладена чорна частина. Ми зробили інакше: ми підрізали ось тут, а потім приклеїли цю чорну частину. Бачите: її неможливо витягти. Все тримаєтсья разом. Усі частини цього покриття зшиті», - пояснює Данило Ниш.
Ще одна гордість клубу – світлодіодне освітлення. Це дозволяє зменшити витрати на електроенергію. Мобільний телефон дозволяє керувати кожним прожектором.
«Світлодіодні лампи спалахують одразу. Нам не потрібно витрачати 15 хвилин, поки вони запрацюють на повну потужність. Я можу навіть керувати потужністю освітлення», - розповідає він.
Данило Ниш додає: за 15 років клубові вдалося збільшити кількість команд, які тренуються на полі з 5 до 40. Щороку на полях клубу відбуваються різні футбольні турніри, а чемпіони отримують український тризуб та кубки з українською емблемою.
Дивіться також: Західні експерти стурбовані станом свободи слова та вільних медіа в Україні. Відео
