Минулого тижня угоду подав на ратифікацію до парламенту Президент Віктор Янукович. Експерти по-різному оцінюють саму угоду, але саму її очікувану ратифікацію вони пов’язують з тиском на Київ, який посилився після нещодавнього візиту до України російського президента Володимира Путіна. Чи буде ця угода корисною для України і чи не суперечитиме її планам підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС? Про це Радіо Свобода поцікавилося у колишнього міністра економіки в уряді Юлії Тимошенко, який нині має притулок і живе в Чехії, Богдана Данилишина. Отже, чому такий поспіх?
– Таке прискорення щодо ратифікації цієї угоди з’явилося після зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна. Я думаю, що це була одна з умов до більш інтенсивної співпраці в рамках інших можливих поєднань, союзів чи інших асоціацій, які можуть бути утворені на просторі СНД.
Наскільки я обізнаний, Україна має зауваження до цього договору, які полягають у нерівності умов щодо запровадження торгових обмежень країнами, які вже утворили Митний союз, та іншими членами співдружності. Вони визначені доповненням номер 6 до цього документа.
На мій погляд, із підписанням цього документа мало що зміниться. Росія була, є і буде нашим (України – ред.) головним стратегічним і торговельно-економічним партнером. Від цього ми нікуди не сховаємося. Головне, щоб це було добровільне партнерство, а не нав’язування чиєїсь волі чи думки.
Щодо плюсів цього договору, я б хотів сказати, що норми даного договору були приведені у відповідність із СОТ. З цим договором були закріплені всі вилучення, які діяли в рамках двосторонніх угод, і, на мій погляд, це якоюсь мірою буде ускладнювати застосовувати інші обмеження торгівлі та збільшувати митні тарифи.
– На своїй сторінці у «Фейсбуку» Ви згадали, що сам факт можливої ратифікації Верховною Радою цього договору не буде перепоною для підписання Україною договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, але будуть потрібні окремі пояснення з боку української сторони щодо тих моментів, які можуть вступати в суперечність із європейськими правилами торгівлі. Що Ви мали на увазі?
– Ми маємо двосторонні угоди про зони вільної торгівлі з країнами-членами СНД, і вони працюють. Такі країни-члени Світової організації торгівлі, як Молдова, Грузія, Киргизстан, Україна і Росія, всі спірні питання будуть проводити за процедурою: спочатку в рамках двосторонніх питань, а потім, у випадку невирішення питань, будуть вирішувати їх у рамках СОТ.
Договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом не може заперечувати саму можливість існування зони вільної торгівлі з СНД. Але це буде викликати необхідність пояснення нашим європейським партнерам деяких положень договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД.
– Які саме положення вимагатимуть пояснень?
– Я думаю, що це – можливі торговельні преференції, які стосуються металургійної, хімічної галузі, сільськогосподарської, машинобудування та інших. Тобто потрібні будуть консультації на рівні експертів, які часто проводяться і які є звичними в рамках будь-яких торговельно-економічних переговорів.
– Експерти у Києві побоюються, що ратифікація цього договору є лише першим кроком, першою поступкою Києва, і що наступним, більш вагомим кроком буде Митний союз. Ви поділяєте їхні побоювання?
– Я, звичайно, вітаю сам факт появи зони вільної торгівлі, бо я вітаю усі угоди, що стосуються зони вільної торгівлі. Бо я завжди був прихильником рівноправної економічної інтеграції. Головне, щоб російська сторона, як і будь-яка інша сторона, розглядала Україну як рівноправного партнера, якому не потрібно нав’язувати якоїсь своєї думки, а потрібно сідати за стіл переговорів і вирішувати усі спірні питання. Тому вступи до якихось інших об’єднань, які передбачають створення виконавчих міждержавних органів, на мій погляд, є завчасними.
– Таке прискорення щодо ратифікації цієї угоди з’явилося після зустрічі Віктора Януковича і Володимира Путіна. Я думаю, що це була одна з умов до більш інтенсивної співпраці в рамках інших можливих поєднань, союзів чи інших асоціацій, які можуть бути утворені на просторі СНД.
Наскільки я обізнаний, Україна має зауваження до цього договору, які полягають у нерівності умов щодо запровадження торгових обмежень країнами, які вже утворили Митний союз, та іншими членами співдружності. Вони визначені доповненням номер 6 до цього документа.
На мій погляд, із підписанням цього документа мало що зміниться. Росія була, є і буде нашим (України – ред.) головним стратегічним і торговельно-економічним партнером. Від цього ми нікуди не сховаємося. Головне, щоб це було добровільне партнерство, а не нав’язування чиєїсь волі чи думки.
Щодо плюсів цього договору, я б хотів сказати, що норми даного договору були приведені у відповідність із СОТ. З цим договором були закріплені всі вилучення, які діяли в рамках двосторонніх угод, і, на мій погляд, це якоюсь мірою буде ускладнювати застосовувати інші обмеження торгівлі та збільшувати митні тарифи.
– На своїй сторінці у «Фейсбуку» Ви згадали, що сам факт можливої ратифікації Верховною Радою цього договору не буде перепоною для підписання Україною договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, але будуть потрібні окремі пояснення з боку української сторони щодо тих моментів, які можуть вступати в суперечність із європейськими правилами торгівлі. Що Ви мали на увазі?
Договір про зону вільної торгівлі з ЄС не може заперечувати можливість існування зони вільної торгівлі з СНД
Договір про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом не може заперечувати саму можливість існування зони вільної торгівлі з СНД. Але це буде викликати необхідність пояснення нашим європейським партнерам деяких положень договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД.
– Які саме положення вимагатимуть пояснень?
– Я думаю, що це – можливі торговельні преференції, які стосуються металургійної, хімічної галузі, сільськогосподарської, машинобудування та інших. Тобто потрібні будуть консультації на рівні експертів, які часто проводяться і які є звичними в рамках будь-яких торговельно-економічних переговорів.
– Експерти у Києві побоюються, що ратифікація цього договору є лише першим кроком, першою поступкою Києва, і що наступним, більш вагомим кроком буде Митний союз. Ви поділяєте їхні побоювання?
Головне, щоб російська сторона розглядала Україну як рівноправного партнера, якому не потрібно нав’язувати якоїсь своєї думки
Передрук з "Радіо Свобода" |