КИЇВ - У всеукраїнській газеті «День» за 23 липня кілька відомих українських експертів дають рекомендації російському опозиціонеру. Предметом їх інтересу, за всіма ознаками, є не тільки вирок районного суду міста Кірова і подальше звільнення Олексія Навального на підписку про невиїзд. Стаття називається «Поради Навальному».
Редактор відділу політики газети «День» Іван Капсамун пише про те, що «запам'ятали Навального і в Україні, коли під час одного з телеефірів, характеризуючи своє ставлення до України, почав розповідати стереотипно про «єдиний народ»- українцях, росіян і білорусів».
«Для людини, яка претендує на роль лідера опозиції в Росії, а зараз - кандидата в мери Москви, і взагалі, людини, яка має великі політичні амбіції, це абсолютно нормальне явище», - пише редактор відділу політики газети «День» Іван Капсамун про те, чому сьогодні до особистості Олексія Навального в українських ЗМІ - підвищений інтерес.
Раніше в своїй статті головний редактор журналу «Forbes Україна» Володимир Федорин нагадав той самий випадок, який визначив, на його погляд, критичне ставлення до російського опозиціонера з боку деяких українських експертів, політиків і громадських діячів.
«Думаю, багато хто до цих пір пам'ятає, як чи то в лютому, чи то в березні 2012 року, у прямому ефірі одного з українських телеканалів він висловив застарілу років на сто думку про те, що українці, росіяни і білоруси - це єдиний народ. Справа не в тому, що він російський імперіаліст, а в тому, що до будь-яких публічних виступів варто готуватися, інакше бажання сподобатися аудиторії зіграє з тобою злий жарт. Це корисно знати кожному, і Навальному особливо», - зазначає Володимир Федорин.
У соціальних мережах українські журналісти активно обговорюють все те, що сьогодні відбувається з Олексієм Навальним.
«А чому більшість українських журналістів у своїх матеріалах про лідерів української опозиції порівнюють їх з Навальним? Зрозуміло, що інших опозиціонерів у Росії немає, але ж у будь-якого з них і рейтинг, і впізнаваність і можливості побільше будуть, ніж у Олексія», - ставить питання на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст Ігор Соловей.
В інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» політтехнолог, директор компанії Berta Communications Тарас Березовець каже, що без розвитку соціальних Інтернет-мереж популярність Олексія Навального була б неможливою.
«Олексій Навальний цікавий, в першу чергу, російському простору, ніж пострадянському. Він, скажімо так, політик, орієнтований на споживачів соціальних мереж. Розміри його популярності суворо обмежені простором його аудиторії. У Твіттері у нього близько 400 тисяч передплатників, в основному росіян», - зазначає Тарас Березовець.
Про прорахунки Кремля
Політтехнолог наводить дані різних опитувань: впізнаваність Олексія Навального коливається на рівні сорока відсотків, у той час, як довіра до нього, як політика, не перевищує і одного відсотка респондентів. Кримінальне переслідування Олексія Навального і майже негайне його звільнення, за словами Тараса Березовця, «є наслідком політичної боротьби всередині Кремля». І тому він потрібний для легітимного проведення виборів мера в Москві.
"Дострокові вибори мера Москви відбудуться 8 вересня 2013. Є велика впевненість, що їх виграє Сергій Собянін», - зазначає Тарас Березовець.
Втім, він вважає, що Олексій Навальний, як політик федерального всеросійського значення, не представляє ніякої загрози для Володимира Путіна. Однак той факт, що Олексій Навальний, після винесеного 18 липня п'ятирічного вироку, вже наступного дня опинився на волі за рішенням суду міста Кірова, говорить про деякі прорахунки в Кремлі.
«Не можна сказати, що в Кремлі не думали про наслідки цього рішення, але Володимир Путін у даному випадку дав себе вмовити на неправильні кроки. У будь-якому випадку, - це вказує на вразливість російського президента Путіна і його залежність від державних монополій і від чиновників», - підкреслює Тарас Березовець.
«Ікона» російської опозиції
До «помилок місяця», які допустив, на його думку, президент Росії, також варто віднести напруження у відносинах з офіційним Вашингтоном через ситуацію довкола колишнього контрактника Агентства національної безпеки Сполучених Штатів Едварда Сноудена.
Тарас Березовець упевнений, що, незважаючи на винесений п'ятирічний вирок, Олексій Навальний може розраховувати на свободу для себе і після закінчення виборчої кампанії на посаду мера Москви. «Цього не відбудеться - в тюрму його не повернуть. Володимиру Путіну нема чого створювати «ікону опозиції», - підкреслює Тарас Березовець.
Проте політолог «Українського клубу» Віталій Литвиненко впевнений, що на волі Олексій Навальний пробуде недовго. Максимум - до зими 2013 року.
«Ближче до зими його посадять. Є рішення суду, і скасувати це рішення дуже непросто. <...> Йому дадуть можливість «зіграти у свою гру» на виборах мера Москви, після чого повернуть у в'язницю », - говорить Віталій Литвиненко Російській службі «Голосу Америки».
Він вважає, що не тільки в Кремлі, а й серед опозиціонерів, Олексій Навальний може знайти тих, хто хотів би бачити його за ґратами. "Російській опозиції не вигідно мати консолідованого лідера опозиції. Тим більше, на волі. Їм потрібен якийсь «Че Гевара». І якщо він буде у в'язниці - це буде навіть краще», - підкреслює Віталій Литвиненко.
На думку українського експерта Тараса Возняка, важливо сьогодні не тільки те, як розуміють ситуацію навколо російського опозиціонера в колишніх пострадянських країнах, чи на Заході, скільки те, як сам Олексій Навальний оцінює те, що з ним.
«Все залежатиме від політичної необхідності. Якщо буде така, - то після виборів мера Москви його повернуть у в'язницю», - зазначає Тарас Возняк. У той час, український експерт вважає, що Навальний не є політичним важкоатлетом і не може бути конкурентом лідеру чинної російської влади - Володимиру Путіну.
Хоча, каже Тарас Возняк, по більшості пунктів риторика Навального не відрізняється від думки Путіна: «Він - російський патріот, мислить імперськими категоріями, щодо України він буде продовжувачем «хорошої російської лінії» можливо в більш м'яких, ніж у Володимира Путіна, формах», - підкреслює експерт.
Ситуація в Україні, вплив української опозиції на суспільство кардинально відрізняється від російської, продовжує Тарас Возняк. Він називає «бандою піратів», тих, хто управляє українською державою, і критично оцінює дії місцевої опозиції.
Свій український «Навальний»
«Це банда піратів, яка відриває латунні частини з корабля «Україна», не є елітою країни. Точно також не є елітою ті, хто засів у парламенті, і узурпували право називатися «опозицією». Є деяка ненависть серед українців не лише до «піратів», а й до тих, хто міг би сказати тверезе і мудре слово. Не хочуть люди слухати, розуміти, бачити. Їм потрібні брехуни, які скажуть в черговий раз - всім різне. Комусь - «Бандера - наша ера». Комусь - «Ленін, партія, народ». Комусь - "Грабуй награбоване». Народ не готовий почути, може, і сумну, але правду про себе», - каже Тарас Возняк.
Однак на запитання про те, чи потрібен Україні свій Навальний, він говорить:
«Росіяни не настільки розчаровані своїми політиками, як українці, тому там до десяти тисяч громадян радісно приходять зустрічати приїзд Навального на вокзал. В Україні політика проходить в матеріальних формах, а не у віртуальних, як у Росії. Нам потрібен справжній лідер, а не лідер віртуального простору», - підкреслює Тарас Возняк.
Однак на запитання, чи зможе таким лідером стати Юлія Тимошенко, у нього немає однозначної відповіді. «Атомна бомба - дуже хороша річ. Однак, якщо нею скористатися - будуть сумні наслідки. Можливо, для України не потрібна атомна бомба, може бути, нам необхідно більш керовану зброю», - міркує Тарас Возняк.
Редактор відділу політики газети «День» Іван Капсамун пише про те, що «запам'ятали Навального і в Україні, коли під час одного з телеефірів, характеризуючи своє ставлення до України, почав розповідати стереотипно про «єдиний народ»- українцях, росіян і білорусів».
«Для людини, яка претендує на роль лідера опозиції в Росії, а зараз - кандидата в мери Москви, і взагалі, людини, яка має великі політичні амбіції, це абсолютно нормальне явище», - пише редактор відділу політики газети «День» Іван Капсамун про те, чому сьогодні до особистості Олексія Навального в українських ЗМІ - підвищений інтерес.
Раніше в своїй статті головний редактор журналу «Forbes Україна» Володимир Федорин нагадав той самий випадок, який визначив, на його погляд, критичне ставлення до російського опозиціонера з боку деяких українських експертів, політиків і громадських діячів.
«Думаю, багато хто до цих пір пам'ятає, як чи то в лютому, чи то в березні 2012 року, у прямому ефірі одного з українських телеканалів він висловив застарілу років на сто думку про те, що українці, росіяни і білоруси - це єдиний народ. Справа не в тому, що він російський імперіаліст, а в тому, що до будь-яких публічних виступів варто готуватися, інакше бажання сподобатися аудиторії зіграє з тобою злий жарт. Це корисно знати кожному, і Навальному особливо», - зазначає Володимир Федорин.
У соціальних мережах українські журналісти активно обговорюють все те, що сьогодні відбувається з Олексієм Навальним.
«А чому більшість українських журналістів у своїх матеріалах про лідерів української опозиції порівнюють їх з Навальним? Зрозуміло, що інших опозиціонерів у Росії немає, але ж у будь-якого з них і рейтинг, і впізнаваність і можливості побільше будуть, ніж у Олексія», - ставить питання на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст Ігор Соловей.
В інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» політтехнолог, директор компанії Berta Communications Тарас Березовець каже, що без розвитку соціальних Інтернет-мереж популярність Олексія Навального була б неможливою.
«Олексій Навальний цікавий, в першу чергу, російському простору, ніж пострадянському. Він, скажімо так, політик, орієнтований на споживачів соціальних мереж. Розміри його популярності суворо обмежені простором його аудиторії. У Твіттері у нього близько 400 тисяч передплатників, в основному росіян», - зазначає Тарас Березовець.
Про прорахунки Кремля
Політтехнолог наводить дані різних опитувань: впізнаваність Олексія Навального коливається на рівні сорока відсотків, у той час, як довіра до нього, як політика, не перевищує і одного відсотка респондентів. Кримінальне переслідування Олексія Навального і майже негайне його звільнення, за словами Тараса Березовця, «є наслідком політичної боротьби всередині Кремля». І тому він потрібний для легітимного проведення виборів мера в Москві.
"Дострокові вибори мера Москви відбудуться 8 вересня 2013. Є велика впевненість, що їх виграє Сергій Собянін», - зазначає Тарас Березовець.
Росіяни не настільки розчаровані своїми політиками, як українці, тому там до десяти тисяч громадян радісно приходять зустрічати приїзд Навального на вокзалТарас Возняк
Втім, він вважає, що Олексій Навальний, як політик федерального всеросійського значення, не представляє ніякої загрози для Володимира Путіна. Однак той факт, що Олексій Навальний, після винесеного 18 липня п'ятирічного вироку, вже наступного дня опинився на волі за рішенням суду міста Кірова, говорить про деякі прорахунки в Кремлі.
«Не можна сказати, що в Кремлі не думали про наслідки цього рішення, але Володимир Путін у даному випадку дав себе вмовити на неправильні кроки. У будь-якому випадку, - це вказує на вразливість російського президента Путіна і його залежність від державних монополій і від чиновників», - підкреслює Тарас Березовець.
«Ікона» російської опозиції
До «помилок місяця», які допустив, на його думку, президент Росії, також варто віднести напруження у відносинах з офіційним Вашингтоном через ситуацію довкола колишнього контрактника Агентства національної безпеки Сполучених Штатів Едварда Сноудена.
Тарас Березовець упевнений, що, незважаючи на винесений п'ятирічний вирок, Олексій Навальний може розраховувати на свободу для себе і після закінчення виборчої кампанії на посаду мера Москви. «Цього не відбудеться - в тюрму його не повернуть. Володимиру Путіну нема чого створювати «ікону опозиції», - підкреслює Тарас Березовець.
Проте політолог «Українського клубу» Віталій Литвиненко впевнений, що на волі Олексій Навальний пробуде недовго. Максимум - до зими 2013 року.
«Ближче до зими його посадять. Є рішення суду, і скасувати це рішення дуже непросто. <...> Йому дадуть можливість «зіграти у свою гру» на виборах мера Москви, після чого повернуть у в'язницю », - говорить Віталій Литвиненко Російській службі «Голосу Америки».
Він вважає, що не тільки в Кремлі, а й серед опозиціонерів, Олексій Навальний може знайти тих, хто хотів би бачити його за ґратами. "Російській опозиції не вигідно мати консолідованого лідера опозиції. Тим більше, на волі. Їм потрібен якийсь «Че Гевара». І якщо він буде у в'язниці - це буде навіть краще», - підкреслює Віталій Литвиненко.
На думку українського експерта Тараса Возняка, важливо сьогодні не тільки те, як розуміють ситуацію навколо російського опозиціонера в колишніх пострадянських країнах, чи на Заході, скільки те, як сам Олексій Навальний оцінює те, що з ним.
«Все залежатиме від політичної необхідності. Якщо буде така, - то після виборів мера Москви його повернуть у в'язницю», - зазначає Тарас Возняк. У той час, український експерт вважає, що Навальний не є політичним важкоатлетом і не може бути конкурентом лідеру чинної російської влади - Володимиру Путіну.
Хоча, каже Тарас Возняк, по більшості пунктів риторика Навального не відрізняється від думки Путіна: «Він - російський патріот, мислить імперськими категоріями, щодо України він буде продовжувачем «хорошої російської лінії» можливо в більш м'яких, ніж у Володимира Путіна, формах», - підкреслює експерт.
Ситуація в Україні, вплив української опозиції на суспільство кардинально відрізняється від російської, продовжує Тарас Возняк. Він називає «бандою піратів», тих, хто управляє українською державою, і критично оцінює дії місцевої опозиції.
Свій український «Навальний»
«Це банда піратів, яка відриває латунні частини з корабля «Україна», не є елітою країни. Точно також не є елітою ті, хто засів у парламенті, і узурпували право називатися «опозицією». Є деяка ненависть серед українців не лише до «піратів», а й до тих, хто міг би сказати тверезе і мудре слово. Не хочуть люди слухати, розуміти, бачити. Їм потрібні брехуни, які скажуть в черговий раз - всім різне. Комусь - «Бандера - наша ера». Комусь - «Ленін, партія, народ». Комусь - "Грабуй награбоване». Народ не готовий почути, може, і сумну, але правду про себе», - каже Тарас Возняк.
Однак на запитання про те, чи потрібен Україні свій Навальний, він говорить:
«Росіяни не настільки розчаровані своїми політиками, як українці, тому там до десяти тисяч громадян радісно приходять зустрічати приїзд Навального на вокзал. В Україні політика проходить в матеріальних формах, а не у віртуальних, як у Росії. Нам потрібен справжній лідер, а не лідер віртуального простору», - підкреслює Тарас Возняк.
Однак на запитання, чи зможе таким лідером стати Юлія Тимошенко, у нього немає однозначної відповіді. «Атомна бомба - дуже хороша річ. Однак, якщо нею скористатися - будуть сумні наслідки. Можливо, для України не потрібна атомна бомба, може бути, нам необхідно більш керовану зброю», - міркує Тарас Возняк.
