У лютому 2008 року Косово оголосило незалежність. Сербія поставила під сумнів легітимність цього кроку і за справу взявся Міжнародний суд у Гаазі. За його рішенням, процес оголошення незалежності відповідав нормам міжнародного законодавства. Тож, коли Крим оголосив незалежність, а за кілька днів провів референдум про приєднання до Російської Федерації, Кремль аргументував і продовжує аргументувати законність цього процесу вказуючи на Косово.
Провідний експерт з міжнародного права, професор університету Джорджа Вашингтона Шон Мерфі свого часу представляв уряд США в Міжнародному трибуналі у справі колишньої Югославії, а також відстоював інтереси багатьох країн у міжнародних судах. Саме він, разом з іншими юристами, у грудні 2009 року захищав право Косова на незалежність. На його погляд, порівнювати Косово та Крим не має юридичних підстав.
"Головна відмінність в тому, що у випадку Косова ООН грало провідну роль. Рада Безпеки прийняла резолюцію 1244, за якою, окрім іншого, в Косові була створена місія ООН. Ця місія працювала там протягом восьми років розбудовувала інституції. Це врешті-решт призвело до остаточної підготовки і початку процесу, який був запущений за посередництвом ООН, а не якоїсь окремої країни".
У випадку з Кримом, говорить професор, не відбулось нічого навіть подібного. Ані ООН загалом, ані Рада Безпеки зокрема, не схвалювали процеси в Криму. Генеральний секретар, чи його представники, не були залучені до вирішення проблем, які могли бути у Криму, нагадує Мерфі.
"І це не говорячи про велику різницю між Кримом та Косовом де були, продовжувались і назрівали нові, дуже серйозні порушення прав людини. Міжнародний кримінальний трибунал у справах Югославії охарактеризував речі, які відбувались у Косові, як злочин проти людства. У Криму нічого подібного не було. Це дуже відмінна ситуація".
Безумовно, каже юрист, проголошення незалежності Криму не було результатом природнього процесу в результаті якого ООН, генсек чи його представник сказали б, що іншого варіанту не існує. Процеси в Криму підштовхнула Росія за допомогою військової сили, що порушує норми Об’єднаних Націй, пояснює професор.
«Акт проголошення незалежності групою людей не порушує міжнародне право. Проблема в тому, що Росія використала силу проти України у щонайменше два способи. По-перше, надіслала озброєні групи з Росії в Крим із завданням маніпулювати ситуацію там. А також використала військових, які вже були в Криму згідно домовленості, для виконання завдань, які не передбачались попередніми договорами»
Як пояснює професор, теорія самовизначення у міжнародній юриспруденції базується на трьох можливостях проголошення Незалежністі. По-перше, світом визнається право на самовизначення колоній, тобто країн колонізованих іноземними силами.
По-друге, таке право визнають за окупованими територіями. І третій, найменш визначений випадок, це коли на певній частині якоїсь країни відбуваються систематичні порушення прав людини, знущання над цивільним населенням, йому відмовляють у праві голосувати, мати своїх представників у центральному уряді. У такому випадку можна говорити про право на самовизначення та самоврядування аби припинити порушення прав людини, каже Шон Мерфі.
"Якщо запитати, чи Крим підпадає під цю статтю, то просто не існує передумов для цього, тобто нема порушення прав людини, мешканцям не відмовляли в участі у політичному процесі, адже вони надсилали своїх представників до парламенту в Києві".
Випадок з Кримом, на погляд Мерфі, більше схожий не на Косово, а на ситуацію в Квебеку, який прагнув відокремитися від Канади. Верховний суд Канади виніс рішення у цій справі, яким сьогодні керуються більшість міжнародних юристів.
"Ви не маєте права на самовизначення для виправлення правової несправедливості, якщо вам надані демократичні права, можливість місцевого самоврядування, і ви берете участь у регулятивному процесі на рівні центрального уряду".
Дії Росії у Криму, каже професор, порушують світовий баланс і можуть мати трагічні наслідки для планети.
"У світі багато країн, які можливо зацікавлені у шматку території сусіда. Ми не можемо повернутися у світ, в якому нормально сприймаються дії, що призводять до переділу кордонів. Це рецепт катастрофи".
На погляд професора Мерфі, з точки зору міжнародного права, Крим, як і раніше, залишається територією України.
Провідний експерт з міжнародного права, професор університету Джорджа Вашингтона Шон Мерфі свого часу представляв уряд США в Міжнародному трибуналі у справі колишньої Югославії, а також відстоював інтереси багатьох країн у міжнародних судах. Саме він, разом з іншими юристами, у грудні 2009 року захищав право Косова на незалежність. На його погляд, порівнювати Косово та Крим не має юридичних підстав.
"Головна відмінність в тому, що у випадку Косова ООН грало провідну роль. Рада Безпеки прийняла резолюцію 1244, за якою, окрім іншого, в Косові була створена місія ООН. Ця місія працювала там протягом восьми років розбудовувала інституції. Це врешті-решт призвело до остаточної підготовки і початку процесу, який був запущений за посередництвом ООН, а не якоїсь окремої країни".
У випадку з Кримом, говорить професор, не відбулось нічого навіть подібного. Ані ООН загалом, ані Рада Безпеки зокрема, не схвалювали процеси в Криму. Генеральний секретар, чи його представники, не були залучені до вирішення проблем, які могли бути у Криму, нагадує Мерфі.
"І це не говорячи про велику різницю між Кримом та Косовом де були, продовжувались і назрівали нові, дуже серйозні порушення прав людини. Міжнародний кримінальний трибунал у справах Югославії охарактеризував речі, які відбувались у Косові, як злочин проти людства. У Криму нічого подібного не було. Це дуже відмінна ситуація".
Проблема в тому, що Росія використала силу проти України у щонайменше два способи.
«Акт проголошення незалежності групою людей не порушує міжнародне право. Проблема в тому, що Росія використала силу проти України у щонайменше два способи. По-перше, надіслала озброєні групи з Росії в Крим із завданням маніпулювати ситуацію там. А також використала військових, які вже були в Криму згідно домовленості, для виконання завдань, які не передбачались попередніми договорами»
Як пояснює професор, теорія самовизначення у міжнародній юриспруденції базується на трьох можливостях проголошення Незалежністі. По-перше, світом визнається право на самовизначення колоній, тобто країн колонізованих іноземними силами.
По-друге, таке право визнають за окупованими територіями. І третій, найменш визначений випадок, це коли на певній частині якоїсь країни відбуваються систематичні порушення прав людини, знущання над цивільним населенням, йому відмовляють у праві голосувати, мати своїх представників у центральному уряді. У такому випадку можна говорити про право на самовизначення та самоврядування аби припинити порушення прав людини, каже Шон Мерфі.
"Якщо запитати, чи Крим підпадає під цю статтю, то просто не існує передумов для цього, тобто нема порушення прав людини, мешканцям не відмовляли в участі у політичному процесі, адже вони надсилали своїх представників до парламенту в Києві".
Випадок з Кримом, на погляд Мерфі, більше схожий не на Косово, а на ситуацію в Квебеку, який прагнув відокремитися від Канади. Верховний суд Канади виніс рішення у цій справі, яким сьогодні керуються більшість міжнародних юристів.
"Ви не маєте права на самовизначення для виправлення правової несправедливості, якщо вам надані демократичні права, можливість місцевого самоврядування, і ви берете участь у регулятивному процесі на рівні центрального уряду".
З точки зору права, Крим залишається територією України.
Дії Росії у Криму, каже професор, порушують світовий баланс і можуть мати трагічні наслідки для планети.
"У світі багато країн, які можливо зацікавлені у шматку території сусіда. Ми не можемо повернутися у світ, в якому нормально сприймаються дії, що призводять до переділу кордонів. Це рецепт катастрофи".
На погляд професора Мерфі, з точки зору міжнародного права, Крим, як і раніше, залишається територією України.
