25-ліття служіння архієпископа Антонія днями відзначила українська громада у Вашингтоні. Привітати єпископа з’їхалися священики та парафіяни не лише з навколишніх штатів, а й з інших конфесій.
Згадуючи свій перший рік служби, архієпископ Антоній каже, що відтоді у його думках змінилося небагато:
«Я в той час думав собі – я не вартий цього. І ще 25 років пізніше я ще говорю то саме як стаю перед вівтарем: я не вартий того. Чому Бог вибрав мене? Але я таки дякую Богові, що він послав Святого Духа, щоб керував моїм життям і моїм кожним словом, що вийшло від мене, щоб я міг помагати нашим людям і бути присутнім в той час визволення України і проголошення її самостійності».
На святкування до Вашингтону з’їхалися парафіяни та священослужителі не лише з навколишніх штатів, а й з інших конфесій. Усі вони вітали архієпископа і бажали довгих років служіння.
«Архієпископ Антоній – дуже добрий приятель і ми часто тут в Америці маєм нагоду стрічатися», - каже митрополит Української Католицької Церкви у США Стефан Сорока. «Немає між нами ніякого непорозуміння. Це великий привілей у нас тут, в Америці».
Церква св. Андрія, у якій проходили урочистості була зведена у містечку Сілвер Спрінґ, що біля Вашингтону, у 1986 році. Тут кажуть, що храм є першим собором-пам’ятником на вшанування жертв Чорнобиля.
Більшість прихожан – українці. Втім, до церкви приходять й змішані подружжя. Святкова літургія проходила українською та англійською мовами.
У церкві св. Андрія кажуть, що не уявляють храму без владики Антонія.
«Там, де архієпископ Антоній бачить людину, яка потребує допомоги чимось чи іншим, він там є присутній», - зауважує настоятель українського православного собору св. Андрія Володимир Штеляк. «Він є тим унікальним батьком, він дійсно є людиною, яка любить».
Привітати владику прийшли й офіційні особи. Посол України в США Олександр Моцик вручив архієпископу Антонію грамоту і подякував за його службу:
«Владика насправді дуже багато зробив для духовності української громади, для самоідентифікації української громади, щоби українська громада продовжувапа розвиватися як така, для збереження традицій культури, мови нашого народу».
Після літургії священики та прихожани зібралися за святковим столом. Присутніх розважали українські співи та мелодії.
