Близько десяти відсотків депутатів у парламенті – жінки. Цього разу, майже кожна партія постаралася мати у першій десятці свого списку хоча б одну жінку. Але навіть з таким задекларованим прагненням до рівності статей, партії не дотягнули до показників, які раніше обіцяв президент – 30% народних депутатів жінки. Представниці громадських організацій, які займаються правами жінок, говорять, для того, щоб за представництвом жінок у політиці Україна дотягла до Європи чи США, потрібно вводити квоти та контролювати їх дотримання.
«Квоти – це хороший тимчасовий засіб ввести жінок у політику, але тут потрібно не забути визначити, за якими правилами ідуть ці люди. Чи вони просто були у вдалий час, у вдалому місці і їх запросили, чи вони дійсно хочуть працювати», – сказала Голосу Америки керівник програми «Фонд якісної політики» Альона Сібірякова.
Противники вказують на цьогорічні парламентські вибори, де у списках партій були жінки з віддалених від політики галузей – співаки, спортсмени, письменники, які не завжди готові брати активну участь у законотворчому процесі.
«Мені здається, що це пов’язано зі специфікою політичних партій, які, коли ідуть у політику не мають чітко сформованої платформи. Запрошуючи цих зірок, вони хочуть змінити своє лице перед виборцями», – сказала Голосу Америки професор Рід-коледжу Олександра Грицак:
«Якщо будуть квоти та відповідні інституційні механізми, вони будуть контролювати, щоб приходили професіонали».
У європейських країнах існує квотування жінок у політиці, утім Сібірякова вважає, що підходи різні. В Україні основний спосіб потрапити у політику – це у потрібний час опинитися біля потрібних людей. Через те, що національна політика дуже тимчасова – сьогодні з одними, завтра з іншими, а це знижує планку, і в списки потрапляють «ситуативні політики».
«Можливо, це пов’язано з тим, що політична система ще відносно молода. В Америці донедавна було низьке представництво жінок у політиці. Ця ситуація лише за останнє десятиліття починає змінюватися під впливом розвитку нашої демократичної системи протягом тривалого часу», – сказала Грицак.
Керівник громадської організації Київський інститут гендерних досліджень Марфа Скорик говорить, що за їх дослідженням, чим менша адміністративна одиниця – тим легше жінкам починати там займатися політикою. Утім, шостий список партії «УДАР» Ірина Геращенко у коментарі Голосу Америки сказала, що у парламенті однаково якої статі політик.
«Єдине, що жінкам може бути складніше, бо окрім всього, на них ще лежить відповідальність за догляд дітей та інші домашні речі. А в політиці всі – рівні», – сказала Геращенко.
За рейтингом видання «Форбс», найвпливовішою жінкою України є колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, на другому місці – перший заступник голови адміністрації президента Ірина Акімова.
Сібірякова говорить, що такі результати рейтингу є прикладом того, що в Україні і досі сильний вплив радянського минулого, коли найвпливовішими людьми в країні стають далеко не ті, хто відповідає суспільним запитам.
«Тимошенко сидить у в’язниці, а залишається найвпливовішою жінкою – віртуальщина якась. А Акімова – просто опинилася у потрібний момент у потрібному місці», – сказала Сібірякова.
«Квоти – це хороший тимчасовий засіб ввести жінок у політику, але тут потрібно не забути визначити, за якими правилами ідуть ці люди. Чи вони просто були у вдалий час, у вдалому місці і їх запросили, чи вони дійсно хочуть працювати», – сказала Голосу Америки керівник програми «Фонд якісної політики» Альона Сібірякова.
Противники вказують на цьогорічні парламентські вибори, де у списках партій були жінки з віддалених від політики галузей – співаки, спортсмени, письменники, які не завжди готові брати активну участь у законотворчому процесі.
«Мені здається, що це пов’язано зі специфікою політичних партій, які, коли ідуть у політику не мають чітко сформованої платформи. Запрошуючи цих зірок, вони хочуть змінити своє лице перед виборцями», – сказала Голосу Америки професор Рід-коледжу Олександра Грицак:
«Якщо будуть квоти та відповідні інституційні механізми, вони будуть контролювати, щоб приходили професіонали».
У європейських країнах існує квотування жінок у політиці, утім Сібірякова вважає, що підходи різні. В Україні основний спосіб потрапити у політику – це у потрібний час опинитися біля потрібних людей. Через те, що національна політика дуже тимчасова – сьогодні з одними, завтра з іншими, а це знижує планку, і в списки потрапляють «ситуативні політики».
«Можливо, це пов’язано з тим, що політична система ще відносно молода. В Америці донедавна було низьке представництво жінок у політиці. Ця ситуація лише за останнє десятиліття починає змінюватися під впливом розвитку нашої демократичної системи протягом тривалого часу», – сказала Грицак.
В Україні основний спосіб потрапити у політику – це у потрібний час опинитися біля потрібних людей. Через те, що національна політика дуже тимчасова – сьогодні з одними, завтра з іншими, а це знижує планку, і в списки потрапляють «ситуативні політики».
Керівник громадської організації Київський інститут гендерних досліджень Марфа Скорик говорить, що за їх дослідженням, чим менша адміністративна одиниця – тим легше жінкам починати там займатися політикою. Утім, шостий список партії «УДАР» Ірина Геращенко у коментарі Голосу Америки сказала, що у парламенті однаково якої статі політик.
«Єдине, що жінкам може бути складніше, бо окрім всього, на них ще лежить відповідальність за догляд дітей та інші домашні речі. А в політиці всі – рівні», – сказала Геращенко.
За рейтингом видання «Форбс», найвпливовішою жінкою України є колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, на другому місці – перший заступник голови адміністрації президента Ірина Акімова.
Сібірякова говорить, що такі результати рейтингу є прикладом того, що в Україні і досі сильний вплив радянського минулого, коли найвпливовішими людьми в країні стають далеко не ті, хто відповідає суспільним запитам.
«Тимошенко сидить у в’язниці, а залишається найвпливовішою жінкою – віртуальщина якась. А Акімова – просто опинилася у потрібний момент у потрібному місці», – сказала Сібірякова.