Українські правозахисники та правоохоронці оперують різною статистикою. Міліція рахує жертв катувань від рук своїх колег сотнями, коли правозахисники сотнями тисяч. 26 червня світ відзначає День в підтримку жертв катувань. Україна теж має про що згадати.
Харківський інститут соціальних досліджень зазначає, що за 2011 рік кількість жертв зросла майже до 1 мільйона українців. Існування тортур з боку української міліції та її безкарність підтверджує і Європейський суд з прав людини. У рішенні «Каверзін проти України» суд засвідчив, що це системна проблема, яка існує на національному рівні, і її необхідно виправити.
«Ситуація залишається такою самою, як і була. Ми бачимо певні намагання, але поки процес не завершено, ми будемо виходити на вулиці, будемо закликати до ефективності розслідування скарг, до притягнення до відповідальності», – говорить директор Міжнародної амністії в Україні Тетяна Мазур.
На думку правозахисників, саме безкарність наштовхує міліціонерів і далі діяти протиправно. «Тенденції залишаються постійно, тому що розслідування катувань як таких не ведеться. Дуже часто ми чуємо, що були випадки катувань, але як часто люди чують, що міліціонер, який був причетний до катувань, був за це покараний», – каже Голосу Америки представниця Української Гельсінської cпілки з прав людини Марина Говорухіна.
«Відсутність складу злочину» – стандартна «відмовка» українського прокурора, заявляють правозахисники. Прокуратура – єдиний орган, уповноважений проводити розслідування таких скарг, і він, на думку експертів, не може бути об’єктивним у таких справах. «З одного боку вона відповідає за перевірку законності дій міліції, а з іншого – підтримує обвинувачення у суді, а відтак, має тісні операційні зв’язки з працівниками міліції», – говорять в Українській Гельсінській cпілці з прав людини.
«Треба щось робити на державному рівні – а це створення національного превентивного механізму», – каже Марина Говорухіна.
Створення такого механізму вже закладено у новому Кримінальному процесуальному кодексі, який парламент прийняв навесні цього року. Але створення окремого органу з розслідувань може затягнутися до 5 років.
На думку уповноваженої президента України з прав людини Валерії Лутковської, навіть такий орган не зможе вирішити проблему. «В такому випадку ми будемо створювати окремий орган, який буде займатися злочинами, що стосуються проти особи, проти правоохоронців…і т.д. Тобто, ми дійдемо до того, що 46 мільйонів населення будуть у спеціальних органах. Не думаю, що це ідеальний вихід із ситуації», – зазначила Валерія Лутковська.
Ефективнішою альтернативою український омбудсмен вважає створення окремої громадської організації, яка б займалася постійним моніторингом місць позбавлення волі.
Харківський інститут соціальних досліджень зазначає, що за 2011 рік кількість жертв зросла майже до 1 мільйона українців. Існування тортур з боку української міліції та її безкарність підтверджує і Європейський суд з прав людини. У рішенні «Каверзін проти України» суд засвідчив, що це системна проблема, яка існує на національному рівні, і її необхідно виправити.
«Ситуація залишається такою самою, як і була. Ми бачимо певні намагання, але поки процес не завершено, ми будемо виходити на вулиці, будемо закликати до ефективності розслідування скарг, до притягнення до відповідальності», – говорить директор Міжнародної амністії в Україні Тетяна Мазур.
На думку правозахисників, саме безкарність наштовхує міліціонерів і далі діяти протиправно. «Тенденції залишаються постійно, тому що розслідування катувань як таких не ведеться. Дуже часто ми чуємо, що були випадки катувань, але як часто люди чують, що міліціонер, який був причетний до катувань, був за це покараний», – каже Голосу Америки представниця Української Гельсінської cпілки з прав людини Марина Говорухіна.
«Відсутність складу злочину» – стандартна «відмовка» українського прокурора, заявляють правозахисники. Прокуратура – єдиний орган, уповноважений проводити розслідування таких скарг, і він, на думку експертів, не може бути об’єктивним у таких справах. «З одного боку вона відповідає за перевірку законності дій міліції, а з іншого – підтримує обвинувачення у суді, а відтак, має тісні операційні зв’язки з працівниками міліції», – говорять в Українській Гельсінській cпілці з прав людини.
«Треба щось робити на державному рівні – а це створення національного превентивного механізму», – каже Марина Говорухіна.
Створення такого механізму вже закладено у новому Кримінальному процесуальному кодексі, який парламент прийняв навесні цього року. Але створення окремого органу з розслідувань може затягнутися до 5 років.
Відсутність складу злочину» – стандартна «відмовка» українського прокурора, заявляють правозахисники.
На думку уповноваженої президента України з прав людини Валерії Лутковської, навіть такий орган не зможе вирішити проблему. «В такому випадку ми будемо створювати окремий орган, який буде займатися злочинами, що стосуються проти особи, проти правоохоронців…і т.д. Тобто, ми дійдемо до того, що 46 мільйонів населення будуть у спеціальних органах. Не думаю, що це ідеальний вихід із ситуації», – зазначила Валерія Лутковська.
Ефективнішою альтернативою український омбудсмен вважає створення окремої громадської організації, яка б займалася постійним моніторингом місць позбавлення волі.
