Київ – Минулих вихідних у вікнах багатьох осель, не лише українських, горіли свічки. Пересічні українці, поляки, французи, англійці долучились до вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років в Україні. Долучились через 80 років після трагедії. Чому тоді, у ті «голодні тридцяті», про акт сталінського геноциду проти українців у Європі, у світі в цілому, знали так мало? Чим був Великий Голод для України, Європи і світу?
Убивство голодом – один із найстрашніших злочинів, скоєних тоталітарним режимом Сталіна. Цього масового убивства майже не помітив світ, але воно змінило прийдешнє українського народу, вважає письменник Василь Шкляр.
«Голод 1932-33 років – це, безумовно, найбільша трагедія українського народу, яка не має аналогів у світовій історії. Це була помста Москви українському селянству за той шалений спротив, який українці чинили проти більшовицької окупації України. Ця влада сатанинська вигадала цей страшний тотальний наступ проти нації і, власне, проти села. Нація може бути сильна тільки завдяки своїй колективній пам’яті», – каже письменник.
Письменниця Оксана Забужко у розмові з Радіо Свобода зазначила, що деякі сучасні українські проблеми – зокрема, якість політичної верхівки – зумовлені наслідками Голодомору 1932-1933 років. «У відповідь на небажання українців вростати в комуністичний лад, проти них повели війну на знищення і демографічні та цивілізаційні наслідки якої ще слід усвідомлювати», – зазначила Забужко.
Міжнародне право: убивство голодом – акт геноциду
Голодомор, згідно з міжнародним правом, – це акт геноциду. Метою сталінського режиму було знищення українців, його найбільш активної частини, селянства, зауважив Радіо Свобода історик і політолог Олександр Палій, лауреат цьогорічної Премії Джеймса Мейса, американського науковця, дослідника Голодомору.
«Голодомор був спробою знищити український народ одним із найбільш варварських методів, не рахуючи ні дітей, ні жінок, ані старих. Точніше, голод якраз і вдарив найбільше по цих категоріях. Мета Голодомору – очистити українську землю, зламати хребет українському народові, щоб його не стало, – вважає Палій. – Насправді, це прагнення багатьох ворогів України, яке у голод було доведене до найбільш цинічного і масованого виконання тим режимом, який ухвалив це рішення і в абсолютно нелюдський спосіб його здійснював».
На запитання кореспондента Радіо Свобода, чому Європа не побачила Голодомору, Палій відповів: «По-перше, тоді Україна, як і СРСР у цілому, були фактично закриті і для Європи, і для цілого світу. А по-друге, європейців турбували власні економічні проблеми. Тобто, на нас тоді дивились як на абсолютно дику периферію, де взяли владу більшовики і чинять, що їм заманеться».
СРСР – «закрита зона» Європи
Європа не помітила великого голоду 80 років тому, оскільки Радянський Союз «перекрив» доступ інформації з України або ж спотворив її. Радянський Союз жив «за зачиненими дверима», каже редактор інтернет-видання «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
«Європі про події тих років було відомо лише те, що їй дозволялось знати через комуністичну пресу, адже тоді СРСР мав десятки, якщо не сотні, прорадянських газет по всьому світу. Дуже невелику кількість інформації про Голодомор до Європи доносили рідкі листи з СРСР та свідчення контрабандистів, які переходили кордон і йшли до Румунії чи Польщі. Або ж інформація доходила через листи священників, які писали побратимам на Галичину, і вже звідти їхні листи потрапляли за океан, – розповідає Кіпіані. – Світ знав, звичайно, дуже мало, а навіть якщо дізнавався, як це було з британцем Гарретом Джонсом, або іншими такими відчайдухами, яких було лише кілька, то світ реагував на кшталт: ну, мало що воно там на дикому сході під цими комуністами коїться...»
Трагедія українців не була побачена. А коли через роки стало зрозуміло, що масштаб трагедії – це мільйони жертв, то вже було пізно, і європейці із жахом збагнули, що мають викривати не лише сталінський режим, але і себе, своїх політичних лідерів та ЗМІ, каже Кіпіані.
Українські експерти зазначають: забувати злочини, скоєні проти українців сталінським режимом, не можна – це трагічний урок та досвід, які досі відлунюють у демографічній кризі в Україні, а також голоді на сході Африки (Сомалі, Кенії, Уганді).
Убивство голодом – один із найстрашніших злочинів, скоєних тоталітарним режимом Сталіна. Цього масового убивства майже не помітив світ, але воно змінило прийдешнє українського народу, вважає письменник Василь Шкляр.
«Голод 1932-33 років – це, безумовно, найбільша трагедія українського народу, яка не має аналогів у світовій історії. Це була помста Москви українському селянству за той шалений спротив, який українці чинили проти більшовицької окупації України. Ця влада сатанинська вигадала цей страшний тотальний наступ проти нації і, власне, проти села. Нація може бути сильна тільки завдяки своїй колективній пам’яті», – каже письменник.
Це була помста Москви українському селянству за той шалений спротив, який українці чинили проти більшовицької окупації. Василь Шкляр
Письменниця Оксана Забужко у розмові з Радіо Свобода зазначила, що деякі сучасні українські проблеми – зокрема, якість політичної верхівки – зумовлені наслідками Голодомору 1932-1933 років. «У відповідь на небажання українців вростати в комуністичний лад, проти них повели війну на знищення і демографічні та цивілізаційні наслідки якої ще слід усвідомлювати», – зазначила Забужко.
Міжнародне право: убивство голодом – акт геноциду
У відповідь на небажання українців вростати в комуністичний лад, проти них повели війну на знищення і демографічні та цивілізаційні наслідки якої ще слід усвідомлювати, – зазначила Забужко.
Голодомор, згідно з міжнародним правом, – це акт геноциду. Метою сталінського режиму було знищення українців, його найбільш активної частини, селянства, зауважив Радіо Свобода історик і політолог Олександр Палій, лауреат цьогорічної Премії Джеймса Мейса, американського науковця, дослідника Голодомору.
«Голодомор був спробою знищити український народ одним із найбільш варварських методів, не рахуючи ні дітей, ні жінок, ані старих. Точніше, голод якраз і вдарив найбільше по цих категоріях. Мета Голодомору – очистити українську землю, зламати хребет українському народові, щоб його не стало, – вважає Палій. – Насправді, це прагнення багатьох ворогів України, яке у голод було доведене до найбільш цинічного і масованого виконання тим режимом, який ухвалив це рішення і в абсолютно нелюдський спосіб його здійснював».
Голодомору – очистити українську землю, зламати хребет українському народові, щоб його не стало. Олександр Палій
На запитання кореспондента Радіо Свобода, чому Європа не побачила Голодомору, Палій відповів: «По-перше, тоді Україна, як і СРСР у цілому, були фактично закриті і для Європи, і для цілого світу. А по-друге, європейців турбували власні економічні проблеми. Тобто, на нас тоді дивились як на абсолютно дику периферію, де взяли владу більшовики і чинять, що їм заманеться».
СРСР – «закрита зона» Європи
На нас тоді дивились як на абсолютно дику периферію, де взяли владу більшовики і чинять, що їм заманеться.
Європа не помітила великого голоду 80 років тому, оскільки Радянський Союз «перекрив» доступ інформації з України або ж спотворив її. Радянський Союз жив «за зачиненими дверима», каже редактор інтернет-видання «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
«Європі про події тих років було відомо лише те, що їй дозволялось знати через комуністичну пресу, адже тоді СРСР мав десятки, якщо не сотні, прорадянських газет по всьому світу. Дуже невелику кількість інформації про Голодомор до Європи доносили рідкі листи з СРСР та свідчення контрабандистів, які переходили кордон і йшли до Румунії чи Польщі. Або ж інформація доходила через листи священників, які писали побратимам на Галичину, і вже звідти їхні листи потрапляли за океан, – розповідає Кіпіані. – Світ знав, звичайно, дуже мало, а навіть якщо дізнавався, як це було з британцем Гарретом Джонсом, або іншими такими відчайдухами, яких було лише кілька, то світ реагував на кшталт: ну, мало що воно там на дикому сході під цими комуністами коїться...»
Світ реагував на кшталт: ну мало, що воно там на дикому сході під цими комуністами коїться.
Вахтанг Кіпіані
Трагедія українців не була побачена. А коли через роки стало зрозуміло, що масштаб трагедії – це мільйони жертв, то вже було пізно, і європейці із жахом збагнули, що мають викривати не лише сталінський режим, але і себе, своїх політичних лідерів та ЗМІ, каже Кіпіані.
Українські експерти зазначають: забувати злочини, скоєні проти українців сталінським режимом, не можна – це трагічний урок та досвід, які досі відлунюють у демографічній кризі в Україні, а також голоді на сході Африки (Сомалі, Кенії, Уганді).
