Світ відзначає 3 грудня Міжнародний день інвалідів. День, коли згадують про тих, кого зазвичай не помічають. В Україні проживає понад 2,7 мільйона людей з обмеженими можливостями, і вони – за даними представництва ООН в Україні – складають найбільш уразливу верству населення.
Представники влади запевняють, що роблять усе можливе, аби обмежені можливості таких людей наближалися до рівних.
«Україна послідовно протягом 20 років сприяє реалізації прав інвалідів, створює для них такі умови, які забезпечили б їм рівні можливості, порівняно з усіма громадянами», – зазначає заступник директора департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України Павло Ждан.
За словами представника Мінсоцполітики, за останній рік у державі було зроблено багато чого для інвалідів. Перш за все, був ухвалений «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» до 2020 року. За цей період чиновники планують перенести вимоги Конвенції у реальність. Одна з останніх постанов Кабміну – це забезпечення людей з обмеженнями засобами реабілітації – чи то візком, чи протезом. Павло Ждан повідомив, що наразі 31 тисяча людей з обмеженими можливостями отримала від держави візки, а 136 тисяч отримали протези. До кінця року планують забезпечити необхідними засобами ще 283 тисячі інвалідів.
Для всіх неповносправних українців такі цифри – каплі в морі. Тих, кому потрібні візки, протези – набагато більше. Є й такі, які просто не знають про такі можливості. Але громадські активісти задоволені, що уряд почав рухатися у напрямку до людей з обмеженими можливостями.
«У нас дуже багато непоганих законів, але вони не завжди усі виконуються. Дуже багато робиться з боку держави, щоб покращити умови і скоротити той шлях до реабілітації, або отримання засобів реабілітації, але подивіться навколо, скільки перешкод має людина з обмеженими можливостями», – говорить голова виконавчого комітету Конфедерації громадських організацій інвалідів України Вадим Карпенко. Він додає, що хоч і візки у інвалідів є, але не зникають перешкоди, які звичайні люди не помічають та не вважають за проблему.
«Ви навіть не замислюєтесь над тим, що це сходинка. Ви просто йдете. Уявіть собі людину на візку, або сліпу, або ту, яка погано пересувається. Це вже перешкода для такої людини», – каже Вадим Карпенко.
Інша проблема, яка не зникає – ставлення українців до співгромадян із вадами.
«Справа не тільки у грошах. Справа у ментальності нашого суспільства, яку треба міняти, і вона не зміниться за один день. Це треба робити поступово, щоб у свідомості людей було розуміння, що людина з інвалідністю – такий самий член суспільства, як і ми», – переконаний Вадим Карпенко.
Наразі в Україні завершується спільний українсько-канадський проект по запровадженню інклюзивної освіти, коли у звичайній школі поряд із звичайними дітьми навчаються діти з обмеженими можливостями. У коментарі Голосу Америки заступник директора департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України Павло Ждан зазначив, що проект був успішним, і тому вже «розробляється система запровадження його у більш широких масштабах».
До того ж, у школах та університетах проводять спеціальні курси, де розказують, що люди з обмеженими можливостями такі, як і інші люди, та мають такі ж права.
Представники влади запевняють, що роблять усе можливе, аби обмежені можливості таких людей наближалися до рівних.
«Україна послідовно протягом 20 років сприяє реалізації прав інвалідів, створює для них такі умови, які забезпечили б їм рівні можливості, порівняно з усіма громадянами», – зазначає заступник директора департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України Павло Ждан.
За словами представника Мінсоцполітики, за останній рік у державі було зроблено багато чого для інвалідів. Перш за все, був ухвалений «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» до 2020 року. За цей період чиновники планують перенести вимоги Конвенції у реальність. Одна з останніх постанов Кабміну – це забезпечення людей з обмеженнями засобами реабілітації – чи то візком, чи протезом. Павло Ждан повідомив, що наразі 31 тисяча людей з обмеженими можливостями отримала від держави візки, а 136 тисяч отримали протези. До кінця року планують забезпечити необхідними засобами ще 283 тисячі інвалідів.
Для всіх неповносправних українців такі цифри – каплі в морі. Тих, кому потрібні візки, протези – набагато більше. Є й такі, які просто не знають про такі можливості. Але громадські активісти задоволені, що уряд почав рухатися у напрямку до людей з обмеженими можливостями.
«У нас дуже багато непоганих законів, але вони не завжди усі виконуються. Дуже багато робиться з боку держави, щоб покращити умови і скоротити той шлях до реабілітації, або отримання засобів реабілітації, але подивіться навколо, скільки перешкод має людина з обмеженими можливостями», – говорить голова виконавчого комітету Конфедерації громадських організацій інвалідів України Вадим Карпенко. Він додає, що хоч і візки у інвалідів є, але не зникають перешкоди, які звичайні люди не помічають та не вважають за проблему.
«Ви навіть не замислюєтесь над тим, що це сходинка. Ви просто йдете. Уявіть собі людину на візку, або сліпу, або ту, яка погано пересувається. Це вже перешкода для такої людини», – каже Вадим Карпенко.
Інша проблема, яка не зникає – ставлення українців до співгромадян із вадами.
«У нас дуже багато непоганих законів, але вони не завжди усі виконуються. Дуже багато робиться з боку держави, щоб покращити умови і скоротити той шлях до реабілітації, або отримання засобів реабілітації, але подивіться навколо, скільки перешкод має людина з обмеженими можливостями.
«Справа не тільки у грошах. Справа у ментальності нашого суспільства, яку треба міняти, і вона не зміниться за один день. Це треба робити поступово, щоб у свідомості людей було розуміння, що людина з інвалідністю – такий самий член суспільства, як і ми», – переконаний Вадим Карпенко.
Наразі в Україні завершується спільний українсько-канадський проект по запровадженню інклюзивної освіти, коли у звичайній школі поряд із звичайними дітьми навчаються діти з обмеженими можливостями. У коментарі Голосу Америки заступник директора департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України Павло Ждан зазначив, що проект був успішним, і тому вже «розробляється система запровадження його у більш широких масштабах».
До того ж, у школах та університетах проводять спеціальні курси, де розказують, що люди з обмеженими можливостями такі, як і інші люди, та мають такі ж права.
