Туреччина підтримує зв'язки, як з Росією, так і з Україною і готова сприяти у веденні мирних перемовин, заявив президент країни Реджеп Таїп Ердоган. "Ми готові поновити стіл перемовин, щоб розбудувати мир, як ми раніше зробили в Стамбулі", - вказав Ердоган в середу, звертаючись до учасників саміту Південно-східних країн Європи. У саміті брав участь і президент України Володимир Зеленський.
1 березня до країни прибув міністр закордонних справ Росії Лавров, де, як очікується він обговорить з владою Туреччини питання війни в Україні.
В уряді Туреччини заявляють - країна не визнає російську анексію півострова, Туреччина є учасницею Кримської платформи і підтримала резолюції ООН щодо України, а також Анкара надає гуманітарну допомогу Україні.
При цьому координатор питань України у турецькому Міністерстві закордонних справ Ягмур Ахмет Гюльдере під час дискусії у вашингтонському аналітичному центрі Атлантична Рада цього тижня дав зрозуміти, що Туреччина і надалі зберігатиме нейтралітет і готова брати участь у дипломатичних зусиллях, зокрема, надати сприяння переговорам між Україною і Росією про завершення конфлікту.
"Коли будуть належні умови для дипломатії, ми будемо готові продовжувати наш внесок у пошук справедливого вирішення того, що відбувається", - каже Ягмур Ахмет Гюльдере.
Про те, яку саме роль може відіграти Туреччина у пришвидшенні допомоги Україні та потенційній де окупації Криму, ми розпитали старшу наукову співробітницю Атлантичної ради, Євгенію Габер.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
Юлія Ярмоленко, Голос Америки: Пані Євгеніє, яку позицію зараз займає Туреччина і чи змінилася вона суттєво за два роки повномасштабної війни?
Євгенія Габер: Позиція Туреччини щодо Криму незмінна з 2014 року. Туреччина не визнає незаконної анексії Криму Росією і завжди дуже послідовно підтримувала Україну. До речі, якщо згадати 2014 рік, то Туреччина була однією з небагатьох країн, які ще тоді говорили про необхідність більшого включення західних партнерів, необхідність більшої реакції з боку Заходу. І досі турецькі партнери згадують як, на жаль, ані в 2008 році на часткову окупацію Грузії не було реакції, ані в 2014-му на окупації Криму. Тому в цьому сенсі позиція Туреччини є незмінною. Після повномасштабного вторгнення 2022 року, Анкара також дуже чітко заявила про те, що вона підтримує територіальну цілісність України. Вона була спонсором багатьох резолюції ООН. Тому дипломатичну підтримку ми маємо.
Чи змінилась позиція Анкари, скажімо, за останні там 2-3 роки? Мені здається, що менше зараз є ілюзії щодо можливості вести дипломатичні переговори з Росією і якось домовлятися з Путіним. Це не означає, що Туреччина не буде пропонувати свої послуги. Буде. Ердоган сьогодні заявив, що сторони мають сісти за стіл переговорів. Представники Анкари говорять про те, що Туреччина готова підставити плече якщо потрібно бути медіатором, фасилітатором переговорів. Але окрім цих заяв, є розуміння того, що з Росією у нинішніх умовах домовлятися немає про що, просто немає жодних до цього передумов.
Ю. Я.: А чи відомо чітку позицію Туреччини щодо власне переговорів і щодо миру на справедливих умовах?
Є.Г.: Туреччина завжди говорить, що це не справа Туреччини писати мирний договір між Росією і Україною, що це справа України і Росії вирішувати коли й на яких умовах вони готові говорити про мир чи визначати умови цього миру.
Анкара не готова взяти на себе традиційну роль посередника, який представляє якийсь свій документ, свою візію мирної угоди і потім намагається зблизити позиції сторін до цього документа. Позиція Анкари – це скоріше фасилітація переговорів, тобто коли Україна Росія готові сідати за стіл переговорів, коли вони мають, що обговорювати. Туреччина готова надати місце, наприклад Стамбул, або будь-яке місто Туреччини, забезпечити адміністративну частину. Але завжди Анкара чітко говорить про те, що це має бути справедливий мир і коли Україна буде готова.
Ю. Я.: Що на вашу думку Туреччина могла би і ще зробити, чого не робила раніше. Зокрема, скажімо, з точки зору забезпечення або гарантування безпеки судноплавства, адже Туреччина надзвичайно велика потуга у Чорному морі?
Є.Г.: Є дійсно не задіяний потенціал з боку Туреччини. Вона могла би активніше включатися в патрулювання принаймні західної частини Чорного моря. Експерти говорять, що цю тристоронню місію Болгарії, Румунії Туреччини, створену для розмінування акваторії Чорного моря, можна було би розширити в принципі до постійної присутності і патрулювання західної частини Чорного моря.
Туреччина могла б активніше включатися в боротьбу з незаконною торгівлею українським зерном, українським вугіллям, тим, що Росія вивозить із тимчасово окупованих територій України
Туреччина могла б активніше включатися в боротьбу з незаконною торгівлею українським зерном, українським вугіллям, тим, що Росія вивозить із тимчасово окупованих територій України. Ну і обмежити торгівлю товарами, особливо товарами подвійного призначення, з Росією. Але у Туреччини є і свої міркування. Одне – це національна безпека. Туреччина намагається підтримувати на певному рівні контакти з Росією для того, щоб уникнути ескалації двосторонніх відносин тому, що немає довіри до західних партнерів, що вони б вступилися за Туреччину у випадку прямого зіткнення з Росією.
Другий момент – це економічні інтереси. Туреччина закуповує газ у Росії. Туреччина активно торгує з Росією, будує атомну електростанцію. Тому є розуміння того, що сильна Україна - це також сильна Туреччина. Також є розуміння з одного боку російської загрози, але з іншого боку всі ці чутливі моменти в позиції самої Анкари створюють ситуацію, коли от маємо те, що маємо, і на наступний рівень допомоги Україні ця підтримка не виходить.
Ю. Я.: Раніше цього місяця посол Сполучених Штатів у Туреччині Джефф Лейк опублікував колонку, в якій звернув увагу на те, що посилюється співпраця між Вашингтоном і Анкарою з підтримки Анкарою потреб у боєприпасах Сполучених Штатів. Лейк написав, що таким чином збільшується допомога в захисті України від повномасштабного вторгнення Росії. Тобто Анкара допомагає з боєприпасами і це допомагає Сполученим Штатам поповнити власні запаси і допомогти Україні. Чи це є непрямою підтримкою Туреччини України?
Є.Г.: Це є підтримкою Туреччини Україні, і тренди, які зараз є в турецько-американських відносинах є дуже позитивними для України. Кожного разу коли ми бачимо погіршення відносин Туреччини з партнерами по НАТО – це автоматично є зближенням з Російською Федерацією, і це негативно відбивається на Україні. Зараз саме призначення нового посла Туреччини до Сполучених Штатів, який є кар'єрним дипломатом, дуже фаховою людиною, є позитивним зрушенням.
Той факт, що Туреччина свого часу розблокувала членство Швеції в НАТО, коли, відповідно, було розблоковано рішення процесу по F-16 для Туреччини. Туреччина приєдналася нарешті до європейської ініціативи European Skies Initiative. Тобто це те, що стосується протиповітряної оборони загальноєвропейської системи. Це відбулося нещодавно.
Всі ці кроки показують тенденцію на зближення позиції, на працю із західними столицями. Звичайно це позитив. Є моменти, які зараз ви озвучили про оборонну співпрацю і виробництво зброї. Це ситуація потрійного виграшу тому, що це добре для Сполучених Штатів, це добре для Туреччини і це добре для України. Є свої нюанси пов'язані з тим хто і як на це реагує. Зокрема, серед інших європейських країн, але в цілому це дуже позитивна історія. І дійсно перемога України тільки би зблизила ще більше США і Туреччину.
