Журналісти Голосу Америки побачили, як відбуваються театральні вистави для дітей у Харкові, місті, яке обстрілюють щотижня. Нагадаємо, у квітні 2023 року в Харкові та області заборонили масові заходи просто неба та в закладах культури, якщо в них беруть участь більше 50 осіб. Тож театрали не мають іншого виходу, як давати спектаклі у підвальних приміщеннях. В одному із таких приміщень, Арт-артерії на показі спектаклю Жираф Мос побувала кореспондентка ГА Христина Шевченко.
У Харкові, місті яке розташоване за 30 кілометрів від кордону з Росією, питання безпеки є надзвичайно важливим і багато культурних заходів тепер відбуваються під землею.
У підвальному приміщенні під назвою "Артерія" відбувся спектакль харківського театру ляльок для дітей.
"Полюбляємо ходити в театр. Я побачила оголошення про виставу. Спитали його, чи хоче він піти сьогодні, і каже: "Так. Хочете". Ми зібралися, прийшли. Але тема доволі важка", – каже нам Ірина, яка привела сина на виставу.
На невеликій імпровізованій сцені будуть показувати Жирафа Моса - харківську казку воєнної весни.
Для режисерки Оксани Дмітрієвої це хвилюючий момент - не лише тому, що театр грає не на рідній сцені, а й тому, що глядачі - діти.
"Для мене було дуже важливо поговорити з дітьми про те, що відбувається, тому що я знаю, що з дітьми треба перш за все, говорити чесно. І якщо ми чогось не договорюємо, то дитина обов'язково вигадає іншу реальність. І вона може бути значно жорсткішою", – розповідає Дмітрієва.
Діти і батьки в очікуванні. Здається зараз вони забувають про війну і переносяться у світ магії театру.
Головний герой - жираф - опиняється у місті де з неба падає каміння. Жираф, намагається зрозуміти чому місто закидають камінням. Його історія настільки зворушлива, що і діти, і дорослі не можуть стримати сліз. Жираф отримує хвилю овацій.
На показ вистави зібрались митці та культурні діячі, яких залишилось небагато у Харкові. Cеред них Костянтин Зоркін, який виготовив ляльок до вистави.
"Стан Жирафа - це стан дитини. Дитина прокидається і нікого немає. Дорослі не приходять, вона меланхолійно, безпомічно не знає нічого, що відбувається навколо і не знає, що робити. А у дорослих не такий стан був, коли почали вторгнення?" – ставить питання Зоркін.
Поступово батьки та діти розходяться. Ляльок розбирають актори.
Режисерка наголошує - попри відсутність можливості грати на рідній сцені та низькі зарплатні, вона продовжить ставити спектаклі хоча б у таких місцях, як це. Вона впевнена - театр - це необхідність для харків'ян.
"Це не втратити свій голос, це підтримати себе, підтримати тих, хто знаходиться з нами. Або розбудити. Це надає сенс, коли ти бачиш, як це працює, що це необхідне не тільки нам, творцям, а й глядачам які дозволяють собі щось відчути", – зазначила Оксана Дмітрієва.
Арт-терапія не лише для глядачів, а й авторів. Костя зізнається саме робота для спектаклю рятує його психіку.
"Як впливає ненависть і лють? Це деструктивні почуття і страх деструктивний. Все це блокує творчість. Я не знаю, що б я робив, якщо би я не займався мистецтвом. Можливо, це був би якийсь психічний розлад. Тільки завдяки цим проєктам, наприклад, Жирафу Мосу, дисциплінованій стабільній роботі, я зміг якось зберегти відносний порядок хронології подій за ці два роки. Через таку щільність подій, виглядає, що це не два роки, а десять", – зізнається Костянтин.
Невдовзі на цій сцені буде проходити інша культурна подія,– каже арт-куратор приміщення "Артерія" Олексій Михайлов.
І скоріш за все усі митці, які були сьогодні на спектаклі прийдуть знову. "Артерія" - це чи не єдине приміщення у Харкові, де можуть відбуватись культурні події. Воно має статус бомбосховища.
"Ми це запустили після повномасштабного вторгнення влітку. Були сумніви, чи потрібно це зараз, бо Харків дуже сильно обстрілювали. Коли відбулась перша подія, я побачив, що дуже багато людей прийшло, але це не так важливо. Я побачив їхню реакцію, що вони тут і ми знаходимося під землею, в нас бомбосховище", – розповів Олексій Михайлов, арт-директор "Артерії".
Тут показують вистави театри, проходять концерти, кінопокази, мистецькі лекції і виставки. І ця культурна артерія під землею допомагає ніби повернутись у мирний час, коли все це спокійно працювало на харківській землі.
Дивіться також: Дитячі вистави у підвальних приміщеннях: як Харків адаптувався до життя під обстрілами. Відео
