Восьмирічна Діанка Слива весь день з батьками на зв’язку. У неї канікули, і поки тато з мамою на роботі, вона також не марнує часу. Разом з учителями літньої школи вже побувала на екскурсії на фабриці морозива і у замку Любарта, ходила в басейн і у ліс на пікнік. А сьогодні в них похід на луцьку фабрику м'якої іграшки «Тигрес».
Тут можна пройтися цехами і на власні очі побачити, як народжуються іграшки. Як ляльки і ведмедики, м’ячики та машинки, з’явившись спершу на малюнку дизайнера, потрапляють на стіл розкрійника, тоді у вишивальну машину і зрештою – в цех готової продукції, звідки їх повезуть до крамниці на продаж.
«Я пішла від своєї власної проблеми. В мене онук закінчив другий клас, і в нас стоїть питання про те, куди його подіти. Тобто його можна на цілий день залишити вдома. І він буде цілісінький день сидіти за комп’ютером. І коли я говорю з людьми, які мають дітей, онуків, то усі кажуть, що в них така сама проблема», - розповідає Галина Даниленко, директор Луцького навчально-методичного центру профспілок.
.
А друге завдання літньої школи – підтягти дітей у розмовній англійській. Для цього запросили американських вчителів з Корпусу миру. Волонтери працюють безплатно, тож гріх не скористатись нагодою.
«Американці несуть якусь зовсім іншу культуру навчання. У них більш вільна дисципліна на уроках. Я зазираю в клас і чую крик, сміх... Вони змогли стати цим дітям друзями. Тобто це був не вчитель, не ментор, не наставник. Це був друг. Вони були постійно разом, вони грали в м’яч, вони ходили на екскурсії…», - розповідає Галина Даниленко.
Діти ж зізнаються, що американська манера викладання їм подобається більше.
«З цими американцями було дуже цікаво. Ми з ними грали у всілякі ігри, а коли їздили кудись, то з ними їздили», - каже один з учнів.
«Вони не вчили нас, а вони з нами гралися. А вчителі в школі вчать. І кричать», - додає інший.
«Дітям дуже сподобався табір. Це називається школою, але це скоріше денний табір. Тому що у них були уроки, але не було домашніх завдань. Та й на уроках ми гралися в ігри, співали пісні, робили все те, що спонукає їх думати по-англійськи, говорити по-англійськи, практикуватися в англійській мові», - каже Бен.
Він ось уже другий рік викладає англійську в сільській школі на Волині. А на канікулах погодився попрацювати тут у Луцьку. Разом із дітьми майстрував ляльки-мотанки, їздив у парк атракціонів, у музей народної архітектури. Він каже, що українські школярі добре підготовлені з англійської, але це здебільшого читання. А от щоб їх «розговорити», потрібно середовище, живе спілкування з носіями мови. Тоді мовний бар’єр легко долається, і вже за кілька днів діти говорять набагато краще.
Разом з американцями у літній мовній школі працювали й майбутні педагоги з Волинського національного університету. Кажуть – американський метод викладання для них новий, відрізняється від нашої методики.
«Дуже навіть відрізняється, тому що у волонтерів навчання проходить у формі гри. В нас більше все так стримано, по правилах, а в них усе у формі гри. І я думаю, що це насправді краще, тому що дітям весело, і вони легше запам’ятовують нову інформацію, а не так скучно, як у нас на уроках англійської мови», - каже Ніна Пісня, студентка Волинського національного університету.
Тут можна пройтися цехами і на власні очі побачити, як народжуються іграшки. Як ляльки і ведмедики, м’ячики та машинки, з’явившись спершу на малюнку дизайнера, потрапляють на стіл розкрійника, тоді у вишивальну машину і зрештою – в цех готової продукції, звідки їх повезуть до крамниці на продаж.
Літню школу для дітей працюючих батьків у Луцьку цього літа організували вперше. Як кажуть автори проекту, хотіли відірвати малечу від сидіння за комп’ютером на самоті удома
.
А друге завдання літньої школи – підтягти дітей у розмовній англійській. Для цього запросили американських вчителів з Корпусу миру. Волонтери працюють безплатно, тож гріх не скористатись нагодою.
«Американці несуть якусь зовсім іншу культуру навчання. У них більш вільна дисципліна на уроках. Я зазираю в клас і чую крик, сміх... Вони змогли стати цим дітям друзями. Тобто це був не вчитель, не ментор, не наставник. Це був друг. Вони були постійно разом, вони грали в м’яч, вони ходили на екскурсії…», - розповідає Галина Даниленко.
Діти ж зізнаються, що американська манера викладання їм подобається більше.
«З цими американцями було дуже цікаво. Ми з ними грали у всілякі ігри, а коли їздили кудись, то з ними їздили», - каже один з учнів.
«Вони не вчили нас, а вони з нами гралися. А вчителі в школі вчать. І кричать», - додає інший.
Одного з п’ятьох вчителів, які викладали тут у літній школі, звати Бен, і він родом з Чікаго
Він ось уже другий рік викладає англійську в сільській школі на Волині. А на канікулах погодився попрацювати тут у Луцьку. Разом із дітьми майстрував ляльки-мотанки, їздив у парк атракціонів, у музей народної архітектури. Він каже, що українські школярі добре підготовлені з англійської, але це здебільшого читання. А от щоб їх «розговорити», потрібно середовище, живе спілкування з носіями мови. Тоді мовний бар’єр легко долається, і вже за кілька днів діти говорять набагато краще.
Разом з американцями у літній мовній школі працювали й майбутні педагоги з Волинського національного університету. Кажуть – американський метод викладання для них новий, відрізняється від нашої методики.
«Дуже навіть відрізняється, тому що у волонтерів навчання проходить у формі гри. В нас більше все так стримано, по правилах, а в них усе у формі гри. І я думаю, що це насправді краще, тому що дітям весело, і вони легше запам’ятовують нову інформацію, а не так скучно, як у нас на уроках англійської мови», - каже Ніна Пісня, студентка Волинського національного університету.
