Чи можна уявити собі, що через 30 років у Донецьку і Луганську будуть стояти пам'ятники "Ґіві" та "Моторолі", а в підручниках історії у школах Росії та контрольованих нею територій злочинців з Бучі будуть оспівувати як героїв? Адже бійців 64-ої окремої мотострілецької бригади президент Росії Володимир Путін відзначив почесним званням «гвардійської» вже після того, як про масові злочини солдатів цієї бригади дізнався світ.
Таке майбутнє цілком можливе, якщо спроєктувати події колишньої Югославії на сучасну війну Росії в Україні, вважають учасники міжнародної конференції Українського наукового інституту Гарвардського університету, яка відбувається у США.
Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.
Російська агресія щодо України стала можливою тому, що були непокарані злочинці, які вчинили попередні злочини проти людяності та воєнні злочини, припускають експерти, які зібралися у четвер, 9 лютого, на сесію «Правда і справедливість». Вони згадали про геноцид у Сребрениці, який стався майже 30 років тому.
І для того, щоб це не повторилося десь ще в іншому місці, в інший час, українці та решта світу мають докласти всіх зусиль, щоб перемогти Росію та засудити злочинців, говорять експерти.
Ми розуміємо, що тривкий мир не може настати без справедливостіАнтон Кориневич
Через майже рік від початку російської агресії українці хочуть не лише миру після перемоги України, але і відповідальності для тих, хто її розпочав та справедливості щодо тих, хто став її жертвою, каже посол України з особливих доручень Антон Кориневич. За його словами, формула миру неможлива без цих двох складових.
«Ми всі хочемо тривкого миру, але ми розуміємо, що тривкий мир не може настати без справедливості», – сказав Антон Кориневич, виступаючи онлайн з Києва на конференції Гарвардського університету.
Посол з особливих доручень, який займається питаннями створення міжнародного трибуналу зі злочину агресії Російської Федерації каже, що цей злочин є першопричиною всіх інших злочинів росіян в Україні, тому Україна наполягає на створенні спеціального трибуналу.
«Злочин агресії в нашому конкретному випадку породив ці десятки тисяч воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Якби не було злочину агресії проти нашого народу, то на території України не було б жодного воєнного злочину. До 2014 року ми не знали, що це таке», – каже юрист-міжнародник.
За даними Міністерства внутрішніх справ України на 2-ге лютого 2023 року, українська поліція відкрила понад 60 тисяч проваджень щодо російських злочинів в Україні.
Серед них – справи про вбивство 7516 цивільних, у тому числі 459 дітей, 60 проваджень ведеться за фактом сексуального насильства, вчиненого російськими військовими. Також розслідується пошкодження або зруйновання понад 152 тисячі житлових будинків, майже 3200 навчальних та 1200 медичних закладів, понад 7,5 тисяч об’єктів критичної інфраструктури.
Уроки Сребрениці не були вивчені – боснійський дослідник, який пережив геноцид
Злочини, які нині документують інші українські учасниці конференції Українського наукового інституту Гарвардського університету українська письменниця та активістка Вікторія Амеліна та керівниця Служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак, для ще одного учасника дискусії, Гасана Гасановича зі Сребрениці, звучали як спогади дитинства.
Боснійський мусульманин згадував, як у 1991 році боснійські серби за підтримки сербського президента Слободана Мілошевича розпочали війну проти місцевих мусульман. У результаті понад трирічної війни загинуло близько 100 тисяч людей, переважно боснійських мусульман.
А у липні 1995 року поблизу містечка Сребрениця стався один із наймасштабніших воєнних злочинів у повоєнній історії Європи, коли протягом 4-ох днів боснійські серби винищили близько 8 тисяч боснійських чоловіків та хлопців віком від 12 до 77 років, включно з братом-близнюком Гасана Гасановича і його батьком.
Сербія уникла відповідальності за агресію перед Міжнародним судом ООН, головним чином через неправильну та несправедливу політику ЗаходуГасан Гасанович
Через понад 30 років після цього злочину, керівник групи усної історії Меморіального центру Сребрениці, Гасанович каже, що те, що він почув від українських колег про злочини російських військових в Україні, «вражає своєю подібністю».
Але найбільше його засмучує те, що і через три десятиліття міжнародне співтовариство не змогло нічого протиставити новим воєнним злочинам в Європі. Гасанович каже, що після геноциду в Сребрениці Захід зупинив війну підписанням Дейтонських угод та переслідував злочинців у Міжнародному суді ООН та Гаазькому трибуналі щодо колишньої Югославії. Але на рівні держави Сербію не було визнано винною у злочині агресії, каже Гасанович.
«Сербія уникла відповідальності за агресію перед Міжнародним судом ООН, головним чином через неправильну та несправедливу політику Заходу», – вважає Гасанович. І за його словами, попри те, що обидва суди визнали різанину у Сребрениці геноцидом, боротьба за справедливість не закінчується – дружини, сестри, матері вбитих боснійських мусульман продовжують боротися проти тих, хто заперечує і навіть виправдовує геноцид.
Мирна угода може зупинити насильство, але законсервувати його причини на багато років, попереджає Гасанович
Гасанович говорить, що цю проблему на десятиліття заклала саме мирна угода, яка мала покласти край етнічним чисткам. Але, незважаючи на те, що 95% масових поховань було знайдено на території Республіки Сербської, Дейтонська угода легалізувала цей сербський анклав, який, як каже Гасанович, «зберігає спадщину війни» – повторює геноцидний наратив та «звеличує воєнних злочинців як героїв».
«Вони використовують державні фонди та бюджет Республіки Сербської для того, щоб заперечити, чи применшити сербські злочини у Боснії та Герцеговині», – каже Гасанович.
Він наводить нещодавній приклад – коли менше, ніж рік тому уповноважений міжнародного комітету ООН запровадив закон проти заперечення геноциду, керівництво Республіки Сербської погрозило заблокувати функціонування Боснії та Герцеговини як держави.
Як каже Гасанович, пам’ять про сербські злочини намагаються стерти і навіть пам’ятники жертвам геноциду на території, яку контролюють боснійські серби, вони бачать як загрозу для себе. Це ускладнює роботу Меморіалу жертвам геноциду у Сребрениці, який розташований у цій частині країни, і відчуває на собі тиск місцевої влади та населення.
«На жаль, у підручниках з історії Сербії та Республіки Сербської наратив вибудований так, що вони применшують злочини, скоєні сербськими силами, заперечують геноцид та звеличують тих, хто його вчиняв. В результаті серби постають як єдині жертви війн на території колишньої Югославії та світової змови проти них», – каже Гасанович.
Притягнути Росію до відповідальності за агресію – українці можуть зробити це для себе, для світу і для самих росіян
З огляду на цей досвід, український юрист Антон Кориневич каже, що для України буде важливим завданням не лише припинити війну, яку розпочала Росія, але і притягнути її до відповідальності. Це завдання, на думку Кориневича, має значення для світу не менше, ніж для України та українців. Зрештою, трибунал може відкрити інше майбутнє для самої Росії, вважає український юрист.
«Я вважаю, що розуміння протиправності та злочинності дій російської еліти може привести до тями громадян російської держави. Тому що одна справа, коли ми говоримо тут, на цьому вебінарі, що Путін є злочинцем, чи Шойгу є злочинцем, це може бути універсальною правдою, але це – політична, громадянська оцінка. Нам потрібні вироки суду, які дадуть правову оцінку цих осіб та визначать їхні дії як злочинні», – каже Кориневич.
Він додає, що це може змінити правила гри у всьому світі. Український юрист, який став дипломатом, нагадав, що йому говорили німецькі колеги про Нюрнберзький трибунал, який вони називали «подарунком для німецького народу», бо він допоміг його відродженню.
«Я думаю, що коли ми притягнемо до відповідальності російських виконавців і пособників воєнних злочинів, це може допомогти Росії відродитися, тому що спадщина, якою вони зараз користуються, пострадянські традиції, постімперські, це – якась незграбна суміш усього найгіршого, що є у Москви. Я думаю, що, можливо, наші зусилля щодо відповідальності допоможуть Росії переглянути і позбутися цієї спадщини», – каже Кориневич.
«Тому я вважаю, що зокрема Спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії проти України, який буде спрямований саме на представників політичного та військового керівництва Російської Федерації за вчинення злочину агресії, буде великим кроком вперед, він відкриє можливість для російського суспільства перегорнути цю сторінку і почати щось нове, питання буде в тому, чи захоче російське суспільство це зробити», – зауважує український юрист.
Але він наголошує, що для того, щоб справедливість перемогла, перемогти має Україна на полі бою, і для цього їй зараз потрібна зброя. Бо без перемоги України буде неможливо собі уявити суди над російськими воєнними злочинцями і будь-які позитивні зміни в Росії.
Дивіться також:
Форум