Міжнародний суд ООН відкрив шлях для подальшого процесу за українським позовом зі звинуваченнями, що Росія маніпулювала твердженнями про геноцид в Донецькій і Луганській області, і що Москва використала ті твердження для виправдання повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Суд оголосив 2 лютого 2024 року рішення, в якому відкинув частину заперечень Росії, яка називала увесь той український позов безпідставним і також доводила, що Міжнародний суд ООН не мав повноважень розглядати звинувачення України.
З деякими російськими запереченнями судді погодилися, але це рішення означає, що суд таки буде розглядати по суті справу, яку Українські правники розпочали, подавши позов 26 лютого 2022 року - на третій день відкритого повномасштабного вторгнення Росії.
В тому позові українці вдалися до незвичайного використання Міжнародної конвенції щодо геноциду, звинувачуючи Росію в тому, що вона, неодноразово і оманливо звинувачувала українську сторону в актах геноциду щодо населення в окремих районах Донецької та Луганської областей, а потім розпочала так звану спеціальну військову операцію проти України.
Російський президент Владімір Путін 24 лютого 2022 року заявив, що він, відгукуючись на прохання про допомогу з боку “Донецької та Луганської народних республік”, особисто схвалив рішення розпочати “спеціальну військову операцію”.
“Її мета - захист людей, які впродовж 8 років зазнають знущань і геноциду з боку київського режиму”, - заявив Путін тоді у телезверненні.
Того ж ранку перші російські ракети і бомби падали на Київ та інші міста, а російські танки йшли захоплювати українські території на велетенському фронті від Білорусі на півночі до Чорного моря на півдні.
У своєму поданні до Міжнародного суду ООН українська сторона також звинуватила Росію в плануванні і здійсненні актів геноциду на території України, які полягають у “навмисних убивствах і завданні навмисних серйозних поранень представникам української національності”.
Росія та Україна зобов'язані виконувати положення Міжнародної конвенції про недопущення злочину геноциду і покарання за нього. Конвенцію схвалила Генеральна асамблея ООН в 1948 році.
Росія відкидає звинувачення і не виконує тимчасове рішення Суду ООН в цій справі, оголошене у березні 2022 року, яке вимагає припинення усіх російських військових дій проти України.
Рішення Міжнародного суду ООН є юридично зобовʼязуючими і не можуть бути оскаржені в інших інстанціях, але той суд не має власних важелів для примусу держав виконувати рішення.
Особливістю цієї справи є також те, що до позову України згодом приєдналися ще принаймні 32 країни.
Інші позови України проти Росії
Окрім українського позову щодо геноциду Міжнародний суд ООН також розглядав іншу справу України пов'язану з російською агресією.
31 січня 2024 року той суд оголосив рішення за позовом 2017 року, в якому Україна звинуватила Росію в порушенні двох міжнародних конвенцій: щодо запобігання фінансування тероризму і про викорінення расової дискримінації.
В тій справі Суд ООН визнав порушення Росії лише в кількох з великого переліку українських звинувачень і не присудив жодних покарань чи відшкодувань.
Росія назвала те рішення своєю перемогою в суді, хоча українські представники вказали, що судове рішення називає Росію порушницею міжнародних законів.
“Суд встановив порушення Росії по обох конвенціях. Як приємний бонус – Суд встановив, що Росія порушила обов’язковий до виконання наказ про застосування тимчасових заходів”, - наполягають правники-дипломати Антон Кориневич, Оксана Золотарьова та Андрій Пасічник, які представляли Україну в суді.
Розчарування і надії на міжнародне судочинство
Але колишня заступниця міністра закордонних справ України Олена Зеркаль, яка брала участь у поданні позову до Міжнародного суду ООН висловила розчарування.
“...Рішення Міжнародного суду ООН точно не стало проривом у застосуванні наявних міжнародно-правових інструментів і точно значно зменшить кількість позовів у майбутньому. Можна сказати, що Суд обмежився мінімально можливим для себе рішенням. Це не просто консервативний підхід. Це підхід, який ставить серйозні питання щодо подальшого застосування міжнародного права у сучасних умовах”, - написала вона, аналізуючи оголошене рішення.
Олена Зеркаль в інтерв'ю Голосу Америки раніше наголосила, що вважає необхідною подальшу боротьбу України за свої права в міжнародних судах навіть в умовах недосконалості міжнародного права.
“Чому це важливо? Тому що це юридична фіксація факту, який потім можна використовувати. Зупинити війну, на жаль, може тільки сила і бажання багатьох акторів на цьому майданчику… Але свої права треба відстоювати різними засобами. І суд – це просто один спосіб відстоювання наших прав”, - сказала вона.
Окрім Міжнародного суду ООН, позови України проти Росії пов’язані з війною розглядає також Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини та інші міжнародні судові установи.
На додаток до того Україна домагається створення спеціального міжнародного трибуналу для суду над Росією за злочин агресії.
