Шпигуни полюють на медичні дані світових лідерів

В умовах демократії і диктатури, чи існує таємниця, яка зберігається більш дбайливо, ніж здоров'я глави держави? Тому, коли світові лідери збираються на таких заходах, як засідання Генеральної асамблеї ООН, розвідка уважно вивчає зовнішній вигляд президентів і прем'єрів, намагаючись скласти уявлення про їх самопочуття.

Дослідник Університету Брауна Роуз Макдермот, яка присвятила кілька наукових робіт проблемі медичного шпигунства, зазначає, що достовірна інформація про стан здоров'я лідера дає незаперечну перевагу урядам інших країн:

«Хвороба глави держави може уразити стабільність влади – особливо в авторитарних і тоталітарних режимах».

У Центральному розвідувальному управлінні США є спеціальний підрозділ, що займається збором інформації про душевне і фізичне здоров'я світових лідерів. У цьому відділі працюють лікарі, соціологи, політологи та антропологи.

Однак отримати достовірні медичні дані не так вже й просто. Лікар Джерольд Пост, який у 70-их роках відкрив у ЦРУ Відділ з оцінки психічного стану іноземних лідерів, відзначає, що глави держав зазвичай ретельно приховують свої проблеми зі здоров'ям, щоб не виказати ознак слабкості. Історія дає нам кілька найяскравіших прикладів такої скритності.

Президент США Франклін Рузвельт страждав не тільки від поліомієліту, але і від перенесеного на початку свого четвертого терміну інфаркту, від якого він і помер через рік. Президент Грувер Клівленд у 1893-му році переніс таємну операцію з видалення раку щелепи. Президент Вудро Вілсон був ізольований у спальні Білого дому після перенесеного у 1919-му році важкого інсульту. Подібним чином приховували свої недуги шах Ірану та президент Філіппін.

Як зазначає Джонатан Клементе, автор книги про медичне шпигунство, сьогодні багато що можна з'ясувати завдяки детальному вивченню відеоматеріалів і фотографій, навіть у звичайній пресі. Проте, якщо лідер уникає з'являтися на публіці, розвідці доводиться шукати джерела в його оточенні. За словами Клементе, фахівці ЦРУ ніколи не дають точних прогнозів щодо тривалості життя будь-кого з лідерів.

Клементе, до речі, спростовує інформацію про те, що американська розвідка пускалася на різні хитрощі, щоб отримати зразки ДНК іноземних лідерів під час їх перебування в США.

У кіно і книгах часто зображуються лідери, які приймають божевільні рішення – починають війну, або здійснюють ядерну атаку. Однак подібні історії, попри їх неправдоподібність, легко можуть втілитися у дійсність, особливо в країнах, де вся влада зосереджена в руках однієї людини.

Психіатр Джерролд Пост підсумував багаторічну роботу медичної розвідки, склавши вичерпні психологічні портрети багатьох світових лідерів. Однією з головних своїх заслуг він вважає оцінку психічного стану учасників закритих мирних переговорів у Кемп-Дейвиді у 1978-му році, виконану на замовлення президента Джиммі Картера. Пост вважає, що психологічні портрети президента Єгипту Анвара Садата і прем'єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна, а також припущення щодо їх взаємовідносин сприяли ефективному досягненню Кемп-Дейвидської угоди.

Фахівці відзначають, що між душевним і фізичним станом людей існує глибокий взаємозв'язок. Так, смертельна хвороба може підштовхнути лідера на імпульсивні вчинки, покликані зберегти його спадщину. За словами доктора Поста, Менахем Бегін, перебуваючи у лікарні, прийняв два найважливіших рішення – про проголошення Єрусалиму вічною столицею Ізраїлю і про поширення ізраїльського суверенітету на захоплені Голанські висоти.

Проте визначити психологічний стан здалеку дуже непросто, оскільки багато симптомів часто залишаються непоміченими.

«Тут важлива не тільки сама хвороба, а й ліки, які людина приймає, і те, як вони можуть вплинути на її здатність приймати зважені рішення. У таких випадках їх поведінка може бути непередбачуваною і часом нераціональною», – говорить Роуз Макдермотт.

А нераціональні вчинки президента, прем'єр-міністра, монарха чи диктатора часом можуть мати наслідки, які потрясуть світ.