15 травня 1988 року радянські війська розпочали залишати територію Афганістану після восьми років окупації. Вторгнення і військові операції коштували життя від десяти до п’ятнадцяти тисяч радянських військовослужбовців. Мільйони афганців залишили свої домівки, причому деякі із них шукали притулку в сусідніх країнах, зокрема в Пакистані.
Тодішній радянський керівник Михайло Горбачов охарактеризував радянське вторгнення, яке розпочалося наприкінці 1979 року, як удар по радянській економіці без перспективи на перемогу в найближчому майбутньому.
Радянські війська масово ввійшли в Афганістан у грудня 1979 року після внутрішнього конфлікту за участю комуністичних фракцій, який закінчився усуненням від влади президента країни Нур Мохамееда Таракі прихильниками радикальнішого лідера Гафізулли Аміна. Радянські війська вбили Аміна і замінили його Бабраком Камалом, прорадянським політиком із суперницького угруповання.
Вторгнення радянських військ збіглосся в часу з апогеєм «холодної війни». Рядянські інтервенти захопили великі частини країни. Радянська окупації Афганістану довела до збільшення напруження у відносинах із Сполученими Штататми.
Тодішній президент Джиммі Картер відповів запровадженням економічних та інших санкцій проти Радянського Союзу, а також стримав перегвори про контроль озброєнь і заборонив американським спортсменам брати участь в Олімпійських іграх 1980 року в Москві.
Сполучені Штати, а також Пакистан, Саудівська Аравія і Китай надали зброю афганським повстанцям, що змусило радянські війська покинути країну.
Дивіться також: Працедавці у США занепокоєні, що цього року приїде недостатньо українських студентів за програмою Work and Travel
