Словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо і прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан майже однаково висловлюються проти військової допомоги Україні для оборони від агресії Росії.
Обидва прем’єр-міністри кажуть, що засуджують війну, але вони стримуються в критиці російського президента Владіміра Путіна.
Питання про те, чи будуть керівники Словаччини та Угорщини однодумцями, коли йдеться про питання України, було головним у розмові Голосу Америки зі словацьким міжнародним коментатором, колишнім міністром закордонних справ країни Паволом Демешем.
Розмова відбувалася одразу після того, як прем’єр-міністр Роберт Фіцо вперше після формування нового уряду відвідав 24 січня Україну і зустрівся з українським прем’єр-міністром Денисом Шмигалем в Ужгороді за кілька кілометрів від словацько-українського кордону.
Голос Америки: Чи важливо те, що прем’єр-міністр Фіцо не приїхав до Києва, як це за останні два роки зробили багато лідерів: президент США Джо Байден, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та нещодавно, наприклад, новий польський прем'єр-міністр Дональд Туск?
Павол Демеш: Я вважаю, що ставлення Роберта Фіцо до України, а також деякі його заяви стосовно нашої східної сусідки показують, що його позиція щодо України відрізнятиметься від позиції його попередників і від глави держави Сузанни Чапутової, яка за останні два роки в цей важкий для України здійснила навіть два візити.
Вона приїздила, щоб виголосити промову у Верховній Раді. Приїздили два попередні прем’єр-міністри Едуард Геґер і Людовіт Одор та наші попередні міністри закордонних справ.
Я вважаю, що візит Роберта Фіцо до Ужгорода, а не до Києва, на відміну від візиту польського прем’єра, свідчить також про його ставлення до України.
Але зі свого боку як словак я б сказав, що, дякувати Богу, він туди поїхав і зустрівся з Денисом Шмигалем і почав діалог - це перше.
А друге - результати тієї зустрічі включно зі спільною декларацією і зобов'язання Словаччини допомагати Україні в її боротьбі у цей вирішальний час - це має бути підставою для схвалення.
Добре, що це відбулося, на відміну від Віктора Орбана, який не приїздив навіть до Ужгорода, не кажучи вже про Київ.
Голос Америки: Чи погодилися б ви, що Роберт Фіцо дещо змінює свою позицію на противагу, наприклад, його виборчим заявам, що Словаччина повністю припинить військову допомогу Україні і не дасть, як він казав, жодного патрона?
Павол Демеш: Я б з цим погодився, бо багато заяв від Роберта Фіцо до тієї зустрічі були, я б навіть сказав, злісними. Їх дуже чутливо сприйняли українці.
Я вважаю, що зустріч і переговори з прем’єр-міністром України він розбавив деякі побоювання щодо Словаччини. Це був важливий сигнал.
Обидва прем’єр-міністри назвали зустріч прагматичною. Було сказано, що Словаччина діє відповідально як член Європейського Союзу і НАТО. Окреслена нова стратегія в наших двосторонніх відносинах.
Також у багатосторонніх відносинах Словаччина не блокуватиме фінансову допомогу Україні.
Словаччина надала Україні величезну військову допомогу за останні два роки, тому слова Фіцо, що він не дозволить передати Україні навіть одної кулі, привабили багато уваги.
Проте тепер він сказав, що Словаччина є виробником військового спорядження і, що він не заперечує проти постачань Україні, якщо йдеться про комерційну основу.
Також Словаччини допомагатиме з розмінуванням та в інших справах. Словаччина буде діяти як відповідальна сусідка.
Чи це називати розворотом курсу, чи зміною ставлення, або результатами які відмінні від очікуваних..? Зрештою це добре і нумо сподіватися, що так буде тривати й далі.
Голос Америки: Попри прагматизм Роберт Фіцо наполегливо проголошує гасла подібні до тих, що лунають від угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, який заявляє, що керівництво ЄС в Брюсселі винне в багатьох бідах, натякає на негативний вплив США. Фіцо в нещодавній програмній статті в словацькій газеті протиставляв себе Заходу. Чи будуть на вашу думку Фіцо і Орбан однаково діяти в ЄС і в НАТО?
Павол Демеш: Після призначення Фіцо відвідав Прагу, що є майже обов’язковим для наших прем’єр-міністрів і президентів.
Але потім відвідав Віктора Орбана, і звичайно їхня поведінка показала, що з усіх керівників наших сусідніх держав Фіцо найближчий до Орбана.
Віктор Орбан в політиці вже давно, понад два десятиріччя, а Роберт Фіцо прем’єр-міністр вже вчетверте.
Орбан на тій зустрічі згадав, що це вже їхня тридцять третя зустріч на посадах прем'єр-міністрів.
Отже можна було очікувати, що ці два чоловіки подобаються один одному, їм взаємно подобається такий стиль політики.
На зустрічі з українським прем’єр-міністром Фіцо сказав, що йому дуже боляче, як слов'янину, дивитися на те, як слов'яни вбивають слов'ян.
Угорці не слов’яни, але Фіцо безумовно набагато ближчий до Орбана, ніж до братерського слов'янського прем’єр-міністра України. Я великих обіймів (в Ужгороді) не бачив.
Коли йдеться про Україну і про Росію, навіть попри те, що вони наголошують на кількох спільних позиціях, я очікую, що Словаччина буде поводитися не так, як Угорщина, і Роберт Фіцо щодо цього конфлікту буде діяти не так, як Віктор Орбан
А також він не сказав, що брат слов'янин Владімір Путін вбиває слов’ян - українців, і з його боку не було рішучої критики Росії, яка розпочала цю війну.
Він не закликав, щоб Росія припинила цю війну негайно, і щоб поклала край вбивству слов’ян.
Вони з Віктором Орбаном поділяють багато спільних поглядів, і я вважаю, що у двосторонніх відносинах вони досягли багато.
Але коли йдеться про Україну і про Росію, навіть попри те, що вони наголошують на кількох спільних позиціях, я очікую, що Словаччина буде поводитися не так як Угорщина, і Роберт Фіцо щодо цього конфлікту буде діяти не так, як Віктор Орбан.
Варто лише поглянути на факти. Віктор Орбан не зустрівся зі своїм українським колегою, а Роберт Фіцо зустрівся.
Роберт Фіцо проголосив в Ужгороді, що він виступає за територіальну цілісність України. Він не буде блокувати те, що погрожує блокувати Віктор Орбан.
Тому моє очікування полягає в тому, що Роберт Фіцо в ЄС і в НАТО поводитиметься по-іншому - не так, як Віктор Орбан.
Ми ще побачимо, але мої прогнози базуються на основі тих кроків, які я згадав.
Словаччина не буде другою Угорщиною в сім'ї європейських і трансатлантичних держав.
Голос Америки: Як на вашу думку краще розбудовувати партнерські стосунки між Україною і Словаччиною. На що, можливо, варто звернути увагу у міждержавних відносинах?
Павол Демеш: Останні три роки Словаччина пройшла дуже горбистою дорогою, коли говорити про внутрішню політику. Це треба враховувати.
Українському міністру закордонних справ Дмитру Кулебі за останні три роки довелося мати справу з трьома міністрами в той час, коли Україна досі мала одного.
Отже, треба бачити дуже розколоту і суперечливу політичну арену в Словаччині.
Друге - ми будемо святкувати 20-річчя членства Словаччини в НАТО і ЄС.
Буде багато роздумів щодо того, що ми даємо і що отримуємо від нашого членства.
Словаччина також член четвірки держав Вишеградської групи: Польщі, Угорщини, Словаччини і Чехії.
Ця група дотримувалася спільної політики в колючих питаннях міжнародної політики. Зараз це не так.
Третє - я вважаю, що ці два роки трагедії в Україні відчутні на всьому європейському і трансатлантичному заході.
Путін воює не лише з Україною, намагаючись її захопити, але він кидає виклик цілому західному світу.
Зі Словаччиною треба вести справи і на двосторонньому рівні й дивитися на особливості у відносинах між нашими країнами, але також дивитися на Словаччину як на країну Вишеградської групи, ЄС, НАТО і будувати політику відповідно до цього.
Треба також мати на увазі, що за останні два роки в Словаччині опинилися десятки тисяч українців. Варто радитися з ними й організувати їх.
Багато з них прижилися тут. Вони стали частиною нашого суспільства і збагачують наше суспільство.
З ними добре співпрацюють неурядові організації, церкви тощо. Треба мати на увазі це.
Не треба постійно вдивитися лише в очі Роберту Фіцо і прислухатися до того, що він каже. Словаччина більш різноманітна.
А також більше показувати в галузі культури. Потрібні культурні обміни, освітні обміни.
Тут багато навчається українських студентів, яких не залучають до обговорення взаємин і нашої спільної боротьби з супротивником.
Я вважаю, що нам не треба постійно вдивитися лише в очі Роберту Фіцо і прислухатися до того, що він каже. Словаччина більш різноманітна.
Крім того, коли йдеться про найвпливовішого політика - прем’єр-міністра, то треба розрізняти те, що він каже і що він робить.
Я вважаю, що зрештою Словаччина буде прагматичною і буде допомагати Україні і українському народу в цій боротьбі за виживання.
Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.
