Звучання старовинних українських народних інструментів, пісні гуцульських весіль, голоси людей, які ще пам’ятають бабусині наспіви – це головні записи на комп’ютерному вінчестері харків’янина Михайла Шильнова. Він роз’їжджає Україною, записуючи на сучасні аудіо та відеоносії автентичні скарби українського народу. Молодий фотограф та відеооператор захопився пошуком народних музикантів у селах та містах України ще 10 років тому, коли навчався на історика. Тепер він розшукує автентику в європейських країнах.
Двадцятивосьмирічний харків’янин Михайло Шильнов називає себе мандрівним етномузикознавцем. Як історик, він зацікавився досвідом пошуків народної музичної спадщини українців Гната Хоткевича, Порфирія Мартиновича, Василя Горленка та інших. У 19-му – на початку 20-го століття ці відомі етнологи ходили селами й містами у простому одязі із зошитом та олівцем у руках – слухали перекази людей. Все згадане, виспіване занотовували.
Михайло Шильнов теж вслуховується у звучання рідкісних старовинних інструментів, у самобутні голоси. На відміну від своїх легендарних попередників, народні музичні скарби Михайло записує на цифрову аудіо- та відеотехніку. Портрет сучасного мандрівного фольклориста він складає собі сам.
«Джинси, футболка, якісь капці і повна машина всіляких освітлювачів, мікрофонів, камер. Я максималіст і перфекціоніст, намагаюся все робити дуже якісно», – зазначає він.
А 10 років тому Михайло Шильнов на записи в села виїжджав електричками, автобусами. В найвіддаленіші хутори ходив пішки. Поціновувачів народної музичної культури він шукає різними способами: радять друзі, музиканти, розпитує у селян, де буває, в пригоді стали для Михайла і соціальні інтернет-мережі.
Народний ксилофон, басоля…
Варто зазирнути у колекцію, яку зібрав харків’янин Михайло Шильнов.
Народний ксилофон – це дерев’яний ударний інструмент, басоля – струнний смичковий український старовинний інструмент – звучання цих раритетів уже ніде й не почуєш. А Михайло відшукав людей, які грають на цих, колись популярних, українських інструментах Та ще й їх майструють. У своєму комп’ютері етнограф Шильнов знаходить запис басолі. На чотириструнному інструменті, схожому на контрабас, грає бориспілець Микола Петлицький.
«Десь 50 років, як не чути басолі. А тут, у Борисполі, у хрущовці мешкає музикант. Як зайшов до квартири і побачив, одразу зрозумів: ця людина – релікт тієї культури, яка зникла», – згадує про своє перше враження Михайло Шильнов.
Бував він і на справжньому гуцульському весіллі, де гуляє від 300 до 500 гостей. Для весільних розваг запрошують музику із сучасним інструментом Ямаха, але в обрядах не обійтися без старовинних гуцульських інструментів – таку картину побачив і почув Михайло Шильнов у Верховині на Івано-Франківщині.
«Скрипаль керує оркестром. Подає знаки, коли грати, яке награвання, наприклад, до зустрічі гостей, до столу, до танців. Мене здивувало, коли я дивився на обличчя людей, – у мене було відчуття, що у них якась давня ментальність, вона не зіпсувалася якимись-такими сучасними штуками», – каже етнолог-мандрівник.
У перспективі – спеціальний сайт із інструментами у 3-D форматі
Михайло Шильнов, мандруючи Швецією, Данією, Норвегією, Сінгапуром, теж шукає унікальні напівзабуті етнічні інструменти та мелодії. Наразі він роз’їжджає Європою, щоб записати, наприклад, звук шведського інструмента нікельхарпа.
За задумом Михайла, в перспективі давні українські, російські, інструменти інших європейських народів зможе почути кожен на спеціальному сайті. Ба більше, харківський етнограф замислює інтерактивну гру. Кожен із відвідувачів сайту зможе побачити старовинний інструмент в 3-D форматі і на них заграти. Передбачається можливість комп’ютерною мишкою натиснути на клавішу чи струну, наприклад, кобзи чи бандури, трембіти, а можливо, й басолі, і почути справжнє звучання народного музичного інструменту.
Двадцятивосьмирічний харків’янин Михайло Шильнов називає себе мандрівним етномузикознавцем. Як історик, він зацікавився досвідом пошуків народної музичної спадщини українців Гната Хоткевича, Порфирія Мартиновича, Василя Горленка та інших. У 19-му – на початку 20-го століття ці відомі етнологи ходили селами й містами у простому одязі із зошитом та олівцем у руках – слухали перекази людей. Все згадане, виспіване занотовували.
Михайло Шильнов теж вслуховується у звучання рідкісних старовинних інструментів, у самобутні голоси. На відміну від своїх легендарних попередників, народні музичні скарби Михайло записує на цифрову аудіо- та відеотехніку. Портрет сучасного мандрівного фольклориста він складає собі сам.
«Джинси, футболка, якісь капці і повна машина всіляких освітлювачів, мікрофонів, камер. Я максималіст і перфекціоніст, намагаюся все робити дуже якісно», – зазначає він.
А 10 років тому Михайло Шильнов на записи в села виїжджав електричками, автобусами. В найвіддаленіші хутори ходив пішки. Поціновувачів народної музичної культури він шукає різними способами: радять друзі, музиканти, розпитує у селян, де буває, в пригоді стали для Михайла і соціальні інтернет-мережі.
Народний ксилофон, басоля…
Варто зазирнути у колекцію, яку зібрав харків’янин Михайло Шильнов.
Народний ксилофон – це дерев’яний ударний інструмент, басоля – струнний смичковий український старовинний інструмент – звучання цих раритетів уже ніде й не почуєш. А Михайло відшукав людей, які грають на цих, колись популярних, українських інструментах Та ще й їх майструють. У своєму комп’ютері етнограф Шильнов знаходить запис басолі. На чотириструнному інструменті, схожому на контрабас, грає бориспілець Микола Петлицький.
«Десь 50 років, як не чути басолі. А тут, у Борисполі, у хрущовці мешкає музикант. Як зайшов до квартири і побачив, одразу зрозумів: ця людина – релікт тієї культури, яка зникла», – згадує про своє перше враження Михайло Шильнов.
Бував він і на справжньому гуцульському весіллі, де гуляє від 300 до 500 гостей. Для весільних розваг запрошують музику із сучасним інструментом Ямаха, але в обрядах не обійтися без старовинних гуцульських інструментів – таку картину побачив і почув Михайло Шильнов у Верховині на Івано-Франківщині.
«Скрипаль керує оркестром. Подає знаки, коли грати, яке награвання, наприклад, до зустрічі гостей, до столу, до танців. Мене здивувало, коли я дивився на обличчя людей, – у мене було відчуття, що у них якась давня ментальність, вона не зіпсувалася якимись-такими сучасними штуками», – каже етнолог-мандрівник.
У перспективі – спеціальний сайт із інструментами у 3-D форматі
Михайло Шильнов, мандруючи Швецією, Данією, Норвегією, Сінгапуром, теж шукає унікальні напівзабуті етнічні інструменти та мелодії. Наразі він роз’їжджає Європою, щоб записати, наприклад, звук шведського інструмента нікельхарпа.
За задумом Михайла, в перспективі давні українські, російські, інструменти інших європейських народів зможе почути кожен на спеціальному сайті. Ба більше, харківський етнограф замислює інтерактивну гру. Кожен із відвідувачів сайту зможе побачити старовинний інструмент в 3-D форматі і на них заграти. Передбачається можливість комп’ютерною мишкою натиснути на клавішу чи струну, наприклад, кобзи чи бандури, трембіти, а можливо, й басолі, і почути справжнє звучання народного музичного інструменту.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
