У четвер з американської в`язниці на свободу відпустили колишнього прем`єр-міністра України Павла Лазаренка. Чи повернеться він до політичного життя в Україні, поки не відомо. Журналістам, які чекали Лазаренка на виході з в`язниці, не вдалось про це дізнатись, оскільки колишній український посадовець уникнув зустрічі з пресою. Про те, що відбувалось біля в`язниці, у телефонному інтерв`ю нам розповів журналіст Української Правди Сергій Лещенко:
«Павло Лазаренко і його адвокати намагалися уникнути контактів з пресою. Вони припинили відповідати на телефонні дзвінки напередодні звільнення. Також не розголошували час звільнення. Але вчора (у середу 31 жовтня), коли журналісти прибули до тюрми, персонал повідомив, що зазвичай звільнення відбувається після перезмінки охорони, тобто після 8 ранку. Таким чином на цей час зібралося під входом до в‘язниці 3 знімальні групи але їм повідомили, що він був звільнений о 4 ранку.
Я думаю, що це було зроблено навмисно, щоб повністю контролювати спілкування з пресою. Журналісти обривають телефони адвокатів Лазаренка, але вони не беруть трубку. Я бачу що зараз відбувається, фактично, їхня спроба контролювати його медіа активність. Щоб він ніде жодного зайвого слова не сказав. Тому, що зараз у Лазаренка найтяжчий час. Вирішується його доля: чи буде він депортований з Америки, чи буде він тут жити, оскільки тут народилися його діти. Тут живе його дружина і зараз для нього набагато складніший час, ніж коли він жив у тюрмі.
Коли журналісти в повному відчаї намагалися щось дізнатися, з нами поговорив один чоловік, який працює на електростанції тут, на опалені. Він розповів, що він спілкувався тут з Лазаренком, коли він тут жив декілька років. Він розповів, що той так і не вивчив англійську мову. Розповів, що Лазаренко жив у загальному поселенні, у бараці на 150 ув‘язнених, що в нього не було окремої камери. Що він тільки читав, займався спортом, і він не ходив на роботу тут. Він мав контакти з дружиною, яка до нього щотижня приїздила. Він так само міг дзвонити на батьківщину. Таке враження, що він не довіряв співробітникам в‘язниці».
«Павло Лазаренко і його адвокати намагалися уникнути контактів з пресою. Вони припинили відповідати на телефонні дзвінки напередодні звільнення. Також не розголошували час звільнення. Але вчора (у середу 31 жовтня), коли журналісти прибули до тюрми, персонал повідомив, що зазвичай звільнення відбувається після перезмінки охорони, тобто після 8 ранку. Таким чином на цей час зібралося під входом до в‘язниці 3 знімальні групи але їм повідомили, що він був звільнений о 4 ранку.
Я думаю, що це було зроблено навмисно, щоб повністю контролювати спілкування з пресою. Журналісти обривають телефони адвокатів Лазаренка, але вони не беруть трубку. Я бачу що зараз відбувається, фактично, їхня спроба контролювати його медіа активність. Щоб він ніде жодного зайвого слова не сказав. Тому, що зараз у Лазаренка найтяжчий час. Вирішується його доля: чи буде він депортований з Америки, чи буде він тут жити, оскільки тут народилися його діти. Тут живе його дружина і зараз для нього набагато складніший час, ніж коли він жив у тюрмі.
Коли журналісти в повному відчаї намагалися щось дізнатися, з нами поговорив один чоловік, який працює на електростанції тут, на опалені. Він розповів, що він спілкувався тут з Лазаренком, коли він тут жив декілька років. Він розповів, що той так і не вивчив англійську мову. Розповів, що Лазаренко жив у загальному поселенні, у бараці на 150 ув‘язнених, що в нього не було окремої камери. Що він тільки читав, займався спортом, і він не ходив на роботу тут. Він мав контакти з дружиною, яка до нього щотижня приїздила. Він так само міг дзвонити на батьківщину. Таке враження, що він не довіряв співробітникам в‘язниці».
