Видання The National Interest оприлюднило аналітичну статтю Ніколаса К. Гвоздєва, експерта з національної безпеки у Військово-морському коледжі США. Він також є старшим науковим співробітником Євразійської програми при Науково-дослідному інституті зовнішньої політики.
Москва просто не може зупинитися. Минулого місяця Кремль перемістив обговорення питання України від участі Росії в конфлікті в бік недотримання Україною Мінських угод. Водночас велися попередні переговори серед міністрів Європейського Союзу про можливість модифікації санкцій щодо Росії для їх зміни або припинення, пише Гвоздєв.
У Сирії держсекретар Джон Керрі і міністр закордонних справ Сергій Лавров просували ідею спільних російсько-американських зусиль щодо політичного врегулювання громадянської війни в Сирії, а також розширення обміну розвідувальною інформацією про аль-Кайду та «Ісламьську державу». Здавалося, пише Ніколас Гвоздєв, що Володимир Путін мав успіх у цих зусиллях, щоб підкреслити роль Росії як відповідального державного гравця в міжнародній системі та залишити позаду неприємності останніх кількох років.
Збільшувалися сподівання, що якимсь чином буде пом’якшено європейські санкції проти Росії, зокрема у фінансовій сфері, що буде відновлено нові енергетичні проекти. Водночас віце-президент США Джозеф Байден попередив, що європейська єдність у підтримці режиму санкцій може опинитися під загрозою.
Проте, як пише Гвоздєв, дві важливі події перекреслили сподівання Кремля на такий розвиток подій. Першою була доповідь, у якій сказано, що це російський ракетний комплекс був задіяний до збиття літака компанії Malaysia Airlines Flight 17 над Східною Україною, після чого він повернувся в Росію.
Кремль продовжує оскаржувати ці висновки, як і все, що стосується питання про роль Москви в конфлікті в Україні. У відповідь на це в Європейському Союзі з’явилися заклики до введення набагато жорсткіших санкцій проти Росії.
Час оприлюднення цих висновків, а також реакція в Нідерландах, тепер робить набагато важчим для будь-якої європейської держави підтримувати пропозицію про пом’якшення санкцій. Хоча низка європейських держав були незадоволені продовженням санкцій проти Росії ще до оприлюднення нідерландських висновків, тепер така ймовірність ще більше зменшилася. Імовірно, що Європейський Союз знову продовжить санкції ще на шість місяців, до середини 2017 року. Якщо час голландської доповіді не був достатньо поганим, то російсько-сирійська тактика спаленої землі, як це сталося в Грозному під час Чеченської війни, щоб придушити сирійську опозицію в Алеппо, ще більш ускладнила питання.
Гвоздєв підкреслює, що європейські лідери вже починають говорити про «воєнні злочини» у зв’язку з повітряною кампанією Росії в Сирії. Були пропозиції, що санкції ЄС проти Росії необхідно не тільки продовжувати і розширювати, охоплюючи дії Росії не тільки в Україні, але й в Сирії. Водночас, якщо Росія і надіялася на те, що вихід Великобританії з Європейського Союзу звільнить Сполучене Королівство з обов’язку дотримуватися санкцій щодо Кремля при русофільській політиці міністра закордонних справ Бориса Джонсона, який пропонував примирливий підхід до Москви, то тепер він каже, що через свою кампанію в Сирії Росія ризикує стати «державою-ізгоєм». Такий розвиток подій, з одного боку, може прискорити зусилля Росії відновити відносини з Туреччиною і приступити до побудови газопроводу «Турецький потік».
Це також може спонукати Путіна піти на компроміс у врегулюванні територіального спору з Японією з приводу Курильських островів у надії, що, в свою чергу, прем’єр-міністр Сіндзо Абе буде порушувати режим санкцій і відкриє нові перспективи для розвитку Росії, особливо на Далекому Сході.
Нарешті, Москва може прийняти рішення про те, що їй необхідно вдатися до більш примирливого підходу до Європи. Адміністрація Путіна, наприклад, вже оголосила про свою готовність відновити переговори щодо України в рамках так званого «нормандського формату» (що охоплює Росію, Україну, Францію і Німеччину), який вона призупинила на початку цього року після того, як звинуватила Київ у спонсоруванні «терористичної діяльності» в Криму. Росія явно робить ставку на можливість отримати якісь поступки з боку Європи ще до того, як в січні у США прийде до влади нова адміністрація. Проте, за всіма ознаками, політика адміністрації президента Обами щодо Росії буде збережена, підсумовує Ніколас Гвоздєв.
Дивіться також: Полковник Юлій Мамчур: «Будувати добросусідські відносини з Росією дуже складно»
