«20 років таборів для Сенцова – ганьба Путіна», – під таким заголовком у середу польська «Газета Виборча» на першій шпальті опублікувала статтю свого головного редактора Адама Міхніка.
Відомий польський правозахисник, історик і публіцист нагадує, що «у Росії завжди було два обличчя Муравйових: тих, хто вішав, і тих, кого вішали за їхню боротьбу за свободу». Сьогодні обличчя обох цих осіб повертаються у всій своїй брутальності, стверджує Міхнік.
Останніми роками в Росії були лідери, які відкривали тюремні ворота, і ті, хто їх зачиняв. До перших належать Михайло Горбачов і Борис Єльцин, до других – Володимир Путін.
За словами Міхніка, Путін повертає світові образ огидної кремлівської влади, сповненої жорстокості, підлості та страху. Олег Сенцов, кінорежисер, опинився у в'язниці – його били і катували. Його колегу за допомогою тортур змусили надати фальшиві свідчення, від яких він відмовився на суді. Не дивно, що «Новая газета» – голос порядної і сміливої Росії – назвала цей процес «суто сталінським».
Олега Сенцова засудили до 20 років таборів. На його захист виступили найкращі громадяни Росії, творці і гуманісти, нагадує Адам Міхнік. Виступили також найбільш видатні європейські творці, під їхнім зверненням на захист засудженого є також і прізвища поляків, пише головний редактор «Газети Виборчої». Ці голоси людської гідності і опору проти жорстокості дають можливість принаймні на хвилинку вдихнути свіже повітря порядності, додає він.
Іншим повітрям дихають офіцери та агенти КДБ, які керують сьогодні Росією. Від них смердить страхом перед власним народом, зазначає Міхнік. І всередині вони розуміють, що в цьому процесі переможцем вийшов Сенцов, а засудили Володимира Путіна.
За словами Міхніка, Путін залишив нам ганебний вирок, а Сенцов – передав на все життя слова з «Майстра і Маргарити» Булгакова: «найбільшим гріхом у світі є боягузтво». Боягузтво – страшний гріх кремлівських правителів, до яких все ж таки дійде голос правди тих, хто мав мужність жити правдиво і відважно. З цими людьми в Росії ми пов'язуємо наші надії, пише Адам Міхнік
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
