На думку деяких політичних оглядачів, напад Росії на Україну приніс західному світу не просто тимчасові погані новини, як-то прискорення зростання цін на енергетику та продовольство, а також загроза світової рецесії – він змінює філософію, на якій тримався розвиток світової економіки у післявоєнний період, а саме – підважує ідею, що міжнародна торгівля та співпраця роблять світ взаємозалежним, а отже, несуть стабільність і глобальний мир.
Нині експерти намагаються описати, що відбуватиметься, якщо ці зв'язки розірвати, і як це вплине на економіку, політику та гаманці жителів країн Заходу.
«Деглобалізація» призведе до зростання цін, але і до внутрішніх інвестицій
Як кажуть аналітики, російська війна в Україні показала, наскільки Європа залежна від російських енергоносіїв, а світ від українських продуктів харчування. Але, як вважає Джон Спрінгфорд з лондонського Центру європейських реформ, війна, яку розпочала Росія проти України, не так запустила, як унаочнила цей процес, який він називає «деглобалізацією». І він може лише посилитися, якщо світ переживе ще одну велику кризу, наприклад напад Китаю на Тайвань.
Як каже Спрінгфорд, який цього тижня опублікував дослідження про розрив економічних зв’язків у світі, швидкого і легкого виходу з нинішньої ситуації немає. Нинішня енергетична криза показує, як розвиватимуться майбутні торговельні потрясіння: спершу, вони призведуть до підвищення цін, які зменшать попит і, отже, економічну активність. А тоді інфляція стимулюватиме інвестиції у внутрішнє виробництво та замінники, якщо їх можна знайти.
Але внутрішнє виробництво та замінники є менш ефективними, інакше би їх виробляли на власній території раніше, появснює Спрінгфорд. Це означає, що внутрішні споживачі стикнуться з підвищенням цін на ті самі товари, що раніше завозилися з-за кордону. Це змушуватиме їх або скорочувати споживання цих товарів, або скорочувати витрати на інші речі.
Як каже Спрінгфорд, економіка США є більш стійкою в умовах деглобалізації, бо має більші комп’ютерні компанії та компанії з виробництва чіпів, ніж ЄС. І це дозволяє Америці швидше нарощувати внутрішнє виробництво. Великий виробничий сектор ЄС і його більша залежність від поставок частин з Азії роблять його більш вразливим до конфліктів у тій частині світу
США, на його думку, переживуть цей перехід краще, ніж європейці, хоча вони страждають від тієї ж високої інфляції. Але Америка порівняно самодостатня в енергетиці, бо має більші запаси нафти та газу. Вона також має більш ніж удвічі більше сільськогосподарських угідь, ніж ЄС (360 мільйонів гектарів проти 174 мільйонів). Тож експерти очікують, що рецесія в Америці буде меншою, ніж у Європі.
Майбутнє у світі, де не буде «ні миру, ні війни»
На думку іншого британського дослідника, Марка Леонарда, директора і співзасновника Європейської ради зі закордонних питань (ECFR) ЄС спохопився і тепер надає значні субсидії на європейське виробництво мікрочіпів, намагається розмістити на своїй території ланцюжки поставок електромобілів, планує розробити внутрішні альтернативи американським технологічним і платіжним гігантам. Брюссель також запроваджує суворіший контроль за іноземними інвестиціями в ЄС, особливо компаніями, що базуються в автократичних режимах. Використання постачання газу як зброї Росією підштовхнуло боротьбу за диверсифікацію європейського імпорту енергоресурсів.
Але, на думку Леонарда, Захід прогледів той момент, коли взаємопов’язаність у світі створила поляризацію у суспільствах та викликала «епідемію заздрості», коли люди в бідніших частинах світу почали порівнювати себе не з сусідами, чи своїми батьками, а з найбільш привілейованими людьми у світі. Це також створило відчуття втрати контролю над подіями. А воно, в свою чергу, каже Леонард, призвело до нової політики, тієї, що заснована на питаннях ідентичності, почуттях образи і нарікання, бажанні «повернути контроль», забрати його в іноземців, міжнародних організацій, в еліт. Цей розвиток подій, на його думку, створив мотив для конфлікту.
Як каже Марк Леонард, нова «війна зв’язків», яку світ вперше побачив з нападом Росії на Україну, ведеться не лише за допомогою танків та артилерії, але і шляхом перетворення на зброю банків, технологій, енергії, інформації та навіть біженців.
«Зростаючі зв’язки, пов’язаність через технології, інформацію, глобалізацію торгівлі, подорожей та ідей, які сформували наш сьогоднішній світ, допомогли стерти кордони між миром і війною. А це означає, що навіть тоді, коли гаряча фаза війни в Україні промине, ми не повернемося до часу миру, ми опинимося в іншому світі», – вважає дослідник.
На його думку, якщо війна в Україні завершиться якоюсь угодою, за нею не настане мир, тобто той порядок, який був відомий в Європі досі, бо конфронтація продовжаться – у формі дезінформації, чи кібернетичних нападів.
Імовірно, це і не був мир, але на Заході цього не помічали
Фіона Гілл, яка працює в Центрі США та Європи Інституту Брукінгса, вважає, що те, що на Заході вважали періодом миру після закінчення «холодної війни», дуже імовірно, миром не було. Просто політики воліли не чути слова Володимира Путіна, який ще на початку 2000-х років обіцяв «зробити Росію знову великою», і закривали очі на дії Росії на європейському просторі.
Одним з епізодів, що мав, на її думку, викликати сигнал тривоги, було отруєння президента України Віктора Ющенка та інші дії Росії в Україні. Але ці сигнали пройшли непоміченими, вважає Фіона Гілл, яка добре пам’ятає ті часи, бо працювала тоді у Раді національної безпеки США, де вона спеціалізувалася на російських і європейських справах.
На думку Гілл, війна в Україні вписується у глобальний тренд соціальних конфліктів, коли люди повстають проти ідеї, що з ними перестали радитись. Гілл, яка походить з Британії, каже, що ця ж мотивація призвела до «брекзіту» – люди відчували, що їхню думку ігнорують.
«З боку Путіна це війна за контроль над територією і людьми, але українці не погоджуються з тим, що їм хтось буде розповідати, що вони є росіяни і примушувати ними бути. Їх взагалі про це ніхто не питав, чи вони хочуть взяти участь у проекті відновлення російської імперії», – каже Гілл.
Марк Леонард вважає, що напад Росії на Україну буде мати довготермінові наслідки для світу.
«Навіть якщо це – не глобальна війна, вона має глобальні наслідки», – вважає Леонард. Зокрема, після російського нападу світу доведеться переоцінити свої засади.
«Якщо раніше взаємозалежність розглядалася як запобіжник проти війни, то тепер ми дедалі більше бачимо її як джерело вразливості. У час «немиру» економіка працюватиме на воєнних засадах – безпека матиме більше значення, ніж ефективність, люди більше дбатимуть про диверсифікацію та турбуватимуться про залежність. Глобалізація поступається місцем регіоналізації», – вважає британський дослідник, який нещодавно видав книжку під назвою «Епоха немиру: як зв’язок спричиняє конфлікт».
