«Виробництво пропаганди», «підтримка націоналізму», «участь в руйнуванні СРСР», «просування імперіалістичних інтересів США» – у цьому всьому і не тільки звинувачують Радіо Свобода від самого старту мовлення у 1950-х роках. Перша передача Української редакції Радіо Свобода (на той час Радіо Визволення) вийшла в ефір 16 серпня 1954 року. В радянські часи Кремль називав кореспондентів радіо «агентами ЦРУ», а сьогодні – «іноземними агентами».
У Мюнхені наші журналісти розшукали Іванну Ребет, яка очолювала бібліотеку Радіо Свобода в розпал Холодної війни. Через її руки пройшли чи не всі радянські книжки та газети і вона знає, яка саме інформація «руйнувала» СРСР.
Мюнхенський офіс Радіо Свобода, який проіснував до 1995 року, був потужною медійною структурою – з великою бібліотекою та аналітичним відділом. Журналісти активно співпрацювали із науковцями Інституту з вивчення історії та культури СРСР, який досліджував, швидше за все, ментальність радянського суспільства.
Руйнівна інформація
Бібліотека при мюнхенському офісі Радіо Свобода, якою керувала Іванна Ребет, для журналістів була чимось на кшталт інтернету сьогодні. Вона налічувала понад 150 тисяч книжок, із яких близько 5 тисяч – українською мовою. У ній можна було знайти й енциклопедичні дані та офіційну статистику про радянські республіки, наукові і газетні статті. Ці матеріали були справжньою інформаційною «бомбою» щодо СРСР.
«Маса газет була, ми замовляли для цілої радіостанції газети – для кожного відділу, десь 800 газет було. Радянські газети треба було переглядати і дізнаватись, що там діється. Я мала 30-35 співробітників, бо тут було досить багато праці», – розповідає Іванна Ребет.
На сторінках радянських газет спеціалісти аналітичного відділу Радіо Свобода вишукували неспівпадіння з енциклопедичними даними та офіційною пропагандою Москви. Особливо цінною в цьому контексті була регіональна преса СРСР, на сторінках якої з’являлись статті про локальні проблеми.
Місцеві газети повідомляли про дефіцит певних продуктів чи аварії на виробництвах. У регіональній пресі могли пожурити конкретних «ворогів народу». Центральні радянські ЗМІ про локальні проблеми, як правило, мовчали. Диктори Радіо Свобода переповідали такі історії і слухачі замислювались про економічні проблеми СРСР та про антикомуністичне підпілля.
Виходить, руйнівною для СРСР була інформація з радянських же газет, яку ретельно аналізували на Радіо Свобода та поширювали, підкріплюючи коментарями економістів і правозахисників.
Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році в радянській пресі аналітики Радіо Свобода відшукали статті про експерименти на енергоблоках, які там проводили до катастрофи. Співробітники бібліотеки, якою керувала Іванна Ребет, 1986 року зібрали чимало корисної інформації для слухачів з регіонів, які постраждали від викиду радіації.
«Діставали всю інформацію, аналітики це аналізували, робили дослідження, журналісти це використовували, бо у Чорнобилі вибух, і вони хотіли знати якусь інформацію, що робиться у випадку радіації, і ми їм це знаходили», – розповідає ексдиректорка бібліотеки.
Радіо Свобода про Чорнобильську аварію і про способи захисту від радіації повідомило раніше за офіційні радянські ЗМІ. Замовчування ж Кремлем катастрофи неабияк підірвало довіру громадян до комуністичної влади.
Особиста мотивація
Дочка українських емігрантів Іванна Ребет зараз працює в бібліотеці Українського вільного університету в Мюнхені.
Вона – дружина журналіста Андрія Ребета, чий батько – Лев Ребет – був членом ОУН і заступником голови Українського державного правління (УДП), яке було створене після проголошення Акту відновлення Української держави 30 червня 1941 року у Львові.
Іванна Ребет і нині уважно слідкує за новинами зі сходу Європи. Хоча її родина живе у Мюнхені, тема української державності залишається важливою для неї. Вона дістає старовинні карти, гортає їх та переконує: українська нація давно заслуговувала на власну країну.
«Знаєте, Путін каже, що України не існувало, а ми маємо карти 1635 року – «Оукраїна», 1712 рік – Україна. Він каже, що України не існує – ти не існуєш, я не існую, але ми існуємо, Україна вже тоді без нас існувала», – говорячи це, Іванна звертає увагу, що всі ці карти видані у різних країнах.
І хоча бібліотека, яку очолювала Іванна Ребет, обслуговувала усі національні редакції Радіо Свобода, працювати для української служби, якій 16 серпня 2019-го виповнилося 65 років, їй було по-особливому приємно.
Мовити за «залізну завісу»
В архіві Українського вільного університету в Мюнхені, де тепер працює Іванна Ребет, зберігається близько тисячі касет із записами передач Радіо Свобода. Вона зачитує імена відомих українців, записаних на плівку.
«Це колекція касет, стрічок. Ви знаєте таких дисидентів? А це Руденко, Павличко, Симоненко, Шевельов – знаний філолог», – називає Ребет цю колекцією «історією радіостанції».
Однак відразу додає: найголовніше, що голоси, записані журналістами Радіо Свобода для слухачів у радянській Україні, надавали людям надію.
«Демократія – це дуже важливо, щоб людина могла вільно думати і могла сама вибирати, роздумувати над речами, які їй пропонують. Але головною була інформація, щоб люди там не забули, що про них пам'ятають. Це було їм важливо», – підсумовує Іванна Ребет.
Дивіться також: Каліфорнійські інженери вчать роботів стрибати, і навіть літати
