Газета «Нью-Йорк таймс» у четвер опублікувала статтю свого оглядача Томаса Фрідмана, в якій він стверджує, що президент Росії Володимир Путін тільки що програв в Україні і що країна, якій він загрожує найбільше, це сама Росія.
«На піку Карибської кризи в жовтні 1962 року був момент, коли радянські кораблі підійшли на відстань у кілька миль до кораблів, що здійснювали військово-морську блокаду Куби, але в останню хвилину повернули назад. Тоді держсекретар Дін Раск виголосив одну з найзнаменитіших фраз «холодної війни»: «Ми втупилися один одному в очі, і , по-моєму, наш опонент щойно моргнув», пише Фрідман.
«Я хотів би бути першим на нашому боці, хто міг би сказати зараз те ж саме , що «наш опонент» – Путін – «тільки що моргнув». Я б навіть пішов далі і сказав, що стосовно України Путін помилився практично у всьому», – продовжує автор.
На думку Фрідмана, Путін вважає, що світ все ще поділений на «сфери впливу», де політику диктують зверху. Але в Україні, пише він, з’явилися «люди впливу», люди Майдану, які організувалися знизу і «хочуть увійти в свою сферу – світ свободи і вільного ринку, який представляє ЄС».
«Путін недооцінив патріотизм українців. Навіть багатьом російськомовним жителям сходу України не подобаються пропутінські бандити, які намагаються затягнути їх назад в Росію», – пише Фрідман. – І найголовніше, Путін недооцінив вплив економічних санкцій Заходу. Світ виявився більш взаємозалежним, а Росія – більш вразливою до цієї взаємозалежності, ніж вважав Путін».
«І тому він моргнув», – продовжує оглядач.
На його думку, першою ознакою занепокоєння Путіна стало відведення військ від українського кордону і неперешкоджання проведенню виборів в Україні. Цікаво відзначити, вказує Фрідман, що це сталося під час Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі – щорічної конференції, покликаної привернути увагу глобальних інвесторів.
«До чого ми прийшли? Захоплення Путіним Криму послабило російську економіку, привело до того, що Китай уклав вигідну для нього газову угоду, оживило НАТО, стимулювало Європу до пошуку шляхів припинення своєї залежності від російського газу, і відкрило дискусію по всій Європі про збільшення видатків на оборону», – пише далі Фрідман.
«Непогано, Володимире! Ось чому я кажу, що країна, якій Путін зараз загрожує найбільше – це сама Росія», – резюмує він.
Оглядач вважає, що вирішення цієї проблеми залишається за російським народом.
«Я бажаю їм успіху. Я не хочу, щоб Росія не відбулася як держава», – каже він на закінчення своєї статті.
«На піку Карибської кризи в жовтні 1962 року був момент, коли радянські кораблі підійшли на відстань у кілька миль до кораблів, що здійснювали військово-морську блокаду Куби, але в останню хвилину повернули назад. Тоді держсекретар Дін Раск виголосив одну з найзнаменитіших фраз «холодної війни»: «Ми втупилися один одному в очі, і , по-моєму, наш опонент щойно моргнув», пише Фрідман.
«Я хотів би бути першим на нашому боці, хто міг би сказати зараз те ж саме , що «наш опонент» – Путін – «тільки що моргнув». Я б навіть пішов далі і сказав, що стосовно України Путін помилився практично у всьому», – продовжує автор.
На думку Фрідмана, Путін вважає, що світ все ще поділений на «сфери впливу», де політику диктують зверху. Але в Україні, пише він, з’явилися «люди впливу», люди Майдану, які організувалися знизу і «хочуть увійти в свою сферу – світ свободи і вільного ринку, який представляє ЄС».
«Путін недооцінив патріотизм українців. Навіть багатьом російськомовним жителям сходу України не подобаються пропутінські бандити, які намагаються затягнути їх назад в Росію», – пише Фрідман. – І найголовніше, Путін недооцінив вплив економічних санкцій Заходу. Світ виявився більш взаємозалежним, а Росія – більш вразливою до цієї взаємозалежності, ніж вважав Путін».
«І тому він моргнув», – продовжує оглядач.
На його думку, першою ознакою занепокоєння Путіна стало відведення військ від українського кордону і неперешкоджання проведенню виборів в Україні. Цікаво відзначити, вказує Фрідман, що це сталося під час Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі – щорічної конференції, покликаної привернути увагу глобальних інвесторів.
«До чого ми прийшли? Захоплення Путіним Криму послабило російську економіку, привело до того, що Китай уклав вигідну для нього газову угоду, оживило НАТО, стимулювало Європу до пошуку шляхів припинення своєї залежності від російського газу, і відкрило дискусію по всій Європі про збільшення видатків на оборону», – пише далі Фрідман.
«Непогано, Володимире! Ось чому я кажу, що країна, якій Путін зараз загрожує найбільше – це сама Росія», – резюмує він.
Оглядач вважає, що вирішення цієї проблеми залишається за російським народом.
«Я бажаю їм успіху. Я не хочу, щоб Росія не відбулася як держава», – каже він на закінчення своєї статті.
