Восени 2004 року Володимир Путін переніс удар, якого ніколи не забув. Шахрайські вибори українського президента прокремлівської орієнтації, до яких Путін був прямо і нахабно причетний, були скасовані масовим народним протестом. Те, що стало називатися «Помаранчевою революцією» створило зразок стійкості перед лицем сфальсифікованих виборів по всій Євразії – в Киргизстані, Білорусії, Азербайджані, а в 2012 році – в самій Росії, пише колумніст-оглядач Джексон Діл у газеті The Washington Post.
Більшість повстань не увінчалися успіхом. Але Путін розробив одержимість «кольорових революцій», які, він переконаний, не є ані спонтанними, ані організованими на місцевому рівні, але спланованими Сполученими Штатами. Щодо протестів у Москві чотири роки тому, переконаний Путін, вони були прямо керовані самою Гілларі Клінтон.
У такому контексті, пише Діл, слід розуміти втручання Росії до президентських виборів у 2016 році в США. Путін намагається донести до американської політичної еліти, що він вважає дозою своєї власної медицини. Він намагається запалити, за допомогою Дональда Трампа – мимовільно чи інакше – кольорову революцію в США.
Популістську кампанію Трампа, звичайно, не можна порівняти з продемократичними протестами в колишніх радянських республіках, таких як Україна і Білорусь. «Він намагається показати, що наша система так само погана й корумпована, як його», говорить Браян Вітмор, старший редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода.
Першим кроком кампанії було зламати комп’ютери Національного комітету Демократичної партії і старших партійних діячів, нагадує Діл, і поширювати – іноді зі змінами – матеріал, який мав нібито показати шахрування системи з боку Клінтон. Зокрема, було показано, що команда кампанії Клінтон робить політичні розрахунки з приводу своїх публічних заяв. Трамп та його співробітники відповіли з удаваним шоком і звинуваченнями в «корупції».
Як пише оглядач, потім з’явилися припущення, що саме голосування може бути пошахроване. Швидше за все, це була точка хакерських зондів у виборчих системах більш ніж 20 американських штатів, у тому числі в ключових штатах, таких як Пенсільванія і Флорида.
У спільній заяві Міністерства внутрішньої безпеки та Офісу директора національної розвідки сказано, що навряд чи могли бути підроблені системи голосування, щоб насправді змінити фактичні підрахунки голосування або результати виборів. Але повідомлення про кібервторгнення є самі по собі достатні, щоб підірвати довіру громадськості. І це достатньо для нього.
Трамп тим часом грає свою роль; він не міг би робити більше, щоб допомогти Кремлю, якби він читав зі сценарію московської служби новин «Супутник», яка кілька разів попередила, що вибори у США можуть бути сфальсифіковані. Трамп вербує своїх прихильників бути спостерігачами в «певних районах», які він, втратить, такі, як Філадельфія. Його рух «Зупинити крадіжку» планує навіть провести свої власні опитування на виході з виборчих дільниць у головних районах. Неминучі повідомлення про «порушення» стануть для Трампа підставою для твердження про шахрайство.
Минулого тижня прихильниця Трампа на мітингу Майка Пенса, на тлі можлвості пошахрування виборів сказала: «Якщо Гілларі Клінтон буде обраною, я готова до революції, тому що вона не можемо бути обраною». Така заява, повторена тисячі разів у ЗМІ, без сумніву, пише колмніст Джексон Діл, викликала задоволення в Путіна.
Щодо революції, то Путін розуміє, що Вашингтон не Київ; натовпи навряд чи зберуться перед Білим домом або Капітолієм. Але бунти може статися онлайн: можуть поширитись інтернет-повідомлення, підкріплені оплаченими тролями Кремля, його супутниковою телевізійною мережею, телеповідомленнями Fox, і заявами Трампа, що, мовляв, «політичний істеблішмент» вкрав вибори на користь Клінтон.
Це не зупинить Клінтон від вступу на посаду – так як і події на Болотній площі в Москві не завадили інавгурації президента Путіна в травні 2012 року. Але Клінтон почне свій термін політично пораненою як всередині країни, так і за кордоном. Путін отримає своє. А Трамп покаже себе найкориснішим ідіотом, – підсумовує колумніст Джексон Діл у газеті The Washington Post.
Дивіться також: Чому важливо залучати новоприбулих іммігрантів до виборів у США
