Володимир Путін послідовно пояснює своє втручання в справи України з посиланням на стурбованість за безпеку етнічних росіян, російськомовного населення і російських громадян, які там проживають. Ця заява викликає занепокоєння в лідерів інших сусідніх країн, де проживає значна кількість російськомовних громадян, - пише на сторінках газети The Washington Post журналістка Маша Ґессен. Заява також породила безліч жартів серед російськомовного населення Ізраїлю і Нью-Йорка, які «закликали Путіна направити війська для їх захисту».
Очевидно, зазначає Ґессен, російськомовні мешканці України, на думку Кремля, значно відрізняються від тих, хто проживає в Брукліні чи Ашдоді. Можливо, вони і не живуть в Росії, але вони і не зовсім живуть за кордоном. На думку журналістки, 24 роки після того, як Росія оголосила про свій суверенітет, вона не може «розлучитися зі своїм імперіалістичним минулим».
У своїй промові в парламенті 18 березня Путін «звинуватив більшовиків у довільному накресленні кордонів» між радянськими республіками Росії та України і, відтак, у передачі Криму та Севастополя - Україні в 1954 році.
«Він ігнорує той факт, що в той же час території, які були українськими, були передані РРФСР і залишаються частиною нинішньої Росії», - підкреслює Ґессен.
Важливішим є те, що Путін також дає ясно зрозуміти, каже Ґессен, що кордони, проведені раніше - відразу після революції 1917 року - можуть і повинні бути змінені. «Іншими словам, він вважає сучасну Росію спадкоємицею Російської імперії в тому складі, в якому вона була при царях», - пише журналістка в газеті The Washington Post.
У квітні, Путін закликав інші країни «взяти участь у цих заходах» щодо України. Він заявив: «Частини сьогоднішньої території (України) знаходилися в Чехословаччині, частини - в Угорщині, частини - в Австрії, в Австро-Угорській імперії, частини - в Польщі». На думку Ґессен, ці слова звучать як заклик до зміни кордонів української держави: «Ну ж, Європо, давай розділимо Україну між нами. Ми вже робили це раніше».
«Для Путіна не існує країни під назвою Україна», - вважає Ґессен. Він бачить «землі, які по праву належать» Росії і, на які можуть претендувати західноєвропейські держави. Коли в середу Путін зробив «примирливі зауваження» щодо України, він навряд чи суперечив сам собі. На думку журналістки, суть його зауважень полягала в тому, що доля України може і повинна вирішуватися на переговорах Путіна з європейськими лідерами.
У разі відмови Європи від участі в «поділі» України, Росія буде діяти самостійно. Східну Україну, можливо, чекає доля Придністров'я, яке лише формально є частиною Молдови і управляється «промосковським урядом». Вона також може піти шляхом Південної Осетії, яка відокремилася від Грузії «з допомогою Москви» у 2008 році, чи Криму, який був просто «загарбаний».
«І що буде після України? Існують інші країни, які свого часу були завойовані царями і пізніше втрачені. Зрештою, хто сказав, що у Фінляндії є право на існування»? - підсумовує Маша Ґессен.
Очевидно, зазначає Ґессен, російськомовні мешканці України, на думку Кремля, значно відрізняються від тих, хто проживає в Брукліні чи Ашдоді. Можливо, вони і не живуть в Росії, але вони і не зовсім живуть за кордоном. На думку журналістки, 24 роки після того, як Росія оголосила про свій суверенітет, вона не може «розлучитися зі своїм імперіалістичним минулим».
У своїй промові в парламенті 18 березня Путін «звинуватив більшовиків у довільному накресленні кордонів» між радянськими республіками Росії та України і, відтак, у передачі Криму та Севастополя - Україні в 1954 році.
«Він ігнорує той факт, що в той же час території, які були українськими, були передані РРФСР і залишаються частиною нинішньої Росії», - підкреслює Ґессен.
Важливішим є те, що Путін також дає ясно зрозуміти, каже Ґессен, що кордони, проведені раніше - відразу після революції 1917 року - можуть і повинні бути змінені. «Іншими словам, він вважає сучасну Росію спадкоємицею Російської імперії в тому складі, в якому вона була при царях», - пише журналістка в газеті The Washington Post.
У квітні, Путін закликав інші країни «взяти участь у цих заходах» щодо України. Він заявив: «Частини сьогоднішньої території (України) знаходилися в Чехословаччині, частини - в Угорщині, частини - в Австрії, в Австро-Угорській імперії, частини - в Польщі». На думку Ґессен, ці слова звучать як заклик до зміни кордонів української держави: «Ну ж, Європо, давай розділимо Україну між нами. Ми вже робили це раніше».
«Для Путіна не існує країни під назвою Україна», - вважає Ґессен. Він бачить «землі, які по праву належать» Росії і, на які можуть претендувати західноєвропейські держави. Коли в середу Путін зробив «примирливі зауваження» щодо України, він навряд чи суперечив сам собі. На думку журналістки, суть його зауважень полягала в тому, що доля України може і повинна вирішуватися на переговорах Путіна з європейськими лідерами.
У разі відмови Європи від участі в «поділі» України, Росія буде діяти самостійно. Східну Україну, можливо, чекає доля Придністров'я, яке лише формально є частиною Молдови і управляється «промосковським урядом». Вона також може піти шляхом Південної Осетії, яка відокремилася від Грузії «з допомогою Москви» у 2008 році, чи Криму, який був просто «загарбаний».
«І що буде після України? Існують інші країни, які свого часу були завойовані царями і пізніше втрачені. Зрештою, хто сказав, що у Фінляндії є право на існування»? - підсумовує Маша Ґессен.
