Протягом чверть століття після закінчення «холодної війни» глибокі образи, хибні уявлення і розчарування часто визначали характер відносин між Сполученими Штатами і Росією, пише в колонці у New York Times під назвою «Як ми обдурюємо себе щодо Росії» колишній посол США і президент Фонду Карнегі за міжнародний мир в Москві Вільям Бернс.
Було більш ніж достатньо ілюзій з обох сторін, наголошує Бернс, але реальність, на його думку, полягає в тому, що американсько-російські відносини залишатимуться конкурентними і часто змагальними через фундаментальні відмінності світогляду.
Агресивне втручання Путіна у президентські вибори США, як і його зовнішня політика, має щонайменше два фактори мотивації, пояснює Бернс: по-перше, переконання російського президента в тому, що найнадійніший спосіб відновити Росію як велику державу – послаблення світового порядку, який підтримують США; по-друге, легітимність путінської системи репресивного внутрішнього контролю залежить від наявності зовнішніх загроз.
Будучи реалістом, Путін розуміє відносну слабкість Росії, але регулярно демонструє, що сили, які спадають, можуть бути щонайменше настільки ж руйнівним, як сили, що зростають. Він бачить навколо себе середовище, наповнене можливими цілями, підкреслює колишній посол.
Якщо Путін не може легко відбудувати Росію, то він може поставити на місце Сполучені Штати, з властивими йому тактичною спритністю та готовністю грати грубо і ризикувати, пояснює Бернс. Якщо він не отримає піддатливий уряд на чолі України, він зробить її неспроможною нормально функціонувати, наголошує екс-посол США в Росії.
Дивіться також: Як Трамп і Обама відреагували на брифінги розвідки щодо російського втручання у вибори в США
