Олег Сенцов не їсть 92 дні, пише The Washington Post у вівторок в статті "Чи допустить Путін смерть українського протестувальника?"
Багато хто вважає, що доля Сенцова – в руках президента Росії Путіна. Були чутки, що в результаті переговорів між Україною та Росією, можливо, буде проведений обмін полоненими. Однак, ця перспектива не є очевидною. Видається, російські органи вирішили дозволити Сенцову померти, в якості уроку для інших, пише видання.
Чому Путін міг обрати такий провокаційний шлях? Можливо, через упертість, розмірковує видання. Сенцов є вихідцем з Криму, регіону, який Росія незаконно анексувала в 2014 році і Москва в односторонньому порядку оголосила його громадянином Росії. Дозволити обміняти режисера разом з іншими українськими в'язнями може суперечити цьому правовому нонсенсу.
Все ж, наголошує видання, ризик смерті від голоду людини, чия боротьба привернула увагу світу, є негативним для будь-якого уряду.
В статті проводяться паралелі з іншими випадками того, як голодування політичних в'язнів вплинули на міжнародні події. В 2010 році, коли кубинський активіст Запата Тамайо помер після 86-денного голодування, це викликало акції протесту на Кубі і стало важливим кроком назад в Американсько-кубинських відносинах. Президент Рауль Кастро був змушений вдатись до незвичного кроку і видати заяву зі співчуттям через смерть Запати.
Можливо, розмірковує видання, для Сенцова натхненням став приклад Анатолія Тихоновича Марченка, радянського письменника і дисидента, який вдався до голодування в 1986 році з вимогою звільнити в'язнів сумління в Радянському Союзі. Науковці вважають, що смерть Марченка від голодування і наступні протести спонукали Горбачова до рішення звільнити значну кількість політичних в'язнів через рік.
Якщо Сенцов загине, наслідки будуть також непередбачуваними. В рідній Сенцову Україні, де ЗМІ докладно висвітлювали цю історію, це спонукає гучну реакцію, посиляться антиросійські настрої, можливо, ще більш посилиться напруга в регіоні. Мужність Сенцова стала натхненням для російських активістів, які виходили на протести попри ризик бути заарештованими. Можливо, його загибель викличе більш широку хвилю невдоволення керівництвом Путіна.
Однак, Путін, очевидно, готовий ризикувати і почувається впевнено після виборів та Чемпіонату світу.
Те, що президент Трамп незважає на питання захисту прав людини, можливо, лише посилює впевненість Путіна. Державний Департамент після заяви в червні не піднімав це питання. Трамп не виголошував публічно ім'я Сенцова і не піднімав це, чи інші питання захисту прав людини на зустрічі зі своїм російським колегою, як це традиційно робили президенти США.
Інші намагаються заповнити вакуум – президент Франції Еммануель Макрон, за повідомленнями, піднімав це питання з Путіним, включаючи під час спілкування цими вихідними. Все ж, ставлення до Сенцова може стати сигналом того, як інші деспоти поводитимуться, коли дізнаються, що лідер найпотужнішої демократії світу не виступить проти зловживань, попереджає видання.
Сили полишають Сенцова з кожним днем. Все ж, у світі, де сили духу все менше, його мужність та відданість боротьбі проти тиранії є провідною зорею. У листі з в'язниці 2017 року Сенцов написав такі слова про участь в боротьбі за демократію в Україні в 2014 році:
"Коли я останній раз заїжджав на Майдан, де вже почали гинути люди, моя мама сказала: "Навіщо ти туди їдеш? Адже у тебе двоє дітей!" Я відповів, що саме тому я туди і їду - я не хочу, щоб вони жили в країні рабів".
Ми знаємо чим готовий пожертвувати Сенцов. А як щодо Путіна, питає видання.
Дивіться також: Суд над Манафортом - 10-ий день засідання
