Російська служба Голосу Америки зібрала коментарі експертів про те, на що сподівається і чого побоюється пропагандистська машина Кремля у контексті висвітлення переговорів із Вашингтоном з української тематики, а також про те, як змінюються наративи Москви та її вказівки підконтрольним медіа.
За повідомленнями ЗМІ, Кремль розіслав державним та іншим провладним ЗМІ інструкцію щодо висвітлення поточних подій у контексті відносин між Росією та США. Так, пропагандистським медіа рекомендовано «не співати дифірамби особисто Дональду Трампу», а створити образ політика, який мав «мудрість відгукнутися на простягнуту Росією руку» (цитата за виданням «Верстка»), і подавати контакти між главами двох держав у позитивному ключі.
При цьому, згідно з кремлівськими вказівками, на випадок, якщо переговори зі США зайдуть у глухий кут, Трампа не варто надмірно нахвалювати, щоб не потрапити в халепу. Таким чином, припускає видання Bloomberg, Москва розраховує отримати всі можливі дивіденди з будь-якої угоди щодо завершення війни в Україні, але одночасно побоюється можливих ходів американської сторони.
Кремль такою директивою переслідує суто прагматичні цілі, – вважає політологиня Наталія Шавшукова.
«Кремлю зараз потрібно посилити свої переговорні позиції і вичавити максимум можливого із ситуації, – додала вона в коментарі Російській службі Голосу Америки. – Путін же давно заявив про те, що йому потрібна не лише заморозка бойових дій по лінії зіткнення, йому подавай ще й чотири області України цілком”.
У цьому контексті, переконана Шавшукова, російські верхи намагаються демонструвати Трампу, що вони “мають зуби” і контролюють ситуацію на фронті.
А власному населенню навіюють, що, мовляв, ми тепер не просто дружимо з Америкою, а Америка сама прийшла до нас і простягла руку.
“Тобто зближення країн відбувається за ініціативою Вашингтона, тому треба поблажливіше ставитися до нового партнера, але не варто його перехвалювати”, – пояснює експертка месидж Кремля.
При цьому, каже вона, пропагандистський центр Кремля перебуває в дещо роздвоєних почуттях, що викликано необхідністю вирішувати суперечливі завдання:
«Тому така інформаційна політика з одного боку звернена до Трампа як до потенційного союзника, а з іншого – до радикально-патріотичної частини суспільства та Z-блогерів, які не надто задоволені таким розворотом Москви і поки не готові “вагатися разом із лінією партії”».
На думку експертки, сприйняття Трампа як непередбачуваної, жорсткої людини та переговірника з методами взаємодії із закордонними партнерами, що змушують приймати рішення на користь США, “не могло не насторожити Москву”.
І побоювання Кремля зрозумілі, зауважила політолог, оскільки “якщо почати сьогодні нахвалювати Трампа, а він завтра розгорнеться на 180 градусів, можна пошитися в дурні”.
Поведінка Трампа і його висловлювання напевно шокували навіть Москву і в якомусь сенсі перевершили їхні очікування, вважає російська опозиційна політикиня Наталія Пєлєвіна.
Антиамериканізм довгі роки був, та й залишається, основою політики Кремля, інструментом консолідації населенняНаталія Пєлєвіна
Тому, припускає вона, кремлівська інструкція для провладних ЗМІ свідчить про певну розгубленість серед тих, хто формує пропагандистський порядок денний у країні.
“Тим більше, у Кремлі взагалі звикли чекати від усіх каверзи, – уточнила вона у коментарі Голосу Америки. – Тож поява директиви, мабуть, із цим також пов'язана, якщо говорити про психологічний контекст”.
На її думку, Москва поки що сама не уявляє, як правильніше реагувати на щоденний потік інформації і висвітлювати події “в потрібному річищі”.
“Очевидно, що завдання перед ними і справді непросте, особливо з урахуванням того, що антиамериканізм довгі роки був, та й залишається, основою політики Кремля, інструментом консолідації населення”, – підкреслила Наталія Пєлєвіна.
Вона нагадала, що у Росії “згуртовували людей міфічною загрозою, що ніби-то походить від України”, а саме діями Вашингтона, який ніби-то “вказував європейським країнам “з обмеженим суверенітетом”, як їм чинити”.
Експерти наголошують, що російській владі суттєво полегшує завдання зміни наративу, повна відсутність у країні незалежних вільних ЗМІ та майданчиків для відкритих дискусій.
“Тому вони вкотре перевзуються на ходу”, – робить висновок Наталія Пєлєвіна.
