Таємниця займенників

Понад 100 років тому психолог з Відня Зигмунд Фрейд писав про те, що за обмовками можна судити, про те, що людина думає на підсвідомому рівні. Мова йде про так звані «обмовки за Фрейдом».

Сучасні комп'ютерні технології дозволяють вченим набагато глибше проникнути в особливості використання мовних конструкцій кожною людиною і на основі цієї інформації навіть викрити людину в брехні. Про людину можна дізнатися дуже багато чого, проаналізувавши, як вона використовує займенники.

Через повсякденні розмови і листування люди повідомляють дуже багато про себе, свою щирість почуття. І справа навіть не тільки в тому, що вони говорять, а й у самому виборі слів. Одним з учених, що займаються цією темою професійно, є професор психології з Університету Техасу Джеймс Пеннебейкер, автор книги «Таємне життя займенників».

«Займенники говорять про те, як людина мислить, на що звертає увагу. Наприклад, якщо вона часто вживає слово «я», то це означає, що людина приділяє багато уваги собі, своїм почуттям і думкам», – каже Пеннебейкер.

Пеннебейкер і його студенти завантажили в комп'ютер великий обсяг письмових матеріалів для проведення аналізу спеціальною програмою, призначеною для аналізу використання мовних моделей.

«Ми взяли величезну кількість текстів – це могли бути записи розмов, книги, поеми або щось ще – і проаналізували, як в них вживаються займенники а також артиклі, прийменники і службові частини мови. Завдяки цьому ми отримали уявлення про те, як думають автори і як вони спілкуються один з одним», – говорить учений.

В одній з робіт Пеннебейкер аналізував записи в особистих блогах до і після терактів 11 вересня 2001-го року.

«Ми вивчили 70 000 записів у блогах тисяч людей в період, що охоплює два місяці до 11-го вересня і два місяці після цієї дати. Виявилося, що 11-го вересня змінилася сама культура мови: люди стали рідше використовувати займенники «я», «мені», «мене», «мій» і так далі. З іншого боку, збільшилася частота вживання слова «ми», і ми навіть могли простежити, як довго зберігалися ці зміни. У випадку з «ми» тенденція трималася два місяці».

Деякі дослідження стосувалися міжособистісних відносин. Пеннебейкер записував розмови на перших побаченнях молодих людей. З'ясувалося, що, аналізуючи записи таких розмов, можна досить точно передбачити, чи будуть ці молоді люди зустрічатися і далі.

Одним з найбільш багатообіцяючих додатків такого лінгвістичного аналізу є розпізнавання брехні. За словами Пеннебейкер, аналіз вживання службових слів може показати, чи бреше людина чи намагається щось приховати:

«Ми виявили дуже стійкий феномен: коли люди говорять правду, вони використовують «я» набагато частіше. Вони як би заявляють, що є власниками своїх слів. Коли вони брешуть, то намагаються не вживати «я», практично уникають посилань на себе».

Вчений попереджає, що ця методика поки що далека від того, щоб бути використаною в якості «детектора брехні», але може виявитися корисною для криміналістів.

Використання комп’ютерів підвищує надійність результатів. В одному з досліджень студенти намагалися визначити, наскільки чесними є заяви піддослідних. Але точність їх висновків склала лише 52% – не набагато більше, ніж випадкове вгадування. Однак комп'ютерний аналіз мови випробовуваних дав уже 67-відсоткову точність.

Більшість досліджень Університету Техасу проводилися на матеріалі англійської мови, але Пеннебейкер повідомив, що аналогічні результати були отримані з використанням текстів іспанською, китайською та іншими мовами:

«По суті, ми прийшли до тих же висновків. Коли люди часто використовують слова «я», «мені», «мій», то вони з більшою ймовірністю говорять правду, а також можуть бути трохи більше пригнічені або схвильовані, ніж люди, які уникають займенника «я». І ця картина простежується у всіх вивчених нами мовах і навіть у древніх мовах, наприклад, в давньогрецькій».

Можливо, античні автори були б більш уважні у виборі слів, якщо б знали про те, що можуть про них дізнатися вчені майбутнього. Але з іншого боку, навряд чи вони б стали заперечувати сам аналіз вибору слів людиною.

Зрештою, ще філософ Сократ говорив, що «Є тільки одне благо – знання і тільки одне зло – невігластво».