Не виключено, що протистояння України і Росії на Азові в 2019 році може розширитися і перекинутися на Чорне море. Крім того, Кремль може почати сухопутну операцію на адмінкордоні з Кримом або загострити ситуацію на Донбасі, або використовувати Білорусь як плацдарм для атаки. Який з цих сценаріїв найбільш ймовірний, а який вважають фантастичним? Прогнози експертів із України, Росії, США та Білорусі – у матеріалі журналістів спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Сценарій №1. Загроза ескалації у Чорному морі
Вересень 2016 року: корабель морської охорони «Поділля» української прикордонної служби в Чорному морі поблизу захоплених Росією бурових установок. Там і зараз добувають газ.
– Ким виданий цей дозвіл? – запитують українські прикордонники по рації.
– Урядом Росії.
За півтора року до початку блокади Азовського моря бойові кораблі Російської Федерації в Чорному морі небезпечно маневрують поблизу українського судна. Тут же – російська авіація.
Через п’ять місяців після українського показового рейду Росія в цьому районі обстріляла судно «Почаїв» ВМС України, а потім і транспортний літак Ан-26.
Газові родовища, де стався інцидент, знаходяться за 100 кілометрів від Одеси і 150 від анексованого Криму. Раніше тут працювала українська компанія «Чорноморнафтогаз». Тепер, за даними українських експертів, ці платформи охороняють військові 41-ї бригади ракетних катерів Чорноморського флоту Російської Федерації.
«Це так звані «вишки Бойка». Повз цих нафтових і газових платформ йде основний морський трафік України. Якщо приблизно рахувати в тоннах, то це більш як 90%», – зазначив глава наглядової ради ГО «Майдан закордонний справ» Андрій Клименко.
Вони можуть збільшити присутність в Чорному морі і сказати: ми так охороняємо наш трубопровід від можливих диверсій з українського бокуОлександр Мусієнко
«За аналогію, наприклад, як вони кажуть, що охороняють «Кримський міст». Так само вони можуть збільшити присутність в Чорному морі і сказати: ми так охороняємо наш трубопровід від можливих диверсій з українського боку», – розмірковує керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
А далі все за сценарієм ескалації в Азовському морі – перевірки торгових суден, блокада українських портів, додають експерти.
«Дуже важливо, щоб Сполучені Штати, міжнародне співтовариство були залучені, щоб відбувалося вільний рух і цивільних, і військових суден. Наскільки мені відомо, у США вже є військова присутність у Чорному морі. Наші партнери по НАТО також повинні шукати можливості отримати доступ до Чорного моря. Демонструючи, що це міжнародні води», – наголосив екс-начальник відділу у справах Росії офісу з політичних питань Міноборони США Марк Сімаковскі.
Але для американських чи британських кораблів є істотне обмеження – конвенція Монтре. Документ підписали ще в 1936 році. Там прописаний особливий режим для кораблів нечорноморських країн. Вони не повинні перебувати в Чорному морі більше ніж 21 день.
«Відповідно, якщо американський есмінець приходить, щоб не порушити конвенцію Монтре, він повинен через три тижні вийти і зайти якийсь інший – це досить дороге, досить болісне задоволення, американці поки не порушували цю концепцію. Не думаю, що вони будуть цю конвенцію порушувати. Є військова база турецького флоту, але турки не дуже прагнуть загострювати ситуацію з Росією», – каже російський політолог Дмитро Орєшкін.
Моє найбільше побоювання – що Росія спробує витягти переваги зі своїх дій в Азовському моріМарк Сімаковскі
У цій ситуації, запевняють експерти, розвиток власних Військово-морських сил – ледь не ключове завдання для України на наступний рік.
«Моє найбільше побоювання – що Росія спробує витягти переваги зі своїх дій в Азовському морі. Створити сухопутний коридор і посилити свою військову присутність в Україні», – зазначив Сімаковскі.
Сценарій №2. Сухопутний коридор від Росії до Криму
Каховське водосховище. Звідси починається Херсонська область, Північно-Кримський канал. Це артерія, яка забезпечувала водою анексований півострів. І яку Україна перекрила.
Від анексованого Перекопу до Таврійська, де починається канал, – 80 кілометрів. Спроба силового захоплення греблі Каховської ГЕС – один зі сценаріїв, який обговорюють українські та американські експерти.
Для них один із шляхів, щоб впоратися з усіма цими викликами в Азовському морі, – це відрізати доступ Україні, використовуючи смугу землі між Донбасом і КримомМарк Сімаковскі
«Росія потребує ще однієї території, щоб захистити Крим і свої стратегічні інтереси. Є і водна проблема в Криму, оскільки водопостачання Криму було з території України. І для них один із шляхів, щоб впоратися з усіма цими викликами в Азовському морі, – це відрізати доступ Україні, використовуючи смугу землі між Донбасом і Кримом», – каже Сімаковскі.
«Пробити сухопутний коридор – це серйозна військова операція, пов’язана з серйозними втратами. І, я думаю, що Путін на це не піде, просто тому, що цього від нього чекають», – каже Дмитро Орєшкін.
Проект «Новоросія» ще в 2014-му передбачав сухопутний коридор не тільки до Криму, але і до Придністров’я. Про загрозу з невизнаної «республіки» говорять рідше в силу невеликого угруповання військ Російської Федерації, яке там перебуває, наголошують фахівці.
Сценарій №3. Атака на Україну з Білорусі
Можливим плацдармом атаки на Україну все частіше називають Білорусь. Особливо після показових навчань «Захід-2017».
Лукашенко не хоче бути губернатором північно-західного краю Російської ФедераціїОлександр Алєсін
«Лукашенко дуже трепетно ставиться до свого права командувати на білоруській території, він не хоче бути губернатором північно-західного краю Російської Федерації. Тому говорити про те, що він тільки й мріє, щоб сюди допустити російські війська, це було б великою помилкою. Крім того, Лукашенкові потрібна сильна економічно і у військовому плані Україна, тому що вона – своєрідний громовідвід, вона врівноважує, так би мовити, імперіалістичні задуми Росії», – зауважує білоруський військовий експерт Олександр Алєсін.
«В Росії є велика частина людей, які того ж Путіна критикують за те, що він начебто м’яко поводиться з Україною, що можна б було Донбас захопити і пів-України ще в 2014 році. Мовляв, це треба було робити, Путін слабкий, цього не зробив, і я не думаю, що він зараз на це зважиться, він не зважився на це в 2014 році, побоявся в силу спротиву, в силу економічних санкцій жорстких. І зараз я не бачу причин для того, щоби йти на такий крок», – зазначає Мусієнко.
Але, так чи інакше, сценарій повномасштабного вторгнення Російської Федерації, запевняють експерти, повинен бути на столі у керівництва України, яким би воно не було після майбутніх виборів.
«Було б наївно припускати, що Росія залишиться таким миролюбним і стороннім спостерігачем ситуації боротьби за владу в Україні», – наголошує керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков.
Сценарій №4. Ні війни, ні миру
На Донбасі – ні війни, ні миру. Загострення на реальному фронті в рік українських виборів – не найкращий варіант для Кремля, впевнені опитані «Донбас.Реалії» експерти.
У Кремлі розуміють, що зараз загострення може спрацювати швидше на підтримку ПорошенкаДмитро Орєшкін
«У Кремлі сидять недурні люди, вони розуміють, що зараз загострення може спрацювати швидше на підтримку Порошенка. Так, йому перед виборами треба нагнітати ситуацію точно так само, як це треба було Путіну. У Путіна було три сплески популярності, всі три були пов’язані з війнами – чеченська, грузинська, українська», – розповідає Дмитро Орєшкін.
Замість реальної війни Кремль може продовжувати війну гібридну. І спробувати відкрити новий фронт – всередині країни.
«Я б виділив три ключові напрямки. По-перше, це в цілому дестабілізація ситуації в Україні. По-друге, це дискредитація курсу України на європейську, атлантичну інтеграцію, це очевидно. І, по-третє, це підтримка проросійських сил, які, скажімо так, братимуть участь у виборчих кампаніях», – зауважує Михайло Пашков.
Причому головний акцент Кремля – не на президентські, а на парламентської вибори в Україні. І вже потім від політичної ситуації буде залежати і військова. Втім, як вважає Дмитро Орєшкін, «Путін ніколи не робить того, чого від нього чекають».
| Передрук з "Радіо Свобода" |
Дивіться також: Огляд стану свободи преси у світі за 2018 році
