У відносинах з Путіним президент Обама повинен брати приклад з президента Джиммі Картера, стверджує Стівен Рейдмейкер у Washington Post. Минулого разу, коли Росія поводилася настільки ж ворожо, за часів «холодної війни», саме Картер зупинив цю агресію, пише колишній помічник державного секретаря з питань контролю за зброєю та нерозповсюдженням ядерної зброї. Після вторгнення Радянського Союзу до Афганістану 1979 року Картер застосував до СРСР санкції, озброїв афганців, які чинили опір загарбникам, і попросив Сенат зупинити виконання угоди про контроль над стратегічними озброєннями.
«Обаму багато критикують за відмову надати Україні засоби для захисту, але його небажання коригувати свою програму контролю за озброєннями під впливом дій Росії – особливо його прагнення будувати «світ без ядерної зброї» – може посилати Росії ще потужніший сигнал про його слабкість і розгубленість у питаннях стратегії. Поза сумнівом, ніхто не може переконливо стверджувати, що [...] Путін – потенційний партнер у розбудові світу без ядерної зброї», – пише автор.
Протягом останніх місяців Москва вже не раз погрожувала світу та Україні застосуванням ядерної зброї та оголосила про розміщення в Криму ракетних комплексів і бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю.
«Насправді Путіну програма ядерного роззброєння Обами потрібна тільки як засіб для просування стратегічних інтересів Росії», – стверджує Рейдмейкер.
У 2009 – 2010 роках Обама запропонував Путіну дуже вигідну угоду, згідно з якою США зобов’язувалися скоротити свої стратегічні озброєння, а Росія, яка має менші запаси стратегічної зброї, не повинна була їх скорочувати. Однак Москва упродовж року відмовлялася від цих умов, поки Вашингтон не пішов на додаткові поступки. Натомість у тактичних ядерних боєголовках, які Росія може використати для нападу на союзників США в Європі, вона переважає Штати приблизно вдесятеро, пише автор. Тому незаконні випробування цієї зброї, які Росія здійснює з порушенням договору 1987 року, дуже тривожні.
«Незважаючи на більш ніж достатні свідчення, що Путін не зацікавлений у світі без ядерної зброї, адміністрація Обами вперто намагається просувати програму ядерного роззброєння з Москвою […] Такий ідеалізм перед лицем російської агресії, підкріпленої ядерним арсеналом, лише підтверджує переконання Путіна в тому, що в Обами немає хребта, що протистояти йому», – пише аналітик.
На його думку, Обама, як і Картер, повинен бути жорстким реалістом і зупинити роззброєння, поки Росія не зрозуміє, що через її агресію проти України Штати припиняють скорочувати свій ядерний арсенал, і не почне поводитися краще.
Після війни, яку досі не назвали війною, настало припинення вогню, яке не є припиненням вогню, влучно зазначає The Economist. Щонайменше 331 український військовий і мирний житель загинули за час так званого перемир’я; запеклі бої тривають за Донецький аеропорт і в Дебальцевому. Виконання «мінських домовленостей» між Путіним і Порошенком застрягло, а механізм обміну полоненими – ще один пункт мирного плану, недоопрацьований.
«Офіційні домовленості передбачають обмін «всіх на всіх», але бойовики утримують набагато більше українських полонених, і незрозуміло, які саме полонені підпадають під дію угоди», – пише видання.
А найголовніше те, що сторони так і не погодилися, яким повинно бути майбутнє Донбасу. Обидві готуються до подальших воєнних дій. У невизнаних республіках заявляють, що регіон рано чи пізно увійде до складу Росії, а бойовики, багато з яких походять з територій, звільнених українською армією, прагнутимуть повернути своє житло та майно.
І хоча Порошенко оголосив, що «головна та найнебезпечніша частина війни вже позаду», Путін прагне продовження. Видання прогнозує, що вибори 26 жовтня можуть призвести до хаосу: «Ще один наступ за підтримки Росії на Cході вдарить по довірі виборців до Порошенка та може змістити підтримку на користь націоналістичних партій, що призведе до розколу в парламенті, який виявиться неспроможним здійснювати реформи».
Тим часом Тарас Кузьо у Financial Times стверджує, що результати цих виборів стануть «вінцем» поразки Путіна. Присутність проросійських сил у Верховній Раді різко зменшиться: Партія регіонів тепер має мізерну підтримку, а комуністи взагалі вперше не пройдуть до парламенту.
«Те, що новий парламент буде найбільш проєвропейським, є наслідком хибної стратегії Путіна, який виключив два найбільш проросійські регіони, не зміг створити «Новоросію» та зміцнив український патріотизм серед російськомовних українців», – пише політолог.
Путін зазнав поразки в Україні з п’ятьох причин, вважає він.
По-перше, він не чекав, що українська армія та добровольчі формування дадуть таку потужну відсіч сепаратистам, на порятунок яким довелося прислати російських військових.
По-друге, міжнародні санкції та низькі ціни на нафту протягом 1 – 2 роки дедалі погіршуватимуть стан російської економіки.
По-третє, опитування свідчать, що росіяни, які здебільшого підтримували надання допомоги сепаратистам, все-таки проти відкритого вторгнення в Україну.
По-четверте, стан російських військ відповідає українській армії, оскільки інвестиції в осучаснення першої торкнулися, імовірно, не більше 10% її війська.
І по-п’яте, «Путін завжди плутав «російськомовне населення» в Україні з «росіянами», вважаючи, що це одне й те саме. Він ніколи не міг збагнути, що велика частина українських військових і Національної Гвардії – російськомовні. Так само російськомовними є великі мережі добровольців у сусідніх Харківській і Дніпропетровській областях, які збирають і передають допомогу для українських сил безпеки», – пише політолог.
Крім того, багато раніше нейтрально налаштованих громадян через дії Путіна стали українськими патріотами, і «радянська доктрина про братні український і російський народи незворотньо похитнулася». Підтримка НАТО різко зросла з 30% у 1990-х роках до 50%, і приблизно стільки ж українців підтримують повернення країні ядерного статусу.
