Світова преса пише про воєнне вторгнення Росії в Україну, критикуючи провідних західних лідерів за нерішучість. Також видання вказують, що якщо раніше ще й були якісь сумніви у присутності регулярного російського війська на території України, то тепер вже є беззаперечні докази цьому. Преса міркує і над завданнями, які постали перед НАТО через кризу в Україні, напередодні ключового саміту Альянсу наступного тижня в Уельсі.
Газета Wall Street Journal Europe пише, що Путін розігрує Обаму та Меркель як наївних політиків, а сам тим часом загарбує все більше території України, будуючи велику Росію. Ось у цьому, на думку газети, суть рішення Кремля надіслати російські війська до українського міста Новоазовськ, підтримуючи водночас сепаратистів у Східній Україні. Уряд у Києві називає це «вторгненням», а НАТО пристало на термін «входження», але зрештою ця відмінність не має значення. Росія вторглася в Україну у лютому і захопила Крим. З того часу Росія посилила військове втручання різними методами – включно з надсиланням спецсил та обстрілами української території як із самої Росії так і з середини України. Якби іспаномовні чоловічки в уніформах захопили Ель Пасо на території США, а мексиканська артилерія обстрілювала б позиції техаської національної гвардії, американці назвали би це вторгненням, проводить паралелі видання. Стратегією вторгнення Путіна на південне узбережжя України є утворення сухопутного моста між Росією та Кримом для зменшення ізольованості Криму і щоб російські війська в Криму могли отримувати підкріплення сушею, а не повітрям, а економіка півострова щоб була тісніше пов’язана з материковою Росією. Також це вторгнення, веде далі газета, відкриває новий фронт для українського війська, яке намагається поновити контроль над Сходом країни. Але оскільки українські сили досягають поступу в боях із сепаратистськими силами в Донецьку та Луганську, Путін, можливо, вирішив, що цим вторгненням він допоможе сепаратистам уникнути поразки. Газета пише, що Порошенко не може здати Росії територію, бо це виглядатиме як зрада своєї країни. А Путін не може допустити, щоб усередині Росії на нього дивилися як на того, хто здав своїх сепаратистських маріонеток в Україні. Коли обидва президенти в Мінську не поступилися одне одному, Путін вирішив посилити свої важелі впливу створенням додаткових ускладнень на фронті. Російське вторгнення є ганьбою для Меркель, яка більшою чи меншою мірою ніби «запросила» Путіна посилити ескалацію. Вона відвідала Київ і сказала, що має бути рішення за столом переговорів і що немає планів щодо подальших санкцій проти Росії. Це заохотило Путіна до відмови від компромісу. А останнє вторгнення є типовим у стилі Путіна – відповідати на кожну поступку новою провокацією. Меркель мала би бути грізним державним діячем, але вона є м’якою глиною в руках Путіна, пише газета. Так само останній виток ескалації є й ляпасом Обамі, який переконував Путіна, що так, як діє він, люди не діють у 21-му столітті. «О ні, ще й як діють», – каже видання і критикує Обаму за відмову надати Києву військову допомогу. «Президент США делегував вирішення кризи європейцям, – що означає робити мало або взагалі нічого не робити», – резюмує газета.
«Путін випробовує Захід в Україні», – пише в редакційній статті газета New York Times. І хоча ознаки цього були й раніше, але зараз вже немає жодних сумнівів: російські війська є в Україні – і не як добровольці – як намагався переконати світ один із ватажків сепаратистів у Донецьку, а саме як військові підрозділи, оснащені пересувними артилерійськими установками та важким озброєнням, зазначає видання. Воно цитує чільного представника НАТО, який сказав, що понад тисяча російських військових діють на території Південно-Східної України. Інший натовський представник назвав це «втручанням», уникнувши слова «вторгнення», бо останнє означало б повноцінний військовий наступ. Але, зазначає видання, незважаючи на терміни, все одно це велике і неприйнятне посилення агресивності Росії проти України. НАТО підозрює, що російською метою є відвернення воєнної поразки сепаратистів і замороження конфлікту невизначеним припиненням вогню, що дасть можливість Росії фактично контролювати український промисловий регіон. Це було б наслідуванням моделей заморожених конфліктів у Молдові та Грузії. Але не про мотиви дій росіян, зрештою, йдеться, каже газета. Головне тут те, що Росія порушує основоположний принцип міжнародного правопорядку з часів Другої світової війни: держави не захоплюють території за допомогою сили. Газета нагадує, що хоча США та ЄС запровадили санкції проти Росії, але Путін і далі продовжував заперечувати будь-яку причетність до конфлікту в Україні. Він також, без сумніву, заперечуватиме нові докази і цинічно буде стверджувати, що це якась українська чи західна змова. Газета вважає, що реакція європейських лідерів у четвер продемонструвала, що вони визнають небезпечність нинішньої ситуації. Видання закликає лідерів ЄС приєднатися до США в плані посилення економічних санкцій проти Росії.
Тижневик Economist пише, що реакція НАТО на події в Україні поліпшилась, але Альянсові треба ще багато зробити. В статті йдеться про підготовку до саміту НАТО в Уельсі наступного тижня. І хоча першочергово саміт замислювався для аналізу місії в Афганістані, яка добігає кінця у січні, але головним завданням тепер – «дякуючи» Путіну – є повернення до старої справи НАТО: гарантувати, що коли Альянс обіцяє захищати своїх членів, він це може зробити. Тижневик зазначає, що союз НАТО дещо кволо реагував на силове відторгнення Криму Росією у березні. Незважаючи не енергійний стиль керівництва генсекретаря Андерса Фоґа Расмуссена, деякі члени НАТО (німці, італійці та нідерландці) не хотіли «провокативних» дій проти росіян. А запит Польщі щодо 10 тисяч вояків, включно з американським контингентом, для постійного базування на її території був відхилений, бо Польща, бачите, розташована заблизько до кордонів Росії. Зараз, нарешті, умиротворення Путіна більше не стоїть на порядку денному. Якби, веде далі видання, НАТО розмістило 10 тисяч вояків на прохання Польщі, це надіслало б сильніший сигнал Росії. Це суперечило б Основоположному актові між НАТО та Росією від 1997 року, який мав на меті прибрати взаємну недовіру часів Холодної війни і розчистити шлях до партнерства між Альянсом та Росією. Одначе, Путін ніколи не дивися на НАТО інакше як на ворога. Відтак члени НАТО не повинні вважати, що їхні руки зв’язані документом, який не шанується іншою стороною, каже видання.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
