Стаття є перекладом з інтерв’ю, зробленого Російською службою Голосу Америки, яке в оригіналі вийшло тут.
Джон Салліван в ексклюзивному інтерв'ю кореспондентові Російській службі «Голосу Америки» Рафаелю Саакову розповів про підхід американської дипломатії до російської агресії проти України та долю мирних переговорів. Посол США в Російській Федерації Джон Салліван прилетів із Москви до Вашингтона на щорічну конференцію Держдепартаменту за участю голів дипломатичних місій США.
Рафаель Сааков: Пан Посол, щорічна конференція у Вашингтоні за участю голів дипломатичних місій США у світі відбувається цього разу в період російської агресії проти України. У чому полягає основний сигнал, який американські посли хотіли б відправити світові щодо дії російської агресії?
Джон Салліван: Просто неймовірно, наскільки світ перекинувся з ніг на голову з початку російської війни наприкінці лютого. Цьому присвячено значну частину нашої конференції за участю всіх американських послів. Ми хочемо переконатися в тому, що світ знає та реагує на цей масштабний акт агресії та агресивної війни, яка ведеться на європейському континенті за допомогою артилерійських снарядів та ракет, що падають на стародавні міста Європи, що, як ми думали, залишилося позаду 20-го віці. Гинуть невинні жінки та діти, руйнуються лікарні та школи. Все тому, що російська влада та особисто президент Путін вирішили розпочати агресивну війну з метою захопити частково чи цілком незалежну суверенну країну, яка є членом Організації Об'єднаних Націй. І це те, з чим ми маємо справу зараз. Президент Байден і держсекретар Блінкен роблять все можливе, щоб згуртувати світ для протидії цьому.
Р.С.: Держсекретар Блінкен, говорячи про цілі та пріоритети американської зовнішньої політики та дипломатії на найближчий рік, називає, серед іншого, зусилля США, спрямовані на переконливу стратегічну невдачу війни Путіна та Росії проти України. Які основні кроки необхідні для цього?
Д.С.: Можна виділити три основні напрямки роботи. По-перше, Сполучені Штати, а також наші союзники та партнери по всьому світу запровадили масштабні економічні санкції, задіяли експортний контроль і тим самим ізолювали Росію. 141 країна підтримала резолюцію Генасамблеї ООН, щоб - і це слова з документа - засудити та піддати критиці агресивну війну Росії в Україні. Друге — дії, спрямовані на підтримку України та її здатність захистити себе. І третє — посилення НАТО і наших союзників по НАТО в Європі, особливо у Східній Європі, на кордонах з Росією, які особливо сильно відчувають загрозу з боку Росії, що діє агресивно.
«Економічні відносини між Сполученими Штатами та Росією розтрощені, стерті в пилюку»
Р.С.: Президент Байден у своєму зверненні з нагоди Всесвітнього дня біженців заявив про прихильність Вашингтона дипломатичним зусиллям для припинення конфліктів. Які дипломатичні шляхи вирішення цього військового конфлікту ще залишаються?
Д.С.: Думаю, важливо розуміти масштаб проблеми і те, чого російська влада досягла своїми діями. Майже 15 мільйонів є або біженцями, які залишили Україну, або внутрішньо переміщеними особами. Статистика жертв жахає – тисячі невинних людей, чоловіків, жінок та дітей убито, плюс мільйони біженців. Все це лягає колосальним тягарем на саму Україну, а також на сусідні з Україною країни, зокрема такі невеликі, як Молдова, чисельність населення якої різко зросла через суттєвий приплив біженців, які біжать від насильства, розв'язаного російською владою в Україні. Сполучені Штати на чолі з президентом Байденом, а також наші союзники та партнери надали гуманітарну та іншу допомогу Україні та сусіднім із нею країнам, таким як Польща, Чехія, Словаччина, Румунія та Болгарія, які зіткнулися з масовим напливом біженців. І, як ви знаєте, у США діє програма прийому 100 тисяч українських біженців. Але все це було викликано рішенням одного уряду, а насправді однієї людини — президента Путіна - розпочати цю війну.
Р.С.: Гадаю, ваше життя та ваша робота також зазнала значних змін після 24 лютого. У чому полягають основні виклики зараз і як ви охарактеризуєте рівень двосторонніх відносин зараз?
Д.С.: Звісно. І одна з найбільш істотних змін полягає в тому, що протягом двох з половиною років одним із моїх обов'язків як посла було займатися американськими компаніями, які ведуть бізнес у Росії. До кінця минулого року понад 1150 компаній із США вели бізнес на території Росії. Тепер залишилася лише мала частка. Економічні відносини між Сполученими Штатами та Росією розтрощені, стерті в пилюку, і найближчим часом вони не відновляться.
Російська влада і російські ЗМІ недооцінили силу України
Р.С.: Ваша колега, Посол США в Україні Бріджит Брінк в інтерв'ю «Голосу Америки» у Києві сказала, що – цитата – «ми чудово розуміємо, що поставлено на карту, і тому ми тут, щоб допомогти Україні здобути перемогу». Наскільки ви впевнені в кінцевому успіху України через чотири місяці повномасштабної війни з боку Росії і з урахуванням просування російської армії на сході України?
Д.С.: Я — не військовий експерт, але скажу просто по-людськи: те, що зробили президент Зеленський та його уряд для протидії цій масованій агресії, надихає. Я не думаю, що російська влада очікувала, що український уряд стоятиме твердо і чинитиме опір. Президент Зеленський залишився у Києві, розуміючи, що російська армія рухається на південь із боку Білорусі, щоб дістатися до нього. Це вимагало мужності. І, я переконаний, це надихало і мотивувало його земляків-українців, які вірять у свою країну, борються її і не збираються здаватися. Ви знаєте, російська влада і російські ЗМІ люблять говорити про силу Росії, але вони недооцінили силу України.
Р.С.: Володимир Зеленський неодноразово говорив, що готовий до переговорів із Володимиром Путіним. Проте мирні переговори між Україною та Росією зайшли в глухий кут. Як сказав глава української делегації Давид Арахамія, який відвідав минулого тижня Вашингтон, консультації можуть поновитися лише наприкінці серпня. Що, на вашу думку, має статися, щоб Путін погодився на зустріч чи як мінімум телефонну розмову з Зеленським?
Д.С.: Це те, до чого президент Байден та лідери багатьох країн продовжують закликати російську владу – припинити війну, припинити агресії та перейти до переговорів. Я не бачив жодних ознак того, що російський уряд та президент Путін зацікавлені у переговорах. Вони хочуть, щоб українці припинили опір, не встоявши під тиском російського вторгнення, а вже потім пішли на переговори. І президент Зеленський від імені свого народу, який він представляє, як демократично обраний президент, сказав: «Ні, дякую, ми вестимемо переговори, але не тоді, коли ви приставили зброю до голови». Як каже президент Байден, гадаю, цей конфлікт, як і всі конфлікти, закінчиться у тій чи іншій формі через переговори. І Сполучені Штати прагнуть підтримати Україну, підтримати президента Зеленського, щоби результат, якого хочуть самі українці, було досягнуто не лише на полі бою, а й, зрештою, у переговорах із Росією.
«Ми не бачили будь-якої матеріальної підтримки з боку Китаю зусиль російського уряду щодо придушення України»
Р.С.: Чи міг, на вашу думку, Китай зіграти велику роль у примусі Росії до переговорів і чи були у вас, можливо, розмови щодо цього з китайським послом у Москві?
Д.С.: У мене не було, але я знаю, що американська влада, мої колеги по Держдепартаменту ясно дали зрозуміти, що ми сподіваємося і очікуємо, що Китай виступить разом з рештою цивілізованого світу, разом з тими, хто підтримує статут ООН і хто проти агресивної війни та насильства. І, гадаю, буде справедливо сказати, що є певне розчарування через те, що риторика Пекіна виявилася не такою, на яку можна було сподіватися. Водночас, наскільки я знаю, ми не бачили будь-якої матеріальної підтримки з боку Китаю зусиль російського уряду щодо придушення України.
Р.С.: Якщо говорити про риторику Росії, прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков назвав взятих у полон американських добровольців «солдатами удачі», не захищеними законами воєнного часу, яких мають покарати. Чи можете ви підтвердити інформацію про затримання громадян США, що відомо про їхню долю, чи обговорювали ви цю тему в Москві і чого чекати, враховуючи слова Пєскова, який не виключив смертної кари?
Д.С.: Я говорив із колегами у Вашингтоні. Я не маю на даний момент незалежних джерел, які можуть підтвердити ні особи, ні місцезнаходження будь-яких громадян США, взятих у полон в Україні. Але можу сказати вам, що ми надіслали російській владі дуже чіткий сигнал про те, що з будь-якими американцями, взятими Росією в полон в Україні, потрібно звертатися відповідно до Женевських конвенцій. І те, що сказав представник Кремля, схоже, вказує на те, що вони не розуміють своїх зобов'язань щодо Женевських конвенцій щодо гуманного поводження з представниками воюючих сторін.
Р.С.: Багато колишніх військових вирушили добровольцями воювати в Україну. Були, наприклад, коментарі британських міністрів, які закликали британців не їздити на війну. Чи є якісь рекомендації від влади США своїм громадянам із цього питання?
Д.С.: Президент Байден особисто казав, що ми не рекомендуємо американцям їздити до України воювати. Є інші способи підтримувати Україну, зокрема фінансово. Багато американців вирушили до Східної Європи, щоб допомагати біженцям. Але ми не закликаємо, точніше, всіляко не рекомендуємо американцям вирушати в Україну і брати в руки зброю за нинішніх обставин.
Р.С.: Колишнього морського піхотинця Тревора Ріда було звільнено у квітні з російської в'язниці внаслідок обміну на росіянина Костянтина Ярошенка. Рідні Ріда заявили після цього, що президент Байден, можливо, врятував життя їхньому синові. Чи можете ви поділитися якимись деталями переговорів і з якими додатковими труднощами, з якими ви зіткнулися з огляду на те, що це відбувалося вже під час російської війни?
Десь у глибині душі люди в Росії розуміють, що те, що відбувається в Україні, неправильно
Д.С.: Справа Тревора була однією з найважливіших серед тих, якими я займався, коли став послом. Його заарештували за кілька місяців до того, як мене затвердили на посаді. І я дуже близько з ним познайомився. Він дивовижний американець, колишній морський піхотинець. Один із моїх перших візитів до нього був ще до того, як його засудили, у московському СІЗО-5. Ми розмовляли просто про речі, яких він потребував, про книги, які ми збиралися дістати для нього, про передачу повідомлень від його сім'ї. І раптом він подивився на мене і сказав: «Пане посол, я хочу вам дещо сказати. Я хочу, щоб ви знали, що ніколи не зроблю нічого, що могло б поставити Сполучені Штати в незручне становище». Ух ти! Зазвичай на моїй роботі люди хочуть чогось від мене, а тут хтось намагається запевнити мене, що все буде гаразд. Це людина з надзвичайно сильним характером. У той же час, на жаль, і сам Тревор говорив про це [після повернення], у нас там ще залишаються громадяни США - Пол Вілан, Брітні Грайнер та інші, які там перебувають і на справах яких зараз зосереджені наші зусилля.
Р.С.: Складається відчуття, що Росія через свої пропагандистські канали всередині країни все частіше говорить про те, що це війна не проти України, а війна проти США, проти НАТО, проти Заходу. Що ви думаєте про це? З того, що ви особисто бачите, як російський народ сприймає подібний наратив і чи готовий він його завзято підтримувати?
Д.С.: Із цим все складно. Я чув від багатьох росіян тут, у Сполучених Штатах, з якими знайомий особисто, і вам це добре відомо, коли люди отримують одні й ті самі новини постійно, колись це починає просочуватися в їхню свідомість. Це все, що вони чують, і їм важко сприйняти альтернативну точку зору. Але, як на мене, десь у глибині душі люди в Росії розуміють, що щось не так і те, що відбувається в Україні, неправильно. Так, вони підтримують свою країну, вони люблять свою армію, але все-таки щось не так і вони це знають. І ви відчуваєте, що це ховається у них усередині. Люди хочуть знати, коли все зупиниться, коли все повернеться до того, що було. На жаль, найближчим часом цього не станеться.