Майже половина усіх європейських іммігрантів у США походять зі Східної Європи, а це понад 2 мільйони 120 тисяч людей. Українців поміж них - 350 тисяч. У місті Портланд, що в Орегоні, місцеві правоохоронці усвідомили, що не розуміють культурних відмінностей представників слов'янських народів, аби ефективно боротися з поширеними поміж них домашнім насильством, крадіжками та торгівлею наркотиками. Тож у місті було створено «Слов'янську раду», що стала посередником між поліцейськими та іммігрантами.
Патрулювання вулиць – основна робота поліцейського Аді Реміка. На його дільниці мешкають, здебільшого, іммігранти. За офіційними даними, у Портланді проживає близько 50 тисяч людей із країн колишнього Радянського союзу, більшість з них з України.
«Найпоширеніший злочин серед емігрантів з країн східної Європи – домашнє насильство. Стається найчастіше, але в поліцію звертаються одиниці», - каже поліцейський Аді Ремік.
На думку поліцейського, небажання емігрантів зі східної Європи викликати поліцію свідчить про їхню недовіру до правоохоронців.
«Лише коли справи вже дуже кепські, наприклад, когось дуже сильно побили, і ця особа опиняється в лікарні, тоді вже лікар чи медсестра нам телефонують і уточнюють, чи нас інформували про насильство в цій родині. Лише коли починаємо розслідувати, дізнаємось, що насильство тривало роками. При цьому наша база даних показує, що ці люди ніколи не звертались в поліцію», - розповідає поліцейський.
У США найважче пристосуватися людям, які емігрували сюди з країн з високим рівнем корупції, розповідає Браян Пармен, начальник східного відділу поліції Портланда.
«Чимало громад іммігрантів є дуже закритими, і вони, загалом, остерігаються сторонніх. Люди приїжджають з країн, де поліція корумпована, і поліцейським не довіряють. І коли я з’являюся на виклик, до мене ставляться із подвійною недовірою – мені не довіряють як поліцейському і як сторонній людині», - каже керівник поліцейського відділу Браян Пармен.
Щоб налагодити діалог між іммігрантами та правоохоронцями, поліція Портланда в 2011 році ініціювала створення громадської організації, яка стала посередником між ними і громадою.
«У нас спостерігались злочини, пов’язані з крадіжками, наркотиками, у слов’янській громаді. Арешт не вирішує корінної проблеми. І ми подумали: треба знайти контакт з лідерами цієї громади, зі старшими людьми, священиками, батьками і пояснити їм, є інші варіанти, інші способи, боротьби зі злочинами», - розповідає Наташа Гаунсперґер з відділу роботи з громадськістю.
«Майже рік поліцейські проводили бесіди з громадами українців, росіян, молдаван, переконуючи їх створити «Слов’янську раду» при відділку поліції.
«Було багато скептицизму на кшталт: «чому ви це робите», чи це збір інформації, чи за нами шпигують. Ні, ми – Портландська поліція, ми намагаємось бути якомога прозорішими, щоб допомогти вам дізнатися, як працює система», - каже Гаунсперґер.
Одним з перших, хто повірив у необхідність створення такої Ради, став місцевий юрист українського походження Юрій Боєчко.
«Вони кажуть: замість того, щоб ми вас арештовували, садили вас у тюрьму за причинами, які не повинні бути, давайте ми почнемо якусь розмову разом, давайте почнемо створювати міст, почнемо працювати, щоб ми познайомилися», - каже президент «Слов’янсьої ради» Юрій Боєчко. «Вони не знали взагалі, як працювати з нами. Я просто повірив, що вони дійсно хочуть робити щось таке, що допоможе нашій громаді асимілюватись з американською громадою», - каже він.
У Портланді третьою найпоширенішою мовою спілкування, після англійської та іспанської, є російська. І яке було здивування американських поліцейських, коли на першу зустріч «Слов’янської Ради» прийшли іммігранти, які розмовляли іншими мовами.
«Це була ілюстрація, якою насправді великою є слов’янська громада. Прийшли люди, що розмовляли лише українською, яких колись переслідувала Комуністична партія, прийшли також колишні члени Комуністичної партії. І в той день я зрозуміла, що мені треба краще готуватись до таких зустрічей», - ділиться Наташа Гаунсперґер.
Наташа розповідає, тепер у поліції проводять тренінги щодо культурних традицій етнічних громад.
«Часто, коли ми реагували на проблеми злочинності у слов’янській громаді, ми підозрювали, що особа швидше всього говорить російською. Але тепер ми розуміємо, що деякі не дуже добре на це реагують. То ж ми навчаємо наших офіцерів культурним відмінностям, щоб уникнути потенційного конфлікту», - розповідає вона.
Рада працює уже 6 років, за цей час активісти здійснили чимало спільних з поліцією проектів. Ось на цьому засіданні обговорюють фінансування перекладеної слов’янськими мовами брошури про правила дорожнього руху.
«Що я вважаю дуже корисним на цих засіданнях, це доступ до різного роду інформації. Коли люди прибувають в цю країну, вони не знають як отримати доступ до послуг, які їм надає уряд», - каже Браян Пармен, керівник Східного відділку поліції Портленда.
«Люди тут мають доступ до керівника поліції, вони можуть йому висловити свої занепокоєння», - каже Наташа Гаунсперґер.
Члени Слов’янської Ради не приховують - зібрати слов’ян з різними політичними та культурними поглядами нелегко. Для цього вони виробили правило: засідання ради лишають поза політикою.
«Воно в повітрі є, в повітрі воно висить, ми це бачимо, ми це знаємо, але ми вже, напевно, навчилися, що ми повинні поважати. Я поставив для нас таке правило, що ми тут повинні забути про наші різності. Ми кожен до чогось належимо – до церкви, до общини, до громади, до мови, до нації, і ми хочемо зробити щось краще тут. Поки що нам це вдається»,- каже Юрій Боєчко.
Аді Ремік також належить до громади боснійських іммігрантів. Каже, це допомагає йому краще розуміти проблеми іноземців, коли він приїжджає на виклик. За останні роки в поліції Портланда з’явилось кілька україномовних поліцейських, а знання іноземної мови стало перевагою для кандидатів при оформленні на службу в поліцію.
Дивіться також: Американець розпізнав у собі українця дізнавшись про Голодомор
