13 серпня міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш підписав контракт на купівлю 96 ударних вертольотів AH-64E Apache з пакетом логістики і навчання. Вартість контракту приблизно 10 мільярдів доларів. Американський Apache вважають найращим гвинтокрилом у світі. Після США, Польща стане другою країною, яка володитиме найбільшою кількістю такої військової авіатехніки.
Також Польща вироблятиме пускові установки М903, що входять до складу системи протиповітряної оборони Patriot. 12 серпня 2024 року країна підписала контракт на виробництво 48 таких установок вартістю 1 мільярд 230 мільйонів доларів. Це буде співпраця американської корпорації Raytheon та польської компанії Huta Stalowa Wola – повідомило у мережі Х Міністерство оборони Польщі.
Кількома днями раніше, 10 серпня Агентство з озброєння повідомила про підписання контракту з урядом США на суму приблизно 850 мільйонів доларів на постачання кількох сотень ракет класу "повітря-повітря" AIM-120C AMRAAM. Поставки ракет будуть здійснюватися у 2029-2033 роках і використовуватиметься бойовими літаками ВПС Польщі. І це лише кілька прикладів останніх, серпневих інвестицій Польщі у власну безпеку.
Радіо Свобода зібрало інформацію про те, як Польща переозброєються та збільшує свої армію протягом понад 2, 5 років, поки Україна стримує широкомасштабну агресію Росії.
Наповнення ангарів
Купувати нову техніку, краще озброювати своє військо та кількісно його збільшувати Польща активно почала після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Частину радянської військової техніки країна позбулася, віддавши її н апотреби України.
"Польща передала озброєння, котре українці могли самі обслуговувати. Так насправді передала, щоб боронити саму себе, бо Україна бореться зараз, ащоб ця російська агресія не розширилася на всю Європу. Одночасно почалася закупівля нової техніки. Коротше кажучи, саме настав час позбутися цього обладнання, цієї зброї. Якщо вона виконала свою роль у боротьбі з російськими варварами, то дуже добре, але насправді дні цих застарілих танків, літаків були вже полічені", – розповів у інтерв’ю Радіо Свобода генерал Роман Полко, колишній командир елітного підрозділу GROM.
За словами генерала, російська агресія проти України призвела до того, що Польща зробила стрибок поколінь щодо військового озброєння: "Ми повністю позбулися пострадянської техніки, яка ще була багато де, і сьогодні Польща є таким лідером, коли йдеться про сучасну техніку в Європі та у світі. Сьогодні Польща має сили спеціального призначення, які є лідером у цій частині Європи, має сучасні технології, які дозволяють боротися з ракетними системами, хоча 100% впровадження цього всього – це процес, який триватиме близько 10 років".
Офіцер спецназу у відставці каже, що осучаснення озброєння почалося лише кілька років тому не через те, що Польща раніше не хотіла мати нову техніку, а тому що важко було отримати доступ до деяких технологій. І лише з російською агресією ситуація змінилася.
"Передусім складним був доступ до систем протиповітряної оборони. Я сам пригадую переговори, в яких брав участь, де нам казали, що Росія не є загрозою, де посилалися на нормативні документи НАТО, в яких Росія була, як тоді говорила стратегія ЄС, країною яка хоче з нами домовитися, порозумітися і не становить загрози. Зовсім інше сприйняття, ніж це виглядає насправді. Навіть у деяких ситуаціях мене майже звинувачували і називали русофобом, коли я представляв іншу точку зору, інший погляд, і ми показували як поляки, просто як люди, які перебувають на східному флангу альянсу ці реальні загрози", – каже генерал Полко.
І кількість, і якість
Нині польське військо налічує понад 200 тисяч солдатів. Для країни у стані миру це достатньо – кажуть експерти, але Польща націлюється на 300-тисячну модель армії.
"300 тисяч, це та модель, про яку зараз говорять політики в один голос. Це те, що ми можемо собі дозволити. Я іноді дивлюся на Південну Корею, яка має майже стільки ж громадян, скільки й Польща, 50 мільйонів а ми майже 40, натомість має 600-тисячну армію, сучасну зброю. В неї немає іншого виходу, зважаючи на справді загрозливу ситуацію з боку Північної Кореї. І в нас нема іншого виходу. Ми не хотіли б мати таку велику армію та витрачати такий великий ВВП на озброєння, але безпека понад усе. Ключовим є створювати резерви, тому що війни виграють резерви" – переконаний Роман Полко.
На збільшенні резервів і покращенні якісного рівня підготовки військових наголошує і бригадний генерал польського війська, колишній керівник Бюро національної безпеки Станіслав Козей:
"Зараз перед нами стоїть завдання якісного розвитку збройних сил. Думаю, що нині для нас головне створити резерви, щоб розвинути армію на час небезпеки і війни. Нам потрібно багато цих резервів, аби під час війни цю цифру "армії часу миру" у два або три рази збільшити. Отже, це великий виклик і думаю, якщо йдеться про кількісно-організаційний розвиток, то саме на цьому головно концентрується увага".
На думку професора військових наук, зараз у час війни, яка точиться за східним кордоном Польщі, важливішою є не кількість, а якість армії, її підготовка та оснащення.
"Ми не стоїмо перед такою серйозною дилемою, щоб мати потужну армію з точки зору кількості, тому що союзники з НАТО можуть забезпечити цю кількість у разі великомасштабної війні. Натомість ми стикаємося з величезним викликом, щоб наша армія за якістю не тільки була не слабшою за армії союзників, але була навіть кращою. Чому це важливо, чому важлива ця якість? Якби ми якісно були слабшою армією, ніж наші союзники, то в разі війни ворог зосередився б насамперед на цій слабшій ланці, і, таким чином, польська армія та польські солдати зазнали б більших втрат, були б головною ціллю нападу. Тому в умовах альянсу важливо вирівняти рівень якості і ми повинні про це дбати", – певен Станіслав Козей.
Що з власним виробництвом?
Колишнього військового Станіслава Козея також непокоїть те, що Польща багато купує техніки за кордоном, натомість доволі кволо розвиває свою мілітарну промисловість:
"Останніми роками ми масово почали закуповувати цю техніку у величезних кількостях, якщо добре подумати, то може навіть надмірних щодо деяких видів озброєння. Воно могло б бути більш різноманітним. Тобто варто ставити на різні типи зброї, створенні великої системи взаємодіючих систем зброї, а не просто масового розширення одного типу зброї. В будь-якому випадку, Польща розпочала величезні закупівлі. Передусім, для того, щоб доповнити озброєння, яке пішло на українську армію і слушно, що воно туди поїхало, бо вона там воює також і за нас".
Поставки закупленої чи законтрактованої зброї у Польщі розтягнеться на десятиріччя – кажуть експерти. Тому вони певні, що треба робити акцент на власному виробництві, бо як показала війна в Україні, поставки йдуть повільно.
"Ми маємо підписано вже низку різних контрактів, на танки, літаки F-35, гелікоптери Apache, знамениті Himars, які виявилися дуже ефективними у війні з росіянами в Україні. Тому я думаю, що коли йдеться про цей аспект озброєння, польська армія має гарантоване постачання сучасної зброї. Але певна дилема чи виклик полягає в тому, що купуючи це озброєння в інших країнах, треба водночас подбати про інвестиції в нашу оборонну промисловість, щоб ми також виготовляли велику частину озброєння, яке буде потрібне в часі війни", – каже генерал Козей.
На думку експерта, щодо розвитку власної оборонної промисловості, то Польща у цьому питанні діє з великим запізненням:
"Не найкраще ми собі з тим радили багато останніх років, не була звернена увага на розвиток власної оборонної промисловості. Я би навіть ризикнув озвучити тезу, що ми доволі помилково зосередилися на закупівлі готового обладнання, замість того, щоб забезпечити таку системну закупівлю, яка б також частково інвестувала в нашу галузь. Ці затримки, я сподіваюся, ми будемо надолужувати, принаймні такі наміри нинішнього керівництва Міноборони. Маю надію, що нам вдасться стимулювати розвиток нашої оборонної промисловості".
Брак інфраструктури
Також великим викликом в Польщі є інфраструктура для навчання військових і на це є три причини – каже генерал Станіслав Козей:
"По-перше, ми збільшуємо чисельність нашої армії, отже, для більшої армії, для нових структур, які ми створюємо, потрібна військова інфраструктура, включаючи навчальну, але також для потреб розміщення звичайних військ, обслуговування обладнання, великих ангарів або складів для зброї. По-друге, наприклад, зараз ми навчаємо солдатів для потреб української армії, вони також повинні мати свої полігони, свої бази, свою інфраструктуру, які вони використовують за рахунок навчання наших солдатів. По-третє, все більше солдатів союзних армій дислокуються на нашій території в рамках присутності НАТО, і ці солдати також повинні десь перебувати, тренуватися, особливо тому, що ми хочемо, щоб вони були тут на постійній основі, а не просто приїжджали на навчання".
На брак військової інфраструктури вказує і Роман Полко: "Часто чуємо думки чи не повернути обов'язкову військову службу, але для цього треба відповідно достосувати інфраструктуру, навчальні сили і засоби. Щоб мати 300 чи 400-тисячну армію, чи навчати велику кількість резервів, сьогоднішньої інфраструктури є замало. Треба її будувати, інвестувати в неї, щоб солдат який призивається, який виходить за ворота казарми, який має тренуватися, не марнував час, а насправді вдосконалював свої навички та вміння.
Польська армія сьогодні – це одне велике будівництво, але будівництво, яке вже цілком не погано, добре виконує свою роботу і бачить конкретну мету. У нас набагато більша проблема в Польщі з цивільною обороною, де ми цей "будівельний майданчик" тільки огороджуємо і думаємо, як і в якому напрямку далі діяти".
Обидвоє експертів одностайні, що охочих вступити до лав Збройних Сил у Польщі достатньо. Важливо серед добровольців обрати найкращих, щоб найкраще використати цей потенціал, а також зробити професію військового висококонкурентною.
