Павільоніс: Сподіваюся, Україна матиме щит НАТО ще до вступу в ЄС у 2029 році

Україна все ще може отримати запрошення до НАТО на липневому саміті у Вашингтоні, але потрібно докласти більше зусиль. Так вважає литовський дипломат Жиґімантас Павільоніс.

Відвідуючи Вашингтон вчетверте за менше ніж пів року, Павільоніс активно лобіює інтереси України. Днями він взяв участь у дискусії Атлантичної Ради про перспективи України на саміті НАТО у Вашингтоні.

В інтервʼю Марії Ульяновській він розповідає про те, до чого може призвести слабкість США у підтримці України. Він також поділився досвідом Литви, "яку ніхто не чекав у НАТО", але їй вдалося переконати альянс. Також литовський дипломат розповів, якою є стратегія Євросоюзу для перемоги України.

Марія Ульяновська, Голос Америки: Литовські політики приїжджають сюди у Вашингтон, щоб лобіювати українські інтереси. Чому та як ви це робите?

Жиґімантас Павільоніс, голова комітету закордонних справ парламенту Литви: Тому що ми зробили це для себе. Ніхто не хотів нас в НАТО. Можливо, з нами тоді був лише сенатор Джон Маккейн. Ймовірно, також сенатор Дік Дурбін, який має литовське коріння. Але ми дуже наполегливо працювали у виборчих округах кожного сенатора та кожного конгресмена, і це те, що має зробити посольство України.

Ахіллесова п’ята Америки – це її демократія. Отже, якщо сенатори на вашому боці — а у випадку Литви зрештою це було 99 сенаторів зі 100, і якщо вони проголосують "за" — все вдається.

Не концентруйтеся лише на Білому домі — він важливий, але президенти служать цій нації, яку представляє Конгрес. Отже, якщо ви добре і терпляче поясните свою позицію, врешті вони ухвалять правильне рішення. Тому все не безнадійно.

Особливо враховуючи, що ми пролобіювали підтримку України у всіх столицях ЄС.

Було дуже важко переконувати соціалістів з Італії, Іспанії, Португалії чи консерваторів з Греції, голландців, чи будь-кого, хто виступав проти розширення Євросоюзу.

До вторгнення я не був певен, що ЄС захоче розширюватися, але ми це зробили. Ми починаємо переговори про асоціацію України з ЄС, і для Америки було б величезною втратою історичної можливості не підтримати ці зусилля новим військовим планом розширення НАТО.

Зробіть це разом з європейцями. Разом ми в 25 разів багатші і сильніші за Росію.

Росія — це нікчемна маленька економіка розміром з Іспанію, яка вдає, ніби вона глобальний гравець. Вони зараз витрачають усі ресурси, щоб вбивати українців. Але ми це вже бачили на прикладі гітлерівської Німеччини і зараз нам потрібна Касабланська конференція [міжнародна зустріч, яку провели під час Другої світової війни президент США Франклін Рузвельт та прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль, щоб визначити пріоритети військової стратегії західних союзників — ред].

М.У.: Які ваші сподівання для України від майбутнього саміту НАТО тут, у Вашингтоні? Вільнюський саміт був не дуже успішним — Київ не отримав жодної дорожньої карти, запрошення чи чогось конкретного. Що може зробити Україна, щоб змінити це в липні?

Ж.П.: Як казав іще Джеймс Бонд «ніколи не кажи ніколи». Треба боротися до останнього. Коли я був заступником міністра закордонних справ, іноді на самітах НАТО ми ухвалювали рішення о 6:00 ранку. Ніколи не здавайся.

Ваші союзники — це демократичні країни, які не хочуть, щоб Україна перетворилася на ще один Афганістан. Вашингтон не може цього допустити, тому що демократії, як пріоритету зовнішньої політики США, настане кінець. Американське лідерство закінчиться, і не лише в нашому регіоні, а й всюди.

Я не думаю, що Україна використала весь свій потенціал в цій лобістській грі. У вас є спрощений шлях до НАТО з Вільнюського саміту. Вам потрібна остання маленька історична деталь — запрошення. Тож давайте наполегливо лобіювати це.

Просіть всіх своїх друзів в Америці. Нас — жителів Центральної та Східної Європи — тут 25 мільйонів.

Відправляйте своїх парламентарів, робіть це разом із своєю опозицією. Не бійтеся демонструвати свої відмінності — це те, що подобається американцям — коли відмінності працюють на спільну мету. Відвідайте кожен штат, звертайтеся до своєї бізнес-спільноти. Працюйте на цей результат.

Але навіть якщо у вас не вийде отримати запрошення на Вашингтонському саміті, ми, литовці, як ніхто вас розуміємо. Ми вели ці битви до останньої хвилини кожного саміту, а потім продовжували на наступному. Ми почали переговори про вступ у 1999 році, а остаточно підштовхнули американців до цього рішення лише у 2002 році.

Якщо вам це не вдасться отримати запрошення до альянсу зараз, це буде великим провалом для американського керівництва. Це стане черговим стимулом для автократій почати нові війни ще десь — на Кавказі, на Балканах, чи в іншому важливому для американських інтересів місці.

З кожним невдалим самітом, коли американці демонструватимуть слабкість, нас чекатиме відплата автократій. Тож якщо американці цього не розуміють, якщо вони чекають на новий Перл-Гарбор, то він станеться. Але ми зобов’язані пояснити, що безглуздо чекати на Перл-Гарбор. Потрібно діяти зараз.

Почнімо працювати з республіканцями — мені байдуже, хто врятує Україну. Історично саме демократична адміністрація розчаровувала нас, включно з (Теодором) Рузвельтом.

У нашому випадку, нас врятували (президенти США Рональд) Рейган і (Джордж) Буш. Працюймо з усіма божевільними в цьому місті, включно з прокремлівськими посадовцями. Спробуймо їм все пояснити. Спробуймо загнати їх у кут. Поговорімо з усіма, починаючи з найбільшого божевільного, і ми переможемо.

Дивіться також:

Закликів до адміністрації США дозволити стріляти по російській території стає більше

М.У.: Російська стратегія щодо війни в Україні змінюється від короткострокової «ми виграємо Україну за три дні» до довгострокової.

Водночас США не мають жодної стратегії щодо перемоги України. Так само як і Європейський союз її не має. Чому так? Які є перешкоди? Чи ви вважаєте, що посадовці сприймають Росію як серйозну загрозу? Чому вони не розробляють стратегію?

Ж.П.: У європейців є стратегія — це розширення. Я зустрівся з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн у Вільнюсі на День Європи. Вона запевнила, що Україна в її серці.

Литовці будуть головувати у 2027 році. Наша амбітна мета – завершити тоді з вами переговори про вступ. Щоб українці увійшли до ЄС у 2029 році.

Якщо Вашингтон працюватиме в гармонії з нами, а не в гармонії з Путіним, Сі чи Орбаном, тоді ціль, щоб ви стали членом НАТО у 2028 році, цілком би вписувалася в цей календар.

Перед офіційним вступом до ЄС у 2029 році, сподіваюся, у вас вже буде щит НАТО. Тому що відбудувати вас, а потім чекати чергової бомби з Москви, яка усе це знищить — це марна трата грошей європейських платників податків. Нам потрібен щит. Нам потрібне небо, прикрите НАТО.

І тоді такі диктатори, як Сі та інші недалекоглядні радикали, засвоять урок: так не можна вчиняти у 21 столітті, якщо ви так робитимете, то зазнаєте поразки, як Гітлер, якого розгромили в 20 столітті.

М.У.: Ви сказали, що Європа має стратегію. Але водночас у вас є такі країни, як Угорщина чи Словаччина, які виступають проти допомоги Україні. У вас діє багато російських шпигунів і агентів, які працюють, щоб дестабілізувати країни зсередини. Як Європа може об’єднатися і боротися з цим, щоб насправді бути демократичним союзом без впливів з боку Росії?

Ж.П.: Що ж, у кожній родині є своя Марджорі Тейлор Грін. Але це нетямуща меншість. Це дружні до Росії лідери, які є ніким. Вони можуть завдавати шкоди власній країні. Вони можуть продати свою країну китайцям і росіянам. Але ми у себе не допустимо цього.

Найважливіші й найбільші європейські столиці зі мною. Брюссель і найважливіші столиці з вами. Це найважливіше. Ми ще можемо змінити правила, щоб угорці не блокували якісь рішення. І я думаю, що ми це зробимо. Але тут в Америці, Білий дім поки не з нами. Це велика різниця.

Отже, якщо адміністрація виголошує чудові промови про свободу та демократію і врешті-решт ухвалює рішення, які подобаються Марджорі Тейлор Грін чи Орбану, то з Білим домом щось справді не так.

Дивіться також:

Боррель і Сікорський прокоментували можливість відправити військових в Україну