26 січня у Білорусі пройшло голосування, яке Олександр Лукашенко назвав виборами президента. У ЄС це голосування назвали не вільним і не чесним. Голос Америки розпитав Павла Латушка, заступника керівника Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, голову Народного антикризового управління про його реакцію на це дійство.
Інтерв'ю відредаговане для ясності і плинності.
Андрій Гетьман, Голос Америки: Якими термінами Ви описуєте для всього світу те, що відбулося 26 січня у Білорусі?
Павло Латушко, білоруський опозиціонер: Лукашенко вже зараз намалював собі понад 87% голосів, ніби-то відданих за нього. Я можу поставити йому тільки одне питання – а чому стільки? Краще б було 102. Та скільки б він не намалював, ми розуміємо, що це “без-вибори”, що це спецоперація КДБ, яка розроблена ними і представлена Лукашенку та ним особисто затверджена.
Головне, що зараз відбувається у Білорусі – там немає опозиційних партій, абсолютно усі 11 ліквідовано. Ліквідовані й усі незалежні засоби масової інформації, і вони всі перебувають у вигнанні та визнані білоруською владою екстремістськими. Ліквідовано 1800 неурядових організацій.
У Білорусі атмосфера страху і терору. Тривають чистки, коли людей просто затримують. Тисячі осіб ув’язнено. Досі перебувають у тюрмах кандидати ще з минулих виборів.
Про які вибори в Білорусі ми можемо говорити?
Тому для нас головним є те, що Лукашенко не повернув свою міжнародну суб’єктність. Країни, у тому числі Сполучені Штати Америки, не визнають його президентом. І він не має права таким себе називати.
Для нас важливо обнуляти його суб'єктність і всередині Білорусі.
Зрозуміло, що він адмініструє Білорусь, але важливо як білоруси приховували своє ставлення до узурпатора і вірили в демократію, демократичні зміни. І у це потрібно інвестувати, інформаційно у тому числі.
Для нас важливо, що Захід у цей критичний момент також підтримав нас у питанні притягнення Лукашенка до відповідальності за злочини проти людяності стосовно білоруського народу, за депортацію білорусів з території Білорусі до інших країн.
Так, Литва уже звернулася до Міжнародного кримінального суду з пропозицією розпочати розслідування білоруської ситуації і видати ордер на арешт Лукашенка.
Для нас важливо, щоб усі країни ЄС підтримали цю ініціативу Литви.
Те, що відбулося сьогодні – це вистава, це цирк. Цирк, де клоун – один, і він сидів перед закордонними журналістами і розповідав свій спектакль.
А.Г.: Чи були якісь додаткові заходи з боку Лукашенка цього дня, щоб створити видимість легітимності виборів?
П.Л.: Дивно, що Лукашенко цього разу фактично навіть не намагався продати ілюзію “демократичних виборів”. Раніше у так званих виборах брали участь опоненти, реальні опозиціонери, діяла хоча б обмежена, залишкова система опозиції, діяли незалежні ЗМІ. Зараз він і не спробував цього робити.
І всі ті, хто були його конкурентами – їх можна назвати “Лукашенко 1”, “Лукашенко 2”, “Лукашенко 3”, “Лукашенко 4” і “Лукашенко 5” – вони були призначені самим Лукашенком. Вони представляли державні партії – комуністів, ліберальних демократів, Республіканську партію праці і справедливості. Це все клони.
Фактично це перепризначення Лукашенка самим себе на узурповану ним посаду президента Білорусі
Для нього головне сьогодні оновити свою суб’єктність всередині Білорусі, дати меседж білорусам, мовляв, погляньте, ‘20й рік уже закінчився, ви знову мене підтримали.
І ще – своїм елітам дати меседж, що “все, змагання за мій статус закінчилося, бо 2020-й рік уже позаду, уже настав 2025-й і я знову перепризначився”.
Фактично це перепризначення Лукашенка самим себе на узурповану ним посаду президента Білорусі.
Білоруську громадськість заполонила атмосфера страху, терору, демотивації. Вийти на вулиці вони не можуть, бо це означатиме просто сісти в тюрми, просто вишикуватися у чергу до тюрми.
А Лукашенко не раз попереджав, що стрілятиме в людей, він навіть прийняв законодавство про те, що зараз воєнним можна стріляти у білорусів, які протестуватимуть. І воєнні не нестимуть за це відповідальності. У 2020-му такого ще не було. Тоді вони стріляли та били людей, а пізніше у судах винними визнавали саме протестувальників, а не спецпризначенці.
Тому сьогодні протести у Білорусі неможливі.
А.Г.: Багато білорусів виїхали за межі країни. Як це вплине на явку виборців та як білоруська діаспора протестувала сьогодні?
П.Л.: Білоруси за кордоном позбавлені права голосувати. Це ще одна причина, чому не можна визнавати ці вибори. За даними Європарламенту, з Білорусі з 2020 року виїхали 500 тисяч людей. Це величезна кількість за мірками електорату, а експерти кажуть, що і до мільйона осіб.
Стосовно протестів, Лукашенко сьогодні публічно під час пресконференції, навіть не боячись закордонних ЗМІ, заявив про те, що він доручив Слідчому комітету відстежити усіх тих, хто нині брав участь в акціях протесту за кордоном. І відкрити кримінальні справи.
І ще додав, мовляв, не забувайте, що у вас рідні та близькі у Білорусі.
Тобто він погрожує репресіями родичів тільки за те, що їхні родичі, вимушено емігрувавши, беруть участь у акціях протесту.
І він уже робив це. Під час виборів до Координаційної ради білоруської опозиції усіх 257 кандидатів у делегати ради отримали кримінальні справи, в усіх вилучили майно, як у 90-х діяв КДБ.
І Лукашенко не боїться західних журналістів, прямим текстом каже: “Я покараю тих, хто протестуватиме проти мене за кордоном".
А.Г.: Світлана Тихановська сказала сьогодні, що покладає надії на перемогу України і що це, власне, одна з тих можливостей, яка допоможе скинути Лукашенка. Якими є Ваші прогнози або довгострокові плани щодо цього?
П.Л.: Станом на сьогодні для нас дуже важливо, як я сказав, не дозволити, щоб Лукашенко оновив свою суб’єктність. І це нам вдається, статус-кво буде збережено. Для нас важливою є позиція Сполучених Штатів Америки, ми поки її не почули.
Але Європейський Союз висловився однозначно.
Так само важливою є стратегія притягнення Лукашенка до відповідальності за злочини і видача ордера на його арешт. Бо це був би вельми потужний меседж елітам про те, що немає сенсу підтримувати Лукашенка, все, він їде до Гааги і вам слід вирішити, чи ви будете з ним, чи з народом.
Це не призведе до змін одномоментно, але це стратегія, яка вибудовує цю перспективу.
Наступне – це збільшення тиску на Лукашенка. Він розуміє тільки мову сили. Йому вистачає проблем в економіці. Зараз дві його найбільші проблеми – це величезний відтік висококваліфікованої трудової сили з Білорусі, а також відтік капіталу.
Потужні санкції на нього вплинуть – він стукатиме у всі двері і мінятиме політику або буде просто скинутий з влади.
Важливою є й інформаційна робота, бо сьогодні білоруський народ перебуває під агресивною пропагандою Російської федерації і під агресивною пропагандою проросійської лукашенківської адміністрації. Потрібні незалежні ЗМІ, блогери, щоб вони якомога більше правди розповідали для Білорусі.
А.Г.: Наскільки така російсько-лукашенківська пропаганда впливає на людей, що вони думають про війну Росії проти України і про цей рік, який, ймовірно, буде вирішальним?
П.Л.: Щодо впливу – і так, і ні. Більшість білорусів не хоче, щоб білоруське військо брало участь у війні проти України. Це важливо. Але з іншого боку збільшується кількість білорусів, які готові підтримувати дії Росії, а також доволі значна кількість білорусів вважають, що тільки завдяки Лукашенку війна не прийшла до Білорусі.
Сьогодні Лукашенко виголосив досить глузливу тезу про приклад України, мовляв, подивіться, яка демократія в Україні і до чого вона її довела. Глузування полягає у тому, що це ж він розпочав війну проти України. І віг – агресор так само, як і Росія, як і Путін. І він привів війну до Україну, Україна не відповіла на це діями проти безпосередньо Білорусі і він зараз хвалиться тим, що “у мене мир, а в Україні ось до чого довела демократія”.
Треба зрозуміти, що Лукашенко ніколи не був другом України і не буде. Він ворог України і він ворог українського народу. І тільки зміна його на посаді може призвести до того, що з території Білорусі не буде загрози.
Завтра Лукашенка не буде, у нього зі здоров’ям проблеми. Треба інвестувати у білоруський народ, це гарантуватиме у тому числі безпеку українському народу та Європейському Союзу.
Незалежність може захистити лише вільний народ.
