У нью-йоркській підземці співають оперу

Мешканці Нью-Йорка пишаються однією з найстаріших і найбільших систем метро. Нью-йоркська підземка обслуговує жителів і гостей цього мегаполіса вже майже 110 років. На сьогодні метро перевозить понад п’ять мільйонів пасажирів щодня. Підземні тунелі Нью-Йорка не вражають художньою мозаїкою чи пам’ятками культури, однак мають свій неповторний колорит завдяки... музикантам, які стали невід’ємною частиною підземок.

Гамір пасажирів і скрегіт поїздів не заглушують музику, що лунає з нетрів нью-йоркського метрополітену. Швидше навпаки. Ритми гармонійно зливаються з динамікою підземки, закріплюючи за нею репутацію великої концертної зали.

Рол Мітчелл грає на цій станції з середини 90-их. Лише туристи не знають цього емігранта з Тринідад і Тобаго та його сталеві барабани.

«Люди вдячні за музику, стоять і слухають. Якщо музика їм подобається, вони аплодують і кладуть гроші у кошик. Переважно, вони аплодують і кажуть, що це чудово», – каже Рол.

Розатереса також зі старожилів. Близько 20 років жінка наспівує карибські мелодії свого рідного Пуерто-Ріко:

«Моя мета співати, як хільґеро. Це пуерто-ріканська пташка, яка будить сонце».

І хоча Розатереса та Рол не беруть участі в організованій владою міста програмі «Музика під Нью-Йорком», з часу її заснування у 80-их роках, на станціях метрополітену щотижня виступає понад 150 музикантів та колективів різних напрямків – від шотландсько-ірландського до африканського.

Концерти безкоштовні і слухачі самі вирішують скільки платити музикантам. Том Макніколс входить у групу «Колективна опера». Сьогодні разом з колегою Патрісією Віталь вони зібрали невеличку аудиторію. Том каже, що співати в метро їм подобається, хоча ця справа зовсім неприбуткова:

«Музика, в цілому, не для заробітку, а програма «Музика під Нью-Йорком» тим більше. Вона покликана зробити оперу доступнішою для всіх, це не заради грошей».

Виконавиця народних пісень Венді Сейвиц співає на станціях метро та залізниці вже 22 роки. Своєю роботою пишається не менш, аніж свого часу виступом у Білому домі. Венді вважає, що у людей складається хибне враження про музикантів підземки. Що, мовляв, вони це роблять з відчаю. Розвіяти цей стереотип Венді та її однодумці збираються постановкою музичної п’єси про виконавців підземки.

Втім, багатьох не треба переконувати у тому, що музика в метро найкраща. Цілком достатньо того, що мешканці Нью-Йорка зупиняються, аби послухати пісню чи раптом починають танцювати під ритми чарівного джазу.